На Харківщині майже всіх дітей-сиріт улаштували до альтернативних родин. Щоб популяризувати сімейні форми виховання, абонентам мобільних операторів розсилають SMS з інформацією про можливість піклування за дітьми, які залишилися без батьків і опинилися у складних життєвих обставинах.
Зокрема, від початку цього року створено дев’ять дитячих будинків сімейного типу й одинадцять названих сімей, до яких улаштовано 55 дітей, позбавлених батьківського піклування. Загалом у Харківській області є 134 дитячих будинки сімейного типу і 228 названих сімей.
У подкасті «Накипіло вранці» ведучий Володимир Носков розмовляв із директоркою Харківського обласного центру соціальних служб Оксаною Радіч про ситуацію із сиротами на Харківщині, а також про програми, що передбачають розвиток і популяризацію сімейних форм виховання, які можуть допомогти зростати й розвиватися хлопчикам і дівчаткам у домашньому затишку й любові.
Під час війни зазвичай збільшується кількість знедолених і безпритульних. А як щодо дітей-сиріт? Що ви спостерігаєте?
Харківщина — це та область, той регіон, який допомагав і рятував дітей у 2014 році, коли почалася перша хвиля війни. І нині залишається тим осередком, у якому, незважаючи на повномасштабну війну із 2022 року, кожну людину проінформовано про сімейні форми виховання. Харківщина — це той регіон, у якому найбільше дітей улаштовано до сімейних форм виховання. Що стосується питання, куди потрапляють діти, батьки яких загинули, то зазвичай таку дитину забирають дідусі й бабусі або родичі чи знайомі, які тривалий час проживали поряд і знали батьків із дитиною.
Я пам’ятаю історію Другої світової війни. Тоді історики писали, що значно зросла кількість сиротинців. Сьогодні ми, напевно, можемо говорити про повернення до міцних сімейних коренів, адже в нас інша культура, інше ставлення до родини, ніж у росіян і совєцьких людей.
Культура виховується роками й часами. Це особливості нації. Це дуже важливо, бо коли ми згадуємо 2014 рік, коли допомагали рятуватися сім’ям із Донецької та Луганської областей, то вже тоді Харківщина була безпечним регіоном, як порівняти з іншими, і прийняла чимало таких родин.
Нині інші безпечні регіони — Галичина, Волинь, Закарпаття — і країни Європи приймають наші сім’ї?
От якраз, повертаючись до 2014 року, Харківщина показала, що ми небайдужі як громадяни, небайдужі як просто люди, які розуміють, що таке дитинство й чим його потрібно наповнювати, щоби була радість із того дитинства. Але не кожний батько, не кожна мати або законні представники повноцінно можуть наповнити його радістю, коли поряд триває війна. І це дуже страшно. У 2022 році почалася велика війна і згуртувала всіх на Харківщині. Спочатку рятували Донецьку й Луганську області, а потім почали рятувати себе. Коли ми говоримо про евакуацію дітей і родин, то обласна військова адміністрація здійснювала всі заходи своєчасно. Дуже якісно реагували органи влади, органи місцевого самоврядування і безпосередньо громадські організації, зокрема ЮНІСЕФ з інформаційною кампанією, коли першим завданням було своєчасно виїхати й урятувати життя.
Різні наші гості — поліціянти та представники благодійних фондів — розповідали про те, що їм доводиться вмовляти, благати батьків вивозити дітей. Чи стикалися ви з таким?
Так, оце єдине таке питання, яке справді проблемне, бо інколи дорослі дуже важко розлучаються з тим, що вони накопичували все життя, наприклад майно та будинок. Вони залишаються і залишають дітей, які не можуть гарантувати собі безпеку. Тільки біологічні батьки мають право вивезти їх.
Скільки нині дітей у Харківській області без батьківського піклування і скільки з них поза сімейними формами виховання?
Станом на сьогодні в нас нараховується 4 300 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. З них 134 дитини перебувають в інституціях.
А 134 дитини вже з’явилися за час війни?
Така статистика коливається в межах 97–99 % майже останні десять років. Якщо брати до уваги статистику, то бачимо, що війна не вплинула на ці цифри. З тих 134 дітей сьогодні 80 перебувають у закладах, а 54 дитини — у сім’ях родичів. Тобто офіційно вони поки не мають юридичних підстав, щоб ці родичі оформили документи.
Це тривалий процес?
Це тривалий процес, на який впливає війна. Вона впливає саме на те, щоб підтвердити, що батьки загинули. Дуже великий відсоток батьків уважають зниклими безвісти. Тоді ми чекаємо, коли згідно із законодавством дитина може набути потрібного статусу й бути влаштованою до сімейних форм виховання. Якщо говорити про 80 дітей, які перебувають у закладах, то всі ці заклади евакуйовано. Зокрема, два з них — у Німеччині й Литві. Чотирнадцять дітей, які перебувають у Німеччині, потребують цілодобового медичного догляду.
Пані Оксано, зараз я пропоную пограти в гру. Уявімо: мені 42 роки, я потенційний батько. Й от у вас є гаряча лінія з питань сімейних форм виховання дітей: 0-800-300-823, на яку можна телефонувати впродовж робочого дня для консультацій. І телефоную я, умовний Володимир, і кажу, що хочу взяти дитину. Який алгоритм?
Я запитую вас: «Ви хочете стати батьком?». Далі я поставлю запитання, одружені ви чи ні.
Чи можу я всиновити дитину, якщо неодружений?
Ви маєте право стати названим батьком, опікуном, усиновителем. Але є деякі законні підстави, які розглядатимуть індивідуально для вас. На гарячій лінії ми надаємо вам інформацію про те, куди ви можете звернутися саме для того, щоби служба у справах дітей за місцем вашого проживання прийняла від вас документи. Ви пишете заяву. Коли опрацьовано ваші документи, буде можливість точно розуміти, ким ви можете стати — усиновителем, опікуном або названим батьком.
Поясніть мені, будь ласка, різницю.
Якщо ми кажемо про всиновлення, то це пріоритетна форма сімейного виховання в Україні. У світі вона теж пріоритетна. І чим відрізняємося ми в Україні, то це тим, що всиновлення містить у собі таємницю для широкого загалу. В інших країнах світу цього майже ніде немає. Я запитую: «Пане Володимире, чи є конкретна дитина, яку ви хотіли б доглядати й виховувати як свою дитину, надавати їй тепло, підтримку й захищати її права?».
Тобто я можу навіть сказати, що маю сусіда, у якого, наприклад, сталася трагедія, що якісь конкретні хлопчик або дівчинка потребують моєї турботи?
Так, якщо ви безпосередньо маєте родичів або знайомих у складних ситуаціях, де дитині потрібна допомога. До нас на гарячу лінію звертаються люди, які кажуть, що в них загинули рідні, до прикладу троюрідний брат, у якого залишилося дві дитини. І вони хочуть опікуватися цими дітьми.
Які є ще форми виховання?
Наступна форма — це опікуни-піклувальники. Якщо дитині від кількох днів до 14 років, її беруть під опіку, а із 14 років уже починається піклування, яке триває до 18 років. Це категорія, яку зазвичай об’єднують, бо найчастіше це родинна опіка — переважно родичі та хрещені батьки. Нині є ще й неродинна опіка. Тобто дитина, яка проживала поруч, ви знали її з дитинства, знали особливості її розвитку й характеру. Ви звертаєтеся до служби у справах дітей із проханням розглянути вашу кандидатуру на опікуна саме цієї дитини.
Інша — це названі сім’ї або дитячі будинки сімейного типу. Це окремі форми. Бо названі сім’ї передбачають до чотирьох дітей, а дитячий будинок сімейного типу — від п’яти до десяти дітей, зокрема біологічних. Харківська область підтримує місцеві програми з допомоги названим сім’ям і будинкам сімейного типу. Виплачують допомогу й розглядають питання будівництва житла.
Щоби стати усиновителем або створити будинок сімейного типу, людина повинна пройти курси чи бажано здобути педагогічну освіту?
Дуже часто люди думають: якщо вони мають педагогічну освіту, то вміють якісно виховувати дітей. Насправді кожна доросла людина, яка народжує дитину або бере її до себе на виховання, має пам’ятати, що дитина — це людина, яка без дорослого не може обійтися. Наше завдання — навчити дитину стати самостійною. Щоби стати названими батьками або батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу, не обов’язково мати педагогічну освіту, потрібно мати потенціал і ресурс, а також розуміти, що ти можеш розвиватися. І курси проходять саме для того, щоби зрозуміти, як виховувати дитину до самостійності.
Розкажіть докладніше про патронатну форму виховання. Це можливість узяти дитину до родини на шість місяців, правильно я розумію?
Патронатне виховання з’явилося активно в нашому житті 2017 року, коли відбулися зміни в законодавстві. Є люди, які мають великий потенціал у вихованні дітей. Але вони не хочуть робити щасливою тільки одну дитину, а прагнуть допомогти багатьом. Патронатне виховання — це особлива форма, коли дитину влаштовують безпосередньо до патронатних вихователів. Тобто є патронатний вихователь і помічник патронатного вихователя, які отримують гроші за свою працю. Станом на сьогодні дуже непогані, як порівняти із середньою заробітною платою в Україні.
Яка зарплата в патронатного вихователя?
Сьогодні вона становить майже 15 тисяч гривень.
Що далі після патронату? Дитина знову має повертатися до мами?
Ні. Поки дитину влаштували в патронатну родину, мамі або батькам тим часом намагаються допомогти, надають соціальні послуги. Якщо мама й тато ще не втратили розуміння того, навіщо вони народили свою дитину, то дитина повертається до цих батьків, які змогли подолати складні обставини, що виникли у їхньому житті. Якщо ні, то після патронатної родини, після трьох місяців, розглядають питання про влаштування дитини безпосередньо в сімейні форми виховання.
Вона тим часом перебуває в патронатній родині?
Дитина може перебувати в патронатній сім’ї до шести місяців.
А подаватися на всиновлення, створення будинку сімейного типу чи патронат нині можуть тільки українці, правильно?
Під час війни — тільки українці.
Розкажіть про електронну базу дітей, з якої потенційні всиновителі можуть отримати інформацію про дітей.
Кожен українець може подивитися на сайті Міністерства соціальної політики реєстр дітей, яких можна всиновити або влаштувати до сімейних форм виховання.
Скільки тривають навчання і оформлення документів? Часто доводиться чути від людей про кілька кіл пекла, які тривають не один рік на збір і оформлення всіх анкет і документів.
Сьогодні ми живемо в цифровізованій країні. Ви телефонуєте на гарячу лінію Харківщини — 15-52 або 0-800-300-823, де вам нададуть інформацію, як ви можете допомогти дитині. Далі ви йдете до своєї служби у справах дітей, яка може з вами зв’язатися. Згодом оформляєте документи й пишете заяву. За допомогою цифрових сервісів отримуєте довідки та приносите їх у службу у справах дітей. Далі проходите навчання. За пів року в нас 150 людей пройшли навчання за різними формами всиновлення і патронату.
Скільки триває навчання для майбутніх усиновителів?
Курс навчання триває сім днів. Для патронатних родин — до 11 днів.
А хто викладає на цих курсах? Психологи, педагоги й медики?
Викладають тренери, сертифіковані при Міністерстві соціальної політики. Вони мають сертифікати. У Харківському обласному центрі є національні тренери, які викладають і в інших областях України. Це наша особлива гордість. Крім того, іще до початку навчання з майбутніми кандидатами працюють психологи. Раніше такого не було.
