З Юрієм Кочубеєм ми зустрічаємося на трасі між Харковом та Ізюмом. Він тягне на лафеті покоцаний бусик кольору хакі з Ізюма від одного зі штурмових підрозділів. На підлозі — ящик ізюмської полуниці. Юра їде повільно: 50–60 кілометрів на годину, не більше.
Юр, чи ти рахував, який це рейс у тебе за рахунком?
Ти знаєш, перестав рахувати, коли в мене був білий крузак. 66 виїздів я на ньому зробив — і зламався мотор. Я перестав рахувати, але це десь сотий плюс-мінус.
А скільки автівок, якщо в автівках рахувати?
Автівок відремонтовано на сьогоднішній день — із моєю допомогою, всіх, хто допомагає фінансово — десь 650 штук.
На яку це суму приблизно?
Приблизно на 35 мільйонів гривень.
Чому так сталося, що ти, людина, яка займалась фото-відеотехнікою, фото-відеозйомкою, перепрофілювався з початком вторгнення на автомобілі? Ти ж не був фахівцем з авторемонту?
Навіть більше скажу: я до війни в машинах взагалі нічого не розумів. Приїжджав на СТО, казав: «Зробіть, щоби воно їхало» — і все. Мені неважливо, що там зламалося — просто зробіть. Історія досить коротка. У перші дні вторгнення я просто пішов у складі Добробату з автоматом на передову на Розу Вітрів, це виїзд із Харкова. І там я побачив, як можуть машини рятувати життя, наскільки вони необхідні. І це машини, які знаходяться в місті, біля окружної дороги.
Від того моменту я вже плюс-мінус розумів, що потрібно робити щось корисне, і автівки — це капець яка корисна тема. Тому десь із кінця березня 2022 року я поглядав на двіжуху з машинами. А через місяць-два вже активно займався пошуком інвесторів, донатів, щоби підтримувати мою діяльність. Так розпочалося моє навчання з автотехніки.
Чи плануєш згодом повернутися до того, чим займався до вторгнення?
Чесно, не знаю — бо не знаю, що буде з ринком у Харкові. А може, і не в Харкові. Мені не хочеться нікуди переїжджати. Я дуже люблю Харків, це моє місто. Я тут із 2007 року живу. Сподіваюся, після війни багато людей зніматимуть короткометражки, документальне кіно. І мій бізнес оренди фото- й відеотехніки відродиться і працюватиме. Є такі сподівання.
Прокат фото- й відеотехніки працює потроху і зараз. Раз на кілька місяців фірма має замовлення. Наприклад, останній кліп Сергія Жадана «Холодна Гора» з гуртом «Курган & Агрегат» знятий саме на техніку Юри. Але це геть не ті заробітки, що до великої війни.
Із грошима, з регулярними меценатами твоїми, я так розумію, сутужно?
На жаль, так. Проєкти майже всі закрилися. Залишилася одна компанія, яка постійно допомагає, та і в неї вже складнощі з фінансами. Мені бухгалтерія написала, що буде місяць перерви. Далі — подивимось, якісь рішення прийматимемо. Усі бачать, що я роблю справу гарно, машини рятують життя. Зараз бракує коштів, тому зосередився на ремонті медичних автівок. Вони точно рятують життя, без варіантів.
У Харкові в одному з гаражних кооперативів Юра вивантажує з лафета побитий бусик. Тут його рихтуватимуть. Кочубей вилазить на дах, щоб оглянути.
Юр, що там із дахом?
Влучання FPV. Може, кумулятивна, яка не спрацювала. Немає дірки, але є осколкові «поранення». Трошки молоток, трошки зубілко, трошки гермет — і буде їздити. Головне — не тече, не дує, мотор заводиться, колеса крутяться — значить, воює. Це «Фольксваген» Т5, Третя штурмова бригада. Двохлітровий двигун. Зафіксовано три FPV. Робимо рихтовку, ходову — і машинка назад у стрій.
Хто раніше фінансував усі ці ремонти?
Я займався репортажною фотозйомкою, знімав айтішників, служби доставки. Був знайомий напряму з директорами. Війна прийшла — не соромився, писав: «Привіт, є така тема, хочу ремонтувати машини. Потрібна допомога». Все прозоро: ФОП, квитанції, підписи. Я не хотів тримати гроші в руках, бо знаю, чим це може закінчитися. Пік був у червні 2023-го: за місяць витратив понад 2,5 мільйона гривень, відновив 36 машин.
Замість пробитого російськими дронами бусика Юра затягує на лафет пікап, що стояв тут, накритий брезентом. Автівка не заводиться й чекає на ремонт уже кілька місяців.
Як знаходять тебе нові бійці?
Здебільшого за сарафанним радіо. Он ті хлопці подзвонили — навіть не змогли згадати, хто їм дав мій номер. «Хтось із Третьої штурмової», — кажуть.
Якщо одним реченням описати твою роботу?
Евакуація машин із прифронтових міст і менеджмент ремонту. Бо на одному СТО все не зробиш. Кузовщина — тут, на іншому СТО — ходовка, щось із паливною — до дизелістів. Турбіна, генератор, стартер — ще окремо. Потім все звожу в одну точку, збираю та обкатую після ремонту. Маю маленький полігон, де ганяю автівку. Якщо нічого не стукає, не гримить, не шипить — значить, готова в бій. Бо були випадки: 50–70 тисяч гривень вклали, все зробили — а згодом дзвонять: «Братан, якась лажа, треба щось робить».
Заросле подвір’я промзони. Купа розбитих пікапів та легковиків — справжній цвинтар військових автівок. Боєць на псевдо «Малюк» привіз черговий пікап на ремонт:
Коли були бої за Харків, у нас тоді трохи біда була з транспортом, з автівками. Спочатку в Кочубея позичили, бо багато чого на кордоні залишилося. Нам порадили: є волонтер, який допомагає військовим. Він підігнав автівку, на якій ми могли переміщатися, забезпечені для якихось завдань. Коли з’явилися свої автівки бойові, — звісно, почали ламатися, розсипатися. Юра сказав: «Давай, у мене є знайомий, можемо допомагати з ремонтом». Окей. І так воно пішло: ми ламаємо, а він нам допомагає відновлюватися, ставити в стрій.
Небагато людей розуміють, що автівки — одне з найважливішого. Зараз це на одному рівні з дронами. Що дрони потрібні на постійній основі — це так, їх може бути мільйон, але їх може бути мало. Так само й з автівками: їх сьогодні може бути десять, а після виконаного завдання може одна залишитися, і то не на ходу.
І тому Юра — один із небагатьох, хто розуміє, як це важливо. Він знаходить людей, які допомагають із купівлею запчастин, ремонтами. Навіть свої автівки нам віддавав — ми на них виїжджали, чергували на евакуаціях, виконували завдання. Між бригадами багато хто його знає, чують «Юра» — «О, він до нас теж приїжджав». І воно так пішло-поїхало.
Поки ми говоримо з Малюком, Юрій копирсається в одному з розбитих пікапів.
Так, ну це у нас «Паджеро». Радіатор коробки на автоматі. Дуже рідкісна машина, коли вона потрапляє мені на ремонт, ці радіатори — на вагу золота. Їх уже не купиш нових, і дуже мало хто знає цінність цих радіаторів для автоматичних коробок.Тому ми в багнюці, в мастилі лазимо, знімаємо — економимо хлопцям гроші. Донаторам економимо гроші.
Ти називаєш це як?
«Благіє мародерства».
Ти часто мародериш?
Трапляється. Ремонтував хлопцям машину, кажу: «Хлопці, якщо є списані чи непридатні корчі, і вони мені підходять під розбір, дайте знати». Мені кажуть: «От є напів згоріла “Наварра”, приїжджай, забирай, що треба — знімай». Я приїхав, подивився: ага, двигун трохи підгорів, але блок цілий, колінвал, поршнева група ціла — а це десь тисяча доларів.
За такими запчастинами Кочубею нерідко доводиться їхати в самісіньке пекло — і діставати ці деталі, аби зекономити, навіть під вогнем мінометів.
Розповідає боєць одного зі штурмових підрозділів Дмитро:
Неодноразово звертався до Юрка за допомогою. Не одна машина пройшла через його руки. У місцях, де ми базуємося, з цим велика проблема. Автівки дуже старі, ламаються або за своєю природою, або через бойові дії. Юрко безвідмовно реагує на прохання допомогти. Приїжджає, інколи навіть може дати машину на підміну. Завжди безвідмовно. Таку людину знайти справді важко. Юрко приїжджає безпосередньо до нас на локації, навіть трохи далі — і завжди допомагає.
На одній зі стоянок у себе в районі Кочубей показує нам медичну автівку. Це зараз головний напрямок його ремонтів.
Медичні автівки не так часто до мене потрапляють, але якщо потрапляють — то це вже їм «вафлі». Це вже не машина, а відро з гайками. Їх дуже бракує на фронті, дуже мало, тож їх укатують просто «до талого». Ось поки колеса крутяться, мотор заводиться — вона їздить. Поки взагалі не буде печалька.
Коли медична машина приїжджає, то старт ремонту — від 100 тисяч: ходова, мотор, паливна, рихтовка, світло, фари, електрика. Головна особливість медичних автівок — складна електрика. Особливо якщо прилітає FPV, осколками все розбиває. Це капець.
Юра, розкажи, будь ласка, про машину з фосфором.
Через неї пройшов снаряд із фосфором: пролетів крізь лобове скло й водійські двері, а розрив був у землі. Температура реакції фосфору з повітрям настільки висока, що бокове скло розплавилося. Машина була поплавлена, та не згоріла, мотор завівся, і вона шістьох «трьохсотих» вивезла своїм ходом. Хлопці обпекли легені, бо фосфор дуже токсичний.
Я забрав цю машину на ремонт. Вона два тижні постояла в ангарі, повивітрювалась. Поміняв гуму, завів, думаю — доїду своїм ходом, куди треба. Доїхав. Хвилин 40 їхав. Наступного дня зрозумів: маю опіки слизової оболонки, мабуть, бо не було лобового скла. Земля з піском із реагентами летіли мені просто в обличчя. І я цим надихався.
Що найважче у твоїй роботі?
На жаль, це підготовка машини до ремонту, якщо був приліт і були «двохсоті». Це морально і психологічно — найтяжча ситуація. Бо перед тим, як віддати машину на ремонт, її треба відчистити, відмити, зібрати всі рештки тіла, а вже потім віддавати.
Підтримайте збір на ремонт медичних авто для ЗСУ
Ціль: 700 000.00 ₴
Номер картки банки 5375 4112 0208 7263
