У Харкові під час акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти відкрили «Скриньку надії». Це місце, куди кожен охочий може покласти лист, аби його передпли людині, яка перебуває в російському полоні. Однак перед відправленням листи перевірятимуть за певними критеріями.
«Листи на російську сторону передає Офіс омбудсмана. Вони мають бути написані російською мовою. Це може бути кілька речень або загальні фрази без конкретики: що всі живі, здорові, що все гаразд. Можна писати про дітей, онуків, рідних, але без згадок про військові події», — пояснює очільник комунального закладу «Ветеранський простір “Пліч-о-пліч”» Харківської обласної ради Ігор Шишко
Перевіряти «Скриньку надії» планують приблизно щотижня. Її створили не лише для родин військовополонених, а й для родин людей, які вважаються зниклими безвісти.
росіяни не завжди передають інформацію про українських військовополонених, зокрема про тих, хто загинув у полоні. У такий спосіб, вони намагаються приховати вчинені злочини. За словами пана Ігоря, під час обмінів приблизно у 30–40% випадків саме від звільнених військових вдається отримати інформацію про людей, які раніше вважалися зниклими безвісти або навіть загиблими.
Із листами для військовополонених працюють від початку повномасштабного вторгнення. За словами представниці уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на Харківщині Олени Сібільової, листи передають російській стороні навіть у випадках, коли немає підтвердження Міжнародного комітету Червоного Хреста про перебування людини в полоні. Водночас трапляються випадки, коли листи, адресовані підтвердженим військовополоненим, повертаються з позначкою «адресат не знайдений».
Рідним рекомендують писати військовополоненим не частіше ніж раз на квартал, а краще — раз на пів року. Попри регулярну роботу з ворогом та обмінні процеси, передача листів може тривати місяцями.
