Шевченківська громада Харківщини — край степів, балок і чорноземів на сході області. Місцева топоніміка зберігає сліди давніх курганів, слобід і переселенських хвиль Слобожанщини. Ця земля бачила набіги османів, бої білогвардійців проти більшовиків. У минулому сторіччі вона потерпала від німців, радянської політики, а зараз — від нападу росіян.
В історії краю багато білих плям, бо інтернет переважно зберігає сухі факти про обстріли сіл і селищ. Історичні згадки розпорошені по краєзнавчих виданнях, архівах і книгах місцевих дослідників. У тесті ми пропонуємо поглянути на Шевченківщину глибше за новинні заголовки: через історію, природу, географію та особливості життя краю.
Шевченківська громада — одна з найбільших у Куп'янському районі. До неї входять 60 населених пунктів. Який із цих?
Усі ці топоніми насправді існують, та лише один входить до Шевченківщини. Решта розташована в сусідній Великобурлуцькій громаді. Таким назвам місцини завдячують річці Великий Бурлук. Що ж таке той «бурлук»? Більшість фахівців вважає, що назва походить від татаро-тюркських основ «бор» і «лук» і означає «осад брудної води», «джерело».
Яке селище вважається найдавнішим у громаді?
За історичними архівами, Волоську Балаклію заснували козаки-переселенці в 1660-х роках. Поступово хутір розростався, а козаки стали залежними від поміщиків селянами. Спершу поселення було відоме під двома назвами: «Балаклійка» походила від місцевої річки, а «Щеняче» — від кургану неподалік. Сучасну назву воно отримало на початку XVIII сторіччя, коли перейшло у володіння волоського* дворянина Дмитра Єнакія, який перейшов на службу до російської імперії. У середині століття більшою частиною земель разом із кріпаками заволоділа родина колишніх румунських дворян Булацелів.
Ці створіння природи екологи називають «легенями степу», їх можна побачити на Шевченківщині. Вгадаєте, про що йдеться?
У відкритому степу, де мало дерев, байрачні ліси працюють як зелені острови: підтримують природну рівновагу та роблять ландшафт придатнішим для життя тварин і рослин. Такі ліси ростуть переважно в балках і ярах, де краще зберігається волога й слабші вітри. Лісосмуги рясно окреслюють поля Шевченківщини, але все ж вони штучно створені.
На території Шевченківщини знайдені різноманітні історичні артефакти. Вони свідчать, що на цих землях жили люди навіть до нашої ери. Яку знахідку ми придумали?
Коли з'явилися перші люди на території Шевченківщини, невідомо. Дослідники й місцеві жителі знаходили предмети побуту і зброї різних епох. Наприклад, литий бронзовий наконечник стріли, який має зазублини й нагадує листок з дерева. Ймовірно, таку зброю використовували в бронзову епоху, за II–І тисячоліття до нашої ери. Ще один артефакт, сарматський меч-акінак, випадково знайшли на околицях Шевченкового в 1980-х роках. У Волоській Балаклії виявили козацьку курильну трубку, виготовлену в XVII–XVIII сторіччях. А от про знахідки грецьких амфор на території громади нічого невідомо. Утім, археологічних розкопок в Шевченківській громаді було небагато. Більшість курганів, яких тут сотні, не досліджували.
Яку місцеву пам'ятку сховали від російських військ жителі Шевченкового під час окупації селища в 2022 році?
У червні 2022 року окупаційна адміністрація наказала прибрати пам'ятник воїнам АТО. Правоохоронці вважають, що «голова» селища Андрій Стрижко причепив до двох тракторів трос, скинув монумент і наказав його вивезти. Місцеві жителі заховали пам'ятник у кущах за колишньою будівлею селищної ради. Після деокупації Шевченкового його повернули на місце. Відновлення пам'ятки присвятили Дню захисників і захисниць.
Хто з відомих українських митців провів останні роки життя на Шевченківщині?
Видатний драматург, режисер, актор Марко Кропивницький провів майже 20 років життя на Шевченківщині. У 1890 році він із родиною переїхав до хутора Сашине поблизу села Сподобівка. Митець придбав старий маєток і землі, а згодом дав хутору теплішу назву — Затишок. Родина збудувала нову садибу. Затишок став одним із культурних осередків регіону. Тут Марко Лукич творив, грав на сцені, заснував дитячу трупу юних аматорів. У садибі театрального корифея гостювали відомі українські митці, серед яких Іван Карпенко-Карий і Микола Садовський.
Що сприяло розвитку Шевченкового?
Розвиток Шевченкового пов'язаний із будівництвом залізниці наприкінці XIX сторіччя. Тут заснували станцію для заправки паротягів на відтинку Харків — Балашов (російське місто). Поступово тут оселилися купці, заможні селяни, дрібні ремісники, ковалі й кравці. У Шевченківському краєзнавчому музеї знаходиться низка експонатів, що висвітлюють розвиток ремесел, освіти, культури, традицій і побуту краю. Нині музей евакуйований.
Яка реальна історія, за версією дослідників, лягла в основу драми Марка Кропивницького «Олеся»?
На початку 90-х років XIX сторіччя у Волоській Балаклії сталася драма. Як пишуть деякі дослідники, один із найзаможніших поміщиків Куп'янського повіту Булацель розорився. Майно пішло з молотка, а він застрелився в Харкові. Значну частину земель і кінний завод придбав колишній управитель П. Марков. Марко Кропивницький художньо переосмислив події в п'єсі «Олеся», вважає літературознавець Анатолій Новіков: Булацель став прообразом Леоніда Загриви, а купець Марков — Кіндрата Балтиза.
Цього краєзнавця, який досліджував історію Шевченківщини, спіткала сумна доля. Під час окупації в 2022 році його схопили росіяни.
Андрій Булига родом зі Слобідки на Харківщині. Він жив у Шевченковому, досліджував історію поселень району. За свідченнями жителів, під час окупації в 2022 році його затримали російські військові. Доля краєзнавця досі невідома. З-під його руки вийшла низка книг про історію окремих сіл і селищ, а також велика збірка про розвиток району. Примірники можна знайти в харківських бібліотеках. Пропонуємо згадати краєзнавця, досліджуючи історію Шевченківщини на сторінках його праць.
Пропонуємо також перевірити, що ви знаєте про Дергачівську громаду.
А ще читайте про нашу експедицію до Сподобівки.
