Десятий рік російсько-української війни, і третій — повномасштабної приніс нові втрати, біль і виклики. Іноді життя нагадує суцільний «день бабака»: із вибухами, недоспаними ночами, тривогами, гудінням «шахедів», втратою близьких, рідних, знайомих. І це ще не згадуємо про побутові проблеми, які теж треба вирішувати. Та все ж ми тримаємося.
Наприкінці року ми зробили традиційну добірку матеріалів «Накипіло». Цьогоріч вона — про тих, хто власним прикладом надихає, підтримує та допомагає рухатися вперед.
Support your local team — and Ukraine! Як солідарність футбольної спільноти допомагає Україні
Футбол (як і культура, література, музика) — не поза політикою. Наша літературна редакторка, фанатка «Арсенала», лагідно занурює у світ цього соціокультурного феномену. Футбол може бути сублімацією війни, а може об’єднувати народи. Нині світова футбольна спільнота проявляє солідарність із нами. У статті багацько прикладів, як футболісти, команди, фанати й міжнародні асоціації демонструють підтримку і допомагають Україні. Зазирайте!
Текст: Тетяна Ямпольська
«Один близький прильот — і звичайна машина вже небоєздатна»: Андрій Мороз
Це історія про ветерана АТО, чинного військовослужбовця Андрія Мороза, який служить у 40-му окремому стрілецькому батальйоні «Кодак». Він був у Бучі та Ірпені, брав участь у контрнаступі на Харківщині. «Мороз» командує тими, хто доглядає за технікою. У цьому інтерв’ю йдеться не лише про досвід військового, а й про біль, який ховається за жартами, про пристрасть до байків і загалом до транспорту, яка знайшла місце на війні, та про адаптацію до цивільного життя після фронту.
Інтерв’ю ми записували в Куп’янській громаді під звуки вибухів арти.
Відео: Анна М’ясникова, Ігор Лептуга
Прачечна тут ні до чого: культурні продукти, які вплинули на самоідентифікацію українців
Для багатьох війна росії проти України стала моментом пробудження від нав’язаних маркерів, який змусив переосмислити: «Хто я, до якої культури належу та за які цінності готовий боротися?».
Цей матеріал — про паростки усвідомлення української ідентичності в наших колег. Для когось із них маркером українськості стала почута в донецькому барі пісня січових стрільців «Лента за лентою», показ серіалу «Санта-Барбара» з українською озвучкою на ТБ або комп’ютерна гра Cossacks. А ви занурювалися в роздуми, які культурні продукти сформували у вас любов до мови, країни та усвідомлення себе її частиною?
Текст: Віктор Пічугін
Як харків’янка Вероніка Адаменко допомагає на Куп’янському напрямку
«Я жартую: якби писала твір “Як я провела літо”, то підтролювала би себе тим, що я провела його у Харківській і Донецькій областях, а купальний сезон відкрила у Херсоні. Це було насичене літо. Мені дуже пощастило, що я зустрічала класних людей, які намагалися допомогти, були відкриті. Я дуже люблю наших людей», — говорить Вероніка Адаменко.
Вона — волонтерка та діджитал-маркетологиня з Харкова. Нині дівчина зосереджена на підтримці війська. У цьому інтерв’ю наша журналістка поговорила з Веронікою про звільнення з роботи заради волонтерства, чи відчуває вона страх під час поїздок на передову, як працювати з наслідками окупації тощо.
Текст: Ліна Паладійчук
Меморіал загиблим бійцям у Харкові: яким він має бути на думку громади та міськради
Цей текст — про важливість меморіалів і місць пам’яті в умовах війни. У центрі багато років стоїть намет «Все для Перемоги» як жива згадка про втрати, які принесла війна росії проти України. Після початку широкомасштабної війни у Харкові з’явилося декілька народних місць пам’яті.
Чи має сьогодні бути в Харкові меморіал, присвячений загиблим у війні, та яким він має бути? Що про це думають архітектори, міська влада, громада й родичі загиблих захисників.
Текст, відео: Аліка Піхтерева, Ігор Лептуга, Олександр Тітов
Від дитячої мрії стати науковицею — до роботи в Антарктиці. Досвід біологині з Харкова
Якщо вам кортіло дізнатися, як прожити рік в Антартиці, то це інтерв’ю стане вам у пригоді! Харківська біологиня Тетяна Баглай втілила давню мрію: потрапила на станцію «Академік Вернадський» у складі річної експедиції. Що досліджує команда, чи можна гладити пінгвінів, який робочий графік у полярників і як сприймаються новини про обстріли в ізоляції на іншому кінці світу, — ми розпитали в Тетяни. Поринайте у текст або відеоінтерв’ю.
«Пейзаж тут постійно змінюється, надивитися на нього неможливо. Я себе змушую робити фотографії, бо часом хочеться поділитися у фейсбуці, але фото не передає всієї краси, яку бачиш. Нехай це буде відбиток на моїй сітківці, а згодом — у пам’яті».
Текст: Альона Нагаєвщук
Олександр Кудь: «Війна — це “Шоу Трумена” в жахливій обгортці»
«Усі люблять мертвих поетів, але чомусь забувають про живих. Це я не тільки про себе: багато хлопців воюють, і їм не приділяється увага. Варто ж загинути — усі відразу згадують у таких, блять, епітафіях. Але ж вони завжди були достойні поваги.
Я хочу, щоб ми знову об’єдналися всі. Якщо ми будемо всі разом їбашити на Перемогу, то ми виграємо. Ми мобілізуємося й воюємо не для того, аби померти. Ми воюємо, щоби прогнати ворога, повернутися до своїх сімей і жити життя», — упевнений Олександр Кудь, харківський поет, музикант і журналіст.
Ми розпитали захисника про вірші на війні та гітару в бліндажі, «заморозку» війни, мобілізацію та «паперову армію».
Текст, відео: Віктор Пічугін, Олександр Тітов
«Гупає то там, то там, але працювати треба». Як на Харківщині відновлюють городництво
Це історія про те, як поєднання зусиль і людська завзятість створюють неймовірні результати. Команда благодійного фонду «Волонтерська» допомогла фермерам зі Студенка на Ізюмщині відновити втрачене під час окупації господарство. А згодом — створила «Лавку деокупації», де продають овочі, зелень, мед і закрутки мешканців Харківщини.
Під час масованих пожеж на Харківщині дуже постраждали господарства кількох фермерів. Волонтери й тут прийшли на допомогу.
Текст: Альона Нагаєвщук
«Європейці не розуміють, що вони разом із нами втрачають частку своєї культури», — художник Павло Маков
Сергій Жадан якось сказав: «Жити з цим художником в один час, в одному просторі, дихати одним повітрям — це велика радість, щедрість і великий подарунок долі». Павло Маков — виданий графік України, лауреат Шевченківської премії.
Записали велике інтерв’ю з митцем про візуальне мистецтво та його розвиток, літературу, волонтерство тощо. Зокрема — про найбільш українофобний пам’ятник у Харкові та чому, на думку митця, європейцям складно відмовитися від Достоєвського.
Текст: Тетяна Леонова
Вставили вікна, полагодили стіни і працюють: харківські кав’ярні, які відновилися після обстрілів
Харківські підприємці — це люди, які відчиняють двері закладів після обстрілів, відновлюють пошкоджені приміщення, знаходять нові шляхи розвитку, адаптуються до реалій, запускають благодійні проєкти, підтримують військо, волонтерів і об’єднують навколо себе ком’юніті.
У новинах читачі могли бачити, що через ворожі удари постраждали кав’ярні «Централь», Pakufuda та Makers. Ми поговорили з власниками закладів, як воно: бути підприємцем у Харкові.
Текст, відео: Аліка Піхтерева, Олександр Тітов
Вибирати Україну. Три історії про чуже громадянство
Що вам спадає на думку, коли чуєте слово «нація»? Це про спільність етнічного походження чи політичну єдність? Що робить нас українцями: громадянство, самоусвідомлення чи внесок у нашу Перемогу?
Волонтери Женя, Наталя, Асія та Шон доводять, що бути українцем чи українкою — це не про документ, а про вибір і дії, спрямовані на спільне майбутнє. У цьому тексті йдеться про казахську діаспору, збори коштів серед американців, а також про паспорт найгіршої країни в світі та відповідальність за нього.
Текст: Ольга Васіна
