Ми здатні гарно спланувати те, про що точно знаємо. Про далекоглядні події зараз годі й думати. Але що неодмінно впливає на наше майбутнє — розуміння нинішніх витрат і вміння накопичувати. Насправді, не так і складно переглянути власний бюджет і відкладати гроші навіть у непевні часи. Розберемо покроково, що для цього потрібно.
Визначте, скільки загалом витрачаєте
Це — база фінансового планування. Перегляньте торічний архів платежів по карткових рахунках або за поточні пів року. Розділіть суму на кількість місяців і побачите середньомісячні витрати. Забираємо з цього обов’язкові платежі: комуналку, їжу, пальне, якщо маєте автівку, за наявності — оплату навчання, свого або дітей. Це та сума, без якої ніяк, якщо хочеться почуватися комфортно.
На що у перспективі потрібні кошти
Які ваші цілі, які бажані покупки, їхня вартість? Будьте чесні з собою. Іноді наші забаганки далекі від реальності. Подумайте, скільки на місяць можете відкладати, працюючи на поточній роботі та суттєво не обмежуючи себе в побуті. Якщо сума здасться вам замалою і накопичувати доведеться роками, ймовірно, слід замислитися про зміну роботи або шукати додатковий дохід.
Мала зарплата — не привід не накопичувати гроші
«Стереотип, який ми часто зустрічаємо у своїй практиці: “Я так мало заробляю, що відкладати нічого не можу, ледве зводжу кінці з кінцями”. Тут треба розбиратися глибше, — каже спеціаліст із фінансового консалтингу, засновник проєкту «Сімейний Бюджет» Любомир Остапів. — Наприклад, вчительці або вчителю в державній школі варто подумати, як заробляти більше. Один із варіантів — займатися репетиторством, або спробувати виграти грант для своєї школи, таким чином збільшивши і власний прибуток. Може, хоча б 10% зарплати вдасться відкладати.
Є випадки, коли хочеться мати комфортне житло, але назбирати на квартиру за два роки складно. А от зібрати на перший внесок і скористатися програмою “єОселя” — це вже реалістично. Ставки низькі, і якщо у вас є таке право, чому б ним не скористатись і не податися на пільгову іпотеку від держави?».
Кожен знайде для себе ефективний спосіб накопичувати. Варто лиш усвідомити власні потреби, реальні можливості та обрати період накопичень. Так почати буде простіше.
Короткострокові накопичення — до 12 місяців
Найпростіші та популярні — накопичення на банківських картках. Це можуть бути як загальні, так і окремі рахунки, конверти, онлайн-банки та інші «скарбнички», гроші з яких легко зняти в будь-який момент. Визначте комфортну для себе суму щомісячних відрахувань та увімкніть функцію автоматичного платежа — це зручно, щоби не забувати поповнювати «скарбничку». Або можна поставити нагадування в календарі. Однак тут є спокуса не втриматись і витратити кошти раніше запланованого строку.
Ще є депозити з гнучкими умовами. Від імпульсивних покупок захищає визначений у договорі термін накопичень. Якщо ж захочете зняти заощадження раніше, втратите частину відсотків.
Накопичення від року до п’яти
«Враховуючи, що в Україні повзуча девальвація гривні, часто люди накопичують у твердій валюті: у доларах або євро. Інколи тримають у себе готівку. Якщо є конкретні цілі протягом року, на що цю готівку витратити — це нормальний підхід. Наприклад, на купівлю автівки. У подальшому, якщо гроші просто лежатимуть під матрацом, вони знецінюватимуться через інфляцію. Багато хто не знає, але інфляція відбувається і в гривні, і в іноземній валюті. Ваш долар за рік на 3% гарантовано буде знецінюватись і втрачатиме купівельну спроможність».
Любомир Остапів
Простий, доступний і надійний спосіб захистити накопичення від інфляції, вважає експерт, — купити облігації внутрішньої державної позики. Більшість банків і брокерів надають цю послугу онлайн. Через «Дію» теж можна придбати державні та військові облігації, там вони гривневі. Якщо наважетеся розділити інвестиції на гривневі та валютні облігації, далі все залежатиме від того, на що збираєте гроші. Зважаючи на мету, шукайте баланс між валютами.
Любомир Остапів:
«Такі облігації зараз приносять приблизно 4% у доларі та достатньо надійні. Знаю, було багато шуму навколо можливого дефолту. Але дефолт стосується зовнішніх боргів України, вони називаються єврооблігації. По внутрішнім боргам, ОВДП, виплати навіть попри війну надходять вчасно. Тримачі цих облігацій — Національний банк, державні банки та комерційні. На сьогодні важко уявити сценарій, за якого держава не платила би за цими облігаціями.
Облігації внутрішньої державної позики — це ще й патріотична інвестиція. ОВДП допомагають Міністерству фінансів перекривати дефіцит держбюджету. Коли громадяни під час війни інвестують в ОВДП, це дозволяє фінансувати Збройні сили».
Довгострокові накопичення — від п’яти до 25 років
Часто в Україні це інвестиції в житлову нерухомість. Справді надійний актив. Людям треба десь жити, і ця необхідність завжди існуватиме. Якщо квартира чи будинок здається в оренду, який-не який, а стабільний дохід щомісяця матимете.
«Нерухомість може і має бути в портфелі, але бажано, щоб не в одному місці. Я бачив перекоси, коли в людини всі накопичення були у квартирах в Одесі. В один момент може стати дуже погано з орендою. Особливо, якщо квартири орієнтовані на туристів, а не для довгострокової оренди. Необов’язково тримати всю нерухомість в Україні. За можливості та за наявності коштів розглядайте країни ЄС».
Любомир Остапів
Інвестиція в нерухомість одразу вимагає великого внеску. Для довгострокових накопичень є доступніші інструменти, вважає фахівець, де почати можна хоч із тисячі гривень. Це внески у недержавні пенсійні фонди та страхові фонди. Останні поєднують страхування життя й можливість збільшувати накопичення через інвестиції. Одна частина суми спрямовується на покриття страхових ризиків, інша, за вибором клієнта, інвестується в цінні папери, банківскі депозити тощо.
«Що стосується недержавного пенсійного фонду, тим, хто отримує білу зарплату: військовим, учителям, медикам та іншим оформленим у штат по КЗоТу, часто є сенс використовувати цей інструмент. За цих працівників держава надає податкові пільги. Воєнний стан показав, що це надійні, консервативні компанії, вони виконують зобов’язання перед вкладниками. Пенсіонер, який має пенсію в недержавному пенсійному фонді, під час війни своєчасно отримує виплати, раніше передбачені в пенсійних контрактах, ще й додатково до пенсії за віком», — продовжує Любомир.
За словами заступниці міністра соціальної політики Дарини Марчак, нині в Україні приблизно 900 тисяч учасників добровільних пенсійних накопичень. Із них 93,3 тисячі вже отримали або отримують виплати. Але цього недостатньо, вважають у міністерстві.
Тож у 2025 році заплановано перехід на накопичувальну пенсійну систему. Відрахування з офіційної зарплатні на особисті рахунки громадян йтимуть у державний пенсійний фонд. Через три роки очікується, що кожен зможе вибрати собі недержавний фонд, перевести накопичення туди та продовжити відкладати на пенсію.
Любомир Остапів:
«Я — за будь-яке рішення, яке рухатиме Україну до європейських країн. Ми вже більше 15 років очікуємо переходу на накопичувальну пенсійну систему, і добре, що зараз це активно обговорюється. Якщо зі старту зробити лише державний фонд, люди не розумітимуть, яка різниця між новим фондом з індивідуальними пенсійними рахунками, і нинішнім Пенсійним фондом, де, скажемо відверто, гігантські проблеми й дефіцити».
Недержавний накопичувальний пенсійний фонд — це кілька юридичних осіб. Власне фонд, адміністратор, компанія з управління активами та банк-зберігач. Закон визначає, куди їм можна направляти кошти вкладника, в якому розмірі, як оцінювати вартість активів. Здійснюючи операції, вони контролюють один одного та в разі неправомірних дій відповідають за вчинене майном.
«Краще якомога раніше допустити в систему недержавні пенсійні фонди, які відповідатимуть державним критеріям надійності, і дати людям право вибору. Нехай за замовчуванням у всіх буде державний фонд, але щоби кожен міг обирати, де хоче накопичувати на пенсію».
Для установ це буде здорова конкуренція, вважає Любомир Остапів. Зацікавлені у збільшенні кількості клієнтів, недержавні фонди відповідально ставитимуться до управління активами і, ймовірно, пропонуватимуть вигідні умови для інвестицій.
Як обрати недержавний пенсійний фонд
З цим питанням ми звернулися до директорки Всеукраїнського адміністратора пенсійних фондів Тетяни Сальнікової. Головна порада фахівчині: ніколи не обирати за одним критерієм. Оцінюйте фонди за наступними показниками.
- Який у фонда інвестиційний портфель
Основна задача накопичувального пенсійного фонду — зберігати кошти якомога довше. Це можливо за рахунок диверсифікації активів. Якщо доступні вклади у два-три різновиди активів чи в одну валюту, такий фонд менш стійкий до криз, аніж той, що вкладає в десятки активів: у підприємства різних галузей, регіонів, країн, у різні валюти та облігації.
- Який розмір фонду та сума активів
Чим більше активів та учасників, тим краще. Фонд, якому справді довіряють, зазвичай оперує сумами щонайменше від 100 мільйонів гривень і більше.
- Чи регулярно виплачує пенсії
Яка загальна сума та регулярність виплат? Якщо установа велика, а виплачує пенсій мало, це вже має насторожити.
- Як довго працює на фондовому ринку, яку має репутацію
Дізнайтеся про досвід роботи адміністратора, компанії з управління активами та банка-зберігача саме з пенсійними накопиченнями.
- Дохідність фонду в періоди економічних криз
Перегляньте поточні виплати, за 2022–2023 роки. І окремо — як фонд забезпечував людей під час і після криз 2008–2009 років, у 2014–2015-му.
- Чи звітує фонд про свою роботу на сайті, чи достатньо інформації на сайтах обслуговуючих компаній
Закон вимагає від всіх суб’єктів фонду щоденно звітувати про показники діяльності. На сайті має бути детально розписано, куди та скільки коштів інвестують, які прибутки отримують учасники фонду.
Також у вас має бути доступ до інформації щодо власних накопичень. Запитайте адміністратора фонду, чи матимете ви персональний онлайн-кабінет для перевірки свого рахунку за будь-який період.
«Щодо того, куди недержавні фонди вкладають гроші, — між ними різниця невелика. А як ви будете контролювати там свої кошти? Як і в банку, має бути онлайн-кабінет, куди можна зайти і подивитися, скільки грошей внесли, в яких інструментах розміщені активи, скільки надійшло інвестиційного прибутку», — додає Любомир Остапів.
Недовіра і скепсис населення — те, з чим нині борються фінансові консультанти
Хтось не довіряє банкам, бо траплялися «банкопади». Дехто не вірить в акції, бо у 90-х прогорів на приватизаційних ваучерах. Українці пережили чимало подій, після яких їхні накопичення знецінювалися чи втрачалися. Хто застав радянські часи та перші роки незалежності України, скептично ставляться до будь-яких фінансових інструментів.
«Наша як фінансових консультантів задача — показувати і розказувати людям, чому, наприклад, наш пенсіонер так само, як і пенсіонер в ЄС, може купувати акції найвідоміших компаній світу. Чому б цього не робити, коли історії фондового ринку в Європі вже понад 400 років? Там цілі покоління виросли зі звичкою вкладати в акції. Ми ж в Україні поки що боремося із стереотипами».
Любомир Остапів
Зі спостережень експерта, багатьом інвестиції здаються складними. Ніби для купівлі акцій Google або Tesla треба мати економічну освіту чи працювати брокером. Люди бояться інвестувати навіть малими внесками, бо не впевнені у власних знаннях.
«І тут ми кажемо: ось вам безкоштовний курс із фінансової грамотності, ось вам книжка Бодо Шефера (підприємець, автор бестселерів із персональної та фінансової ефективності — ред.). Приділіть навчанню кілька тижнів сьогодні, аби мати достойне життя після 50 років. Щоб у вас були заощадження на пенсії, щоб ви мали пасивний дохід — називайте це, як хочете. Було би бажання — час знайдеться».
Донати як невід’ємна складова бюджету
В яких внесках ми не сумніваємося — так це на армію. За підсумками минулого року, 92% українців донатять на підтримку ЗСУ та постраждалим унаслідок війни. Такі результати опитування громадян у дослідженні Deloitte.
Переважна більшість респондентів допомагає час від часу, третина — регулярно. Жителі західних регіонів, Києва й області та українці за кордоном — лідери за кількістю донатів на регулярній основі. За кордоном кількість співгромадян, які систематично донатять, зросла більше ніж удвічі в порівнянні з 2022 роком: із 17% до 38%.
Для багатьох сімей донати стали пріоритетніші за поїздки на відпочинок. Звісно, це не означає, що майже три роки люди не відпочивають. Просто на цих витратах економлять. Куди важливішою є підтримка військових, переселенців, дітей.
Як допомагати економіці, не втрачаючи в комфорті
Чимало українців давно сповідують «економічний» патріотизм і цим допомагають виробництвам працювати та заробляти. Під час воєнного стану це вдвічі актуально, бо нині для бізнесів в Україні робота дорівнює виживанню. Тож обираючи між товарами, рівнозначними по ціні та якості, придбайте бренд вітчизняного виробника. Молочна продукція, солодощі, дитячі іграшки, одяг та взуття, аксесуари, речі для дому, книги — буквально по всім категоріям знайдете щось якісне українське.
Онлайн-освіта в нас теж розвинена: від ІТ-курсів до вивчення іноземних мов. Обирайте підходящу навчальну програму та підтримайте викладача або ментора. До речі, з новими знаннями й навичками теж потім зможете примножувати свій заробіток.
Ті, хто через війну проживає тимчасово за кордоном, приїздять в Україну до наших фахівців. Медичні, косметологічні, юридичні та інші послуги часто не поступаються європейським у якості. Подекуди українці надають їх швидше й дешевше.
«Зекономити на житлі і на їжі не вдасться, бо і ціни ростуть, і це в принципі погана ідея. Можна затягнути пасок на місяць-два, але якщо затягнеш на три роки, то рано чи пізно дихати стане важко. Все-таки люди хочуть жити, а не виживати.
Я спілкувався з дружиною військового, і вона теж це казала. Згадувала, як у на початку вторгнення заціпеніла. Було відчуття провини, якщо вона собі купить латте, яке дуже любить. Та через рік вона собі це дозволила, бо неможливо так жити. І добре, якщо вона купить ту каву. Значить, кав’ярня не закриється, там є робочі місця. Заклад закупить у когось мелену каву, замовить тістечка — і це вже кругообіг в економіці.
Так і має бути. Так економіка працює. І якщо ми зможемо трішки часу та зусиль вкласти у свою фінансову грамотність, так само будемо здатні підтримувати Україну. Ми розумітимемо: коли і скільки донатимо, на що і скільки витрачаємо, скільки грошей відкладаємо. А далі дивимося, де вигідніше зберігати і примножувати накопичення».
Любомир Остапів
