Два роки тому Херсон місто офіційно звільнили від російських окупантів. У листопаді 2022-го Збройні сили України зайшли в Херсон. Кадри того, як містяни зустрічали оборонців, лишаться в історії назавжди.
Як живе Херсон сьогодні? Обласний центр, до якого росіяни стоять найближче. Лінія фронту не прилягає так упритул ані до Харкова, ані до Запоріжжя. До будь-якої точки Херсона нині долітають ворожі дрони й полюють за каретами швидкої допомоги, автами ДСНС, тролейбусами й маршрутками. До будь-якого району міста дострілює ворожа артилерія.
Що означає бути переселенцем із Херсона в Херсон, бо твій будинок затопило? Як живе сьогодні легендарна й багатостраждальна Чорнобаївка, передмістя Херсона? Як готуються до зими? «Станція “Держпром”» на Радіо «Накипіло» вирушає на Південний фронт.
Іще не доїхавши до самого Херсона, десь на трасі в районі Чорнобаївки ми зупиняємося надіти бронежилети й шоломи. По самому Херсону пересуватися намагаємось швидко — нас попередили про полювання російських дронів за цивільними автами.
Ми прямуємо до одного з гуртожитків, де нині живуть переселенці. Здебільшого — з Херсона в Херсон. Це ті, хто мав житло у прибережних районах, які затопило в червні 2023-го. Завідувачка гуртожитку Лариса Богданова веде показати лівий бік будівлі.
— Це в нас другий поверх. Тут проживали діти. У 2022 році стався удар. Це от вікно, тут були перестінки, як бачите. Потім після удару ось це. Чи від уламків, чи ще від чогось. Загалом так… тут творилися жахіття. Залізні ліжка так і попадали.
Під час окупації тут, у цьому херсонському гуртожитку, педагоги ховали зо дві сотні учнів — якось знаходили продукти, щоб годувати дітей, обладнали укриття у підвалі. Поступово діти розʼїхалися, а гуртожиток став прихистком для тих людей, чиї будинки було зруйновано.
Людмила Чернява живе в кімнаті на першому поверсі, яку ділить з іншою пенсіонеркою-переселенкою.
— Моя квартира на Острові. У нас був удар. Пошкодило дах, восьмий і дев’ятий поверхи. А потім нас затопило. Я жила на першому поверсі, а затопило дуже сильно. У документах написано, що води було 35 сантиметрів. Я мати-героїня, маю п’ятьох дітей, сімох онуків і трьох правнуків. Усі живуть за кордоном.
— А ви не захотіли виїжджати?
— Ні, я вже не в тому віці. Мені сімдесят три роки. Діти кличуть мене, дуже за мене хвилюються.
Як зимувати й чи буде тут опалення — переселенці можуть тільки сподіватися. Понад півтори сотні будівель у Херсоні, пошкоджених унаслідок російських обстрілів, лишатимуться без опалення, адже неможливі капітальні ремонти, коли війська рф стоять так близько.
Керівник гуманітарного центру «Проліска» в Херсоні Максим Чабан:
— Чорнобаївка й Херсон нині перебувають під ураженням майже всіх вогневих засобів. Це й артилерія. Сьогодні ще й дуже активізувалися скиди з безпілотних літальних апаратів. Окупанти кидають саморобні вибухові пристрої. Полюють повністю на все, що рухається. Від лінії узбережжя Дніпра (це район ХБК, мікрорайон Острів у Херсоні) пересуватися дуже небезпечно. Полюють на все, і не важливо їм, мирна людина це, працівник швидкої чи рятувальник, який ліквідує наслідки. Дрони тепер залітають туди, куди раніше не залітали.
Допомагають переселенцям кілька громадських і благодійних організацій, наприклад фонд «Мирне небо» — це харків’яни, які привозять обіди. Іще одна організація родом із Харкова — гуманітарна місія «Проліска», яка допомогла меблями, побутовою технікою, матрацами, подушками й ковдрами.
Керівник «Проліски» Євген Каплін:
— До сьогодні із часу тієї трагедії тут проживає 31 людина. Це херсонці, які втратили свої домівки спочатку через підтоплення унаслідок підриву росіянами Каховського водосховища, а потім унаслідок постійного бомбардування. Їхні будинки розташовані в тій зоні, яку підтопило. Це все перша лінія від річки, по якій фактично йде лінія розмежування. Ті будинки, крім підтоплення, постійно потерпають від ворожих обстрілів. Для цього гуртожитку ми привезли побутову техніку на понад 300 тисяч гривень. Як ви бачите, тут є холодильники, газові плити, різні меблі й побутова техніка. Загалом у Херсон наша місія привезла різної допомоги приблизно на шість мільйонів гривень у 2023 році.
Поки ми говоримо з людьми в гуртожитку, чутно гучні вибухи — росіяни обстрілюють Херсон щодня. І не тільки Херсон. Євгенові Капліну повідомляють про те, що його херсонська група виїхала в передмістя, Чорнобаївку, щоб видавати фанеру людям і допомагати забивати вікна.
Населений пункт теж уже вкотре обстріляли. Ми їдемо туди. Біля обстріляної двоповерхівки, що стоїть тепер без даху й вікон, зустрічаємо пані Світлану, учительку на пенсії.
— Сильно не те слово, сонечку. Руки тряслися, ноги тряслися. Я тут із 24 лютого 2022 року, але такого, як учора, не було. Рік тому в мене випали шибки. Сьогодні вилетіли двері й шибки.
Цей багатоквартирний будинок у Чорнобаївці — учительський: квартири в ньому давали освітянам. Але заплакана жінка поряд із пані Світланою не педагогиня — її нещодавно прихистили тут. 73-річна пані Зінаїда — переселенка з Бериславського району.
— Мені не звикати: я там два роки була під такими обстрілами, нас там так обстрілювали, що мені відразу розбили першу кухню. Газбалон іще трохи поміг, а потім, уже як у будинок улучили, тоді мене вже там завалило трохи. Сусіди викопали, дали п’ятнадцять хвилин зібратися…
Одним лише цим обстрілом російська артилерія понівечила кілька багатоповерхівок, дитсадочок, медзаклад і понад два десятки хат у приватному секторі. На одному з подвір’їв помічаємо скупчення люду — усі вони прибирають завали. Це будинок літньої самотньої жінки, тож жителі Чорнобаївки збіглися сюди допомогти з різних вулиць.
Говорить пан Василь:
— Ох, гепнуло страшне як, у нас аж задрихтіло! Підождіть, це метрів шістсот. Три доби спокою немає — що ввечері, що вночі, що вдень. Та й учора ж було це. Злість їх бере передусім через те, що в них сили не стало взяти Україну за три дні.
Волонтери вже роздали частину будматеріалів жителям Чорнобаївки, які лишаються у цьому дворі. Тим, хто самостійно не може забити вікна, вони допомагають.
Говорить керівник гуманітарної місії «Проліска» Євген Каплін, працівники організації якого саме забивають бабці вікна:
— Якщо обстріл відбувається не вночі, ми намагаємося приїхати протягом найближчої години й закрити дахи, щоб люди не змерзли в холоді.
Наступного дня, коли ми поїдемо в інший бік Херсонщини, у район Давидового Броду, тут, у Чорнобаївці, знову обстріляють хати — чорний дим валитиме такий, що його буде видно з траси. Кілька разів за ранок росіяни вгатять і по самому Херсону.
