Відновлення бійця після важких поранень, повернення сили та рухливості колись травмованим кінцівкам — результат кропіткої командної праці. Це спільна скоординована робота лікарів, реабілітологів, партнерських до шпиталю установ і фондів. Та що зрештою відіграє вирішальну роль — це власна мотивація бійця до одужання через системні тренування.
Про кого ми говоримо?
Команда «Накипіло» відвідала одне з таких тренувань в оздоровчому центрі Fortis Health. Тут у червні закінчував реабілітацію після важкого поранення ноги боєць «Хартії» Ярослав Клюшник.
«Нам на позицію залетіла КАБ. Розірвалася в п’яти метрах від нас із побратимами, ми дивом лишилися всі четверо живими. Двоє тяжко поранених, один середній, один легенький. У мене в нозі були уламки, шматки деревини, цегли та цементу. Ще аж десь із-під кістки дістали стік від айкоса. У задній частині ноги, де коліно, з мене стирчала дошка сантиметрів 15 — прямо так мене на стабік і довезли, з нею я години дві пробув.
«Після лікування і проходження реабілітації в місті Чернігів я приїхав до Харкова у відпустку й на долікування. Тоді мені патронатна служба з якимось фондом організувала заняття в Fortis Health», — розповів Ярослав.
Фонд, про який згадує боєць, — це БФ «Громадянин». Під час тренування ми мали змогу поспілкуватися з віцепрезиденткою фонду та керівницею з медичних питань Оленою Шмідт. Вона розповіла детальніше про програму, в рамках якої Ярослав проходив реабілітацію.
«Фонду “Громадянин” більше 20 років. На початку діяльності ми допомагали дітям-сиротам, дітям з особливими потребами. Утім, із початку повномасштабного вторгнення в нас з’явився абсолютно новий для фонду напрямок: допомога військовим після важких поранень і ампутацій. Ми назвали програму “Реабілітація Кіборгів”. Fortis Health — наш основний харківський партнер. Окрім них, ми співпрацюємо з Інститутом протезування та реабілітації. Якщо брати ширше в Україні, у західних регіонах нашими партнерами є Західний реабілітаційно-спортивний центр Національного комітету спорту інвалідів України та реабілітаційний комплекс “Агапе Україна”», — ділиться Олена.
Також віцепрезидентка БФ «Громадянин» зазначила, що кожного, хто подається на програму, мають проконсультувати й обстежити фахівці: ортопед-травматолог, психолог-невролог, за потреби — терапевт-кардіолог. Тільки після висновку такої мультидисциплінарної команди розпочинається безпосередньо реабілітація. При цьому бюрократичні нюанси зведені до мінімуму.
«Є мінімальний пакет документів, який ветеран має надати: обов’язково УБД і довідка про обставини поранення. Ми активно співпрацюємо з харківським ветеранським простором “Пліч-О-Пліч”. Якщо виникають якісь труднощі з документами у наших бенефіціарів, звертаємося до них, і вже спільно ці питання вирішуються», — розповідає Олена Шмідт.
За її словами, податися на програму можна, заповнивши заявку прямо на сайті. Утім, паралельно з прийомом безпосередніх запитів фонд співпрацює і з патронатними службами різних бригад. Цей напрямок теж працює активно: власне, саме через патронатну службу «Хартії» про програму дізнався Ярослав Клюшник.
Історія Ярослава
У реабілітаційному центрі Fortis Health хартієць провів приблизно місяць: стільки часу було відведено на відпустку. Це були щоденні тренування, масажі, ЛФК і фізіопроцедури. Прямий зв’язок між регулярністю тренувань Ярослава та ефектом від них відзначив його реабілітолог і тренер у центрі Fortis Давид Куліш.
«Мені сподобалася його робота, ми маємо значний прогрес. Не було жодних перерв і заняття йшли гарно. Якби було більше місяця, ми б відновлювалися довше й системніше, але за проміжок часу, який був відведений, я вважаю, ми зробили багато чого можливого», — поділився Давид.
Про повний шлях відновлення та його динаміку розповів детальніше й сам Ярослав. Особливо про те, як важко було на початку.
«Починаючи з першого тижня, це було жахливо. Ну, взагалі перший місяць був дуже тяжкий. Я ж два з половиною місяці до того пролежав в одній позі, вважайте, стовпчиком. М’язи атрофувалися, сили не було, нога задубівша й менша десь удвічі. І перший час ми займалися тим, що мені це все розминали, розгинали, розтягували. Цілий місяць мені просто ламали гомілковий суглоб. Боляче було страшно, весь місяць були крики: я там і ледь не плакав, і маму звав. Лише після того, як ми достатньо його розтягнули, я перестав відчувати ці болі», — згадує хартієць.
За словами Ярослава, зараз його нога працює приблизно на 30%. Роботи ще багато, і лише регулярними тренуваннями вийде наростити м’язову масу для повнішого функціонування пораненої кінцівки.
«Лише півтора місяці тому я почав ходити без милиць. Ходив, знаєте, як пінгвін: перевалювався зі сторони на сторону, ноги майже не згиналися, я не міг нормально пересуватися сходами. Але відтоді нормально так розходився. Зараз деякі люди, хто дивиться на мене, кажуть, що й не видно, що щось було зі мною. Справді, сьогодні, якщо я піду, ви й не побачите, що зі мною щось не так», — розповідає Ярослав.
При цьому він зазначає, що не планує полишати регулярні тренування. Ярослав переконаний, що лише в такий спосіб він матиме змогу повернути повноцінну рухливість пораненої ноги й активний спосіб життя, а це його основна мета.
«Тут у Fortis Health взагалі чудово, мені дуже подобається. Я б хотів і надалі залишитися тут, у Харкові, проходити реабілітацію. Знаєте, я бачив у лікарнях старших людей після поранень. Деякі втратили бажання до відновлення та й ніби віру якусь, чи що… Їх лікарі буквально вмовляли бодай встати і зробити пару кроків, ходити на реабілітацію. У мене не так. Я молодий хлопець, хочу жити повноцінне життя і продовжувати військову кар’єру», — каже хартієць.
Читайте як у Харкові проходять тренування з лучної стрільби для реабілітації військових.
