Одна з найактуальніших навичок в умовах війни — вміння надавати собі та іншим домедичну допомогу. Ми поговорили із Савою Чуйковим і Лізою Іволженко, інструкторами домедичної допомоги: чи хороші китайські турнікети, скільки тренінгів потрібно, аби надати першу допомогу, та як мотивувати учасників.
Скільки тренінгів має пройти людина, аби навчитись якісно надавати домедичну допомогу?
Ліза: Можна пройти один якісний курс базовий, і у вас вже буде, наприклад, навичка зупинки кровотечі на первинному рівні. Але не можна цей тренінг пройти один раз — і все, і забути про це.
Важлива постійна практика. Навіть якщо ви не ходитимете на курси, а будете повторювати навичку тампонади, навички прямого тиску, накладання турнікету, — це вже круто.
Є люди, які приходять до нас на курси один раз, а через кілька місяців знову в тому ж місті кажуть: «Я ще раз хочу прийти до вас на той же курс, бо відчуваю, що мені потрібно постійно цьому навчатись і постійно тренуватись».
Сава: Нам всім треба прийти до того, що навчання — це процес, і він безперервний. Навчання має постійно відбуватись, особливо в умовах війни.
Що краще: нічого чи «пальоний» китайський САТ?
Сава: Нічого. Альтернативні способи зупинки кровотечі — тампонада рани та тиск.
Перше: пальоний турнікет дає пораненим хибну надію на порятунок. Людина витрачає час, намагаючись його застосувати, і кровотеча може бути не зупинена. Друге: через неефективність цього турнікету з високою вірогідністю кровотеча може посилитися. Третє: з високою вірогідністю неякісний турнікет призведе до додаткового травмування, і може призвести до ампутації, до травмування шкіри, він буде нестерпно болючий.
Краще не використовуйте їх взагалі. І купіть собі нормальний турнікет.
Ліза: І не дрочіть мозги.
Сава: Я обожнюю, коли говорять, що оригінальний турнікет CAT — це дорого. Я завжди відповідаю прикладами з життя. Турнікет коштує 30 доларів. Я прошу людей згадати, скільки коштує їхній смартфон, телевізор, скільки вони витратили грошей на останній Новий рік, скільки коштує їхній відпочинок десь.
Ліза: Одноразові вейпи…
Сава: Одноразка коштує 300 гривень.
Ліза: 300, 400, 500.
Сава: Турнікет як дві з половиною одноразки. Чи дорого це?
Які найгірші помилки може зробити цивільна людина, коли бачить пораненого?
Ліза: Не пройти курс з надання допомоги — це найгірше, що може зробити людина цивільна і взагалі будь-яка. Особливо, коли є можливість пройти такі курси, є на це кошти, час, але «та потім» чи «зі мною це не станеться». А коли вже припекло, то не надати допомогу через те, що не пройшов курс.
Сава: Я би додав ще задовго до поранення — це халатне відношення до безпеки, коли людина думає: «Ой, та навіщо мені це. Нащо мені вогнегасник? Я ніколи не горів і не буду. Навіщо мені перша допомога? Я ніколи не помирав і не буду. Воно ж тільки по телевізору хтось помирає, а я — ні».
Багато людей халатно ставляться до своєї безпеки, до безпеки близьких, дітей, рідних — пронесе. Ось це найбільша помилка.
А взагалі є прикольна фраза: якщо ти можеш зробити для пораненого одну річ — не дай йому померти від незупиненої кровотечі.
Чи обов’язково треба мати цивільній людині аптечку? Що в ній має бути?
Сава: Треба. Круто, якби хоча б у кожного третього, у кожного четвертого на вулиці були якісь засоби надання допомоги, хоча б для зупинки кровотечі. І щоби люди були навчені ними користуватись. У першу чергу, має значення, чи вмієте ви цим користуватися, бо в деяких випадках навчена людина може надати невідкладну допомогу, не маючи нічого, тільки рукавички.
Якщо ж ми говоримо про умови бойових дій, то турнікет не так багато місця займає, і важить грамів сто.
Розпаковувати турнікет чи не розпаковувати?
Сава: Якщо ви не збираєтесь у найближчий час його використовувати, є сенс носити його в упаковці. Виробник попереджає: так як він пластиковий (всілякі полімери використані), турнікет буде псуватися під впливом перепаду температур, від ультрафіолету, вологи, води, хімічних речовин.
Проте турнікет доволі складно розпакувати однією рукою, якщо ви поранені. Двома руками — тут проблем немає. Тому є дві крайності: з одного боку, важко відкрити однією рукою, з іншого, виробник радить зберігати в плівці. Як краще зробити?
Турнікети, які ви плануєте в найближчий час використати, або якщо ви знаходитеся в небезпечній зоні, краще розпакувати і тримати розпакованими для швидшого доступу, але зберігати без доступу вологи, води, пилу, бруду, бензину, ультрафіолету та перепаду температур. Бажано зберігати його в підсумку та періодично замінювати, бо це полімерна річ, і як будь-який пластик, з часом змінює свої властивості.
Чи стикається інструктор із сексизмом?
Ліза: Я стикалася з сексизмом на курсах, коли немотивована група. Чоловікам притаманна мізогінія: «Та, дєвочка, ну що вона нам розповість». Але прям так, аби мене сприймали як недоінструктора, ніколи не було. Швидше за все, я думаю, через мою комунікацію з курсантами, що я тримаю рамки, що я інструктор.
Сава: Я маю багато досвіду роботи на курсах з інструкторками-жінками, і часто помічав, особливо коли це молоді дівчата, що до них відношення, ніби вони некомпетентні або чогось не розуміють. Буває, я розумію, що напарниця компетентніша за мене, а люди задають питання та дивляться на мене, щоби я дав відповідь.
Ліза: Ти зараз сказав, і я згадала: якщо ми сидітимемо, і треба звернутися — і жінки, і чоловіки на 99% будуть звертатися до Сави. Це і сексизм, і мізогінія.
Сава: Це компенсується компетенцією, тобто знанням того, про що ви говорите. Якщо у вас люди адекватні, якщо вони прийшли навчитись, а не позадрачувать вас, то вони зрозуміють, що ви компетентні. Тоді це, як правило, зникає під час навчання.
Які найгірші упередження, з якими інструктор може зіткнутися під час курсу?
Ліза: Що курс буде нецікавий, особливо коли це група, яка вже проходила якесь навчання. І командир або начальник приходить і каже: «Тобі треба прийти завтра». Сьогодні десята вечора, а о п’ятій ранку ти збираєш манатки та їдеш на курси. І люди думають: «От блін, ну я ж це проходив. Що мені ще нового розкажуть?».
Сава: Багато пов’язано з негативним досвідом. Люди проходили курси в жахливих умовах: холодно, голодно, під дощем. Якийсь інструктор-підорас кричав на них, бив, зневажливо ставився до курсантів — і все це було нецікаво та некорисно. Після такого люди йдуть на інші курси з упередженням, що знову буде нецікаво й некорисно.
Яке ще є упередження? Ну, що ось я пройду один курс і буду все вміти: одразу, все, за один день.
На посади бойових медиків, інструкторів, командирів треба ставити людей, котрі вмотивовані та здатні це робити. Я особисто знаю багато історій на кшталт: приходить людина в підрозділ, де працювала до війни фармацевтом, а їй кажуть: «О! Будеш бойовим медиком». Людина: «Та еее». — «Нікого не єбьот. Будеш бойовим медиком або інструктором». Також: хто буде інструктором? (тицьнув навмання) «Ти. Все, ти інструктор». А людина, можливо, і не хоче, і не може.
Ліза: Так, є досвід негативний попереднього навчання. Це кропітка та довга робота, що людей треба якісно навчати, починаючи не з курсів, а з дитячого садка, школи, універів. Є негативний досвід: що прийдеш на лекцію у здоровезну аудиторію, і лектор тобі прочитає щось незрозуміле. Тож просто зробити це, мені здається, неможливо.
Чи є у вас побажання до колег-інструкторів?
Ліза: Дві основні речі, які б я хотіла попросити в колег. По-перше, не хуєсосити курсантів, не чмирити їх і не давати їм негативний досвід. Це коли вони приходять на курси, там сидить інструктор і каже: «Я інструктор, а ти заткнись». Це не має так працювати: ви не вищі ні за якими критеріями за людей, які до вас прийшли. Вони прийшли навчитися. Чому не можна в нормальній обстановці доносити інформацію?
По-друге, знати протоколи. Не просто «я вважаю», чи «я десь щось чув», чи «мій досвід одного разу спрацював», і тепер я це буду нести в маси. Ви маєте керуватися не власним досвідом, тому що досвід може бути різний. Маєте керуватись тим, що затверджено, і тим, що працює в найбільшій кількості випадків.
Ліза: Буває таке: «Що мені треба знати, бо я завтра буду проводити курс? Що мені сьогодні треба вивчити, щоб я завтра провів курс?». Я не знаю, що сказати.
Сава: Машина часу.
Ліза про те, чи варто використовувати гігієнічні тампони для зупинки кровотечі в російських солдат
Россияне, я обращаюсь к вам. Вам нужно тампонировать ранения только женскими тампонами. Желательно, на три капельки: туда влезет больше, и эффект будет лучше.
