Українська співачка Саша Кольцова нещодавно написала влучну фразу: «Мій різдвяний вішліст складається з назв українських міст». Деякі українці вперше почули назви Краматорськ, Бахмут чи Авдіївка після початку російсько-української війни у 2014 році. Міста, зруйновані окупаційними військами, зовсім нещодавно розбудовувались і квітнули. А головне — зверталися до себе, шукали ідентичність. У населених пунктах, які вдалося відбити у ворога, проводилися фестивалі, ярмарки, популяризувалась українська книга. Дослідники та історики передавали знання і традиції молоді.
Зараз, коли за кожен сантиметр української землі тривають важкі бої, крім безупинної допомоги війську не має перериватися і наше дослідження самих себе. Цей тест — спроба пожвавити інтерес до історії краю.
Розпочнемо! Чи тотожні назви Донеччина і Донбас? Можемо вважати їх синонімами?
Донбас — умовний економічний термін, скорочення від «Донецький кам'яновугільний басейн». До нього відносять частку території Луганщини й Донеччини. Але далеко не вся Донеччина — це Донбас. Приміром, Бахмут, Слов'янськ, Святогірськ і Маріуполь — це зовсім інші міста, їх називати Донбасом некоректно.
Першим на Донеччині у 1917 році звели синьо-жовтий стяг у місті…
Краєзнавці стверджують, що місто Бахмут перше на Донеччині визнало рішення Центральної Ради, яка очолила рух за самостійність країни. УНР проголосила Третій Універсал, і того ж дня над урядовою будівлею міста підняли синьо-жовтий стяг.
Чому на Донеччині у 2021 році раптом з'явився свій Нью-Йорк? (І чи раптом?)
Геть не випадково колишнє Новгородське у 2021 році стало Нью-Йорком. Це історична назва, яку повернули на прохання місцевих. Чіткої відповіді, чому містечко отримало цю назву, немає, але до 1951 року в документах використовували саме її. Та заснували Нью-Йорк не вихідці із США. Подейкують, що селище у 1892 році заклали німецькі колоністи. Вони сподівалися, що поселення розвиватиметься так само стрімко, як і американський тезка. А ще існує версія, за якою дружина одного із засновників була родом з Америки та сумувала за батьківщиною.
Усі знають про гастрономічну перлину Луганщини — торт «Шахтарський». А наскільки ви обізнані в кулінарних традиціях Донеччини? Ця солодка страва з додаванням вишень бере початок від козацьких часів. Із давніх давен її подавали на поминальних обідах. Вона є об'єктом нематеріальної культурної спадщини регіону.
Авдіївська (гагайська) каша — солодка страва, що часто виступала замінником куті. Традиційно готується з рису, яєць, молока, масла й цукру. Страва виходить жирною та солодкою, тож вишні, які рясно плодили в Авдіївці, чудово відтіняють смак. Кашу здавна споживали на поминальних обідах і на святах замість десерту, а оскільки на цій місцевості знаходилися козацькі зимівники, рецепт бере джерело з тих козацьких часів.
Наводимо цитату вченого Ігоря Козловського з книги «Я змішаю твою кров із вугіллям». Здогадаєтеся, про яке місто на Донеччині він розповідає? «Про [...] повіт у нас кажуть, що це так звана Греція: усі ці села були залюднені наприкінці XVIII століття після переселення, я б навіть сказав депортації, під час якої загинула третина греків-переселенців. Це був геноцид, їх виселили звідти, де вони століттями жили. Їх переселили спочатку в Запорізьку область, а далі на територію сучасної Донецької».
Ідеться про місто Маріуполь. Козловський стверджує, що ще сторіччя тому в місті були грецька поліція, школи, звичаї та традиції. Але початок ХХ століття вніс свої корективи — і все поступово наповнилося змістом, який насаджував радянський союз.
Сотні років любителі оздоровчих курортів вирушали в ці родючі місця. На початку XX сторіччя місцеві грязі вважалися найкращими в Європі. Можливо, і ви колись відвідували санаторії цього прекрасного міста?
Слов'янський курорт — легендарне явище. Два століття тому лікарі помітили, що місцеві грязі та мінеральні води сприяють швидшому відновленню військових. Після цього курорт почав активно розвиватися й став доступним і для цивільних. Після Другої світової війни слов'янські грязелікарні стали справжнім хітом.
Це місто вважається столицею ковальської справи. Тут створений один із перших шедеврів ковальської майстерності — пальма Мерцалова. Вона отримала безліч нагород, у тому числі на Міжнародній Промисловій виставці в Парижі 1900 року.
У 1895 році коваль Юзівського заводу в Донецьку Олексій Мерцалов і його помічник-молотобоєць Пилип Шпарін викували зі сталевої рейки скульптурне зображення пальми. Її висота — 3 метри 53 сантиметри. Для створення символу ковальського мистецтва метал рейки довелося нагрівати до температури плавлення 10 000 разів. Робота тривала три тижні, а слава про неї шириться й досі. Існує безліч копій, а оригінал, на жаль, зберігається в росії. Маємо віру, колись він обов'язково повернеться на батьківщину — в український Донецьк.
