За час повномасштабної війни волонтери — майстри з видалення перманенту й татуйовань допомогли сотням постраждалих від російських обстрілів — і військовим, і цивільним.
Ініціативу харків’янина Ярослава Вінніченка підтримали понад сто майстрів у всіх регіонах України. Від 2022 року він став видаляти травматичні татуйовання з облич, рук, тіла постраждалих від обстрілів і закликав приєднуватися до своєї ініціативи колег з інших міст.
Нині отримати таку допомогу безплатно можна в будь-якому регіоні України — треба тільки написати Ярославові, який координує майстрів з усієї країни.
Наскільки важче видалити сліди вибуху з обличчя, як порівняти з тату? Скільки процедур знадобиться? Історія постраждалої соцпрацівниці з Костянтинівки Олени Зеленської — у свіжому випуску «Станції “Держпром”». Рушаймо.
До студії у самісінькому середмісті Харкова, куди дівчата ходять на лазерну епіляцію і видалення перманентного макіяжу й тату, заходять невисока темноволоса жінка з донькою.
Олені Зеленській п’ятдесят три. Якби ми не знали, на яку процедуру вона прийшла, не здогадалися б, що ще кілька місяців тому її обличчя було геть чорним.
Ярослав Вінніченко оглядає Олену. Каже, найімовірніше, попереду в них — тільки одна, фінальна, процедура. Результатом уже задоволений.
У студії немає світла, але в кімнаті тепло та є кілька ламп і зарядна станція для лазерного обладнання. Пані Олена лягає. Видно, що вона геть не переживає, уже знайома з процесом. Хоча те, що зараз робить Ярослав, змушує затамувати дух: під повіки жінці він укладає спеціальні кружечки, які змащує гелем.
Це захисна титанова шильда, яка захищатиме око від лазерних променів. Вам треба розслабитися. Подивитися униз. Тому що саме тут є ураження преорбітальної зони, і захист обов’язковий.
Олена лежить із заплющеними очима, Ярослав надіває спеціальні захисні окуляри й умикає лазер.
Ми зараз обробляємо травматичні татуйовання, які виникли внаслідок удару снаряду. Я проводжу четверту процедуру. У нас є надзвичайно класний прогрес. Я обробляю усі ділянки шкіри, де є травматичне татуйовання. Ви зараз можете бачити на цьому місці почервоніння. Це означає, що є реакція шкіри й лазер подіяв на сторонній пігмент, який потрапив у неї.
Із чим до вас прийшла Олена? Які ділянки уразило?
Найбільша локалізація була в преорбітальній зоні. Також уразило нижню третину обличчя. Те, що ви зараз бачите, — це менш як 10 %, як порівняти з тим, що було. Тобто 90 % чужорідної речовини ми видалили. Цією речовиною є сажа, яка утворюється у процесі горіння як вибухової речовини, так і об’єктів навколо людини, яка опинилася в епіцентрі вибуху.
Чим це відрізняється від видалення тату, що є вашою основною роботою? Чи процес має для вас відмінності?
Однозначно є багато нюансів. Тому що люди, які дістали такі поранення і травматичні «тату», водночас зазнали опіків першого, другого, а іноді і третього ступеня. Вони дістали мінно-вибухові поранення. І все це накладає відбиток на стан шкіри, з якою нам доводиться працювати. Шкіра часто має серйозні рубці. До речі, ми працюємо тільки після їх стабілізації. Також у людей є підвищена чутливість. Тому що внаслідок значних пошкоджень шкіри змінюється нервова система в цьому місці. Нервові імпульси передаються інакше, і люди дуже чутливі. Це стосується і тендітних дівчат, жінок, і кремезних чоловіків.
Триває процедура недовго: з усіма обробками й паузами займає до пів години. Пані Олена встає усміхненою, але помітно почервонілою.
Розкажіть, будь ласка, що з вами сталося.
Я прийшла до тями під завалами. Будинок рознесло повністю. Почала кричати, мене витягли.
Ким ви працювали?
Соціальною працівницею у Костянтинівці.
Це сталося улітку 2025 року?
Так, першого липня.
Ми намагались евакуйовувати наших підопічних.
Ви лишалися у місті, тому що у вас була така соціальна робота й були люди, яким ви допомагали?
У мене в самої у свекрухи шизофренія багато років, доглядала все життя. І дванадцять підопічних. Багатьом понад вісімдесят років. І лежачі, і маломобільні.
Що входило до ваших обов’язків? Що ви мали робити?
Усе повністю: і їсти приготувати, і погодувати. Є такі, кого і помити, і підгузки їм поміняти. Дехто за віком залишився сам. Їм і продукти треба було принести, і ліки, і нігті підстригти.
Чи знаєте ви, що з вашими підопічними тепер?
Двоє залишаються у місті, але про їхню долю я не знаю. В однієї син з інвалідністю, вона не виїжджала. Не знаю, що з ними — зв’язку нема. І Валентина Миколаївна точно в місті. Але зв’язку немає. Багато хто зміг виїхати. Одна виїхала, ми підтримували зв’язок, але вона вже померла в лікарні Дніпра. А так усі виїхали, слава богу. Багато хто телефонує.
У момент обстрілу були вдома біля вікна…
Так, до вікна підійшла. І снаряд якраз цієї миті влучив у фундамент. Коли я прийшла до тями, мене витягнули.
Хто витягав вас?
Чоловік і сусіди прибігли.
Які ви дістали травми? Де лікувалися?
Спочатку привезли в Дружківку. Там усе зашивали. У мене все розірвалося у роті, і вухо, і шия, і лоб. Рани. Я точно тоді не бачила. Акубаротравма: дві перетинки лопнули у вухах — контузія. Опіки обличчя, шиї, очей, тулуба, рване осколкове поранення, опіки кисті лівої руки. І на ногах також…
Минуло півроку. Як ви почуваєтеся тепер?
Значно краще. Але на праве вухо впав слух. На ліве чую краще. Майже повністю утратила зір на праве око, на ліве 50–60 % бачу. Досі шумить, дзвенить у вухах, у голові, ніяк не минає. Але, звісно, набагато краще.
Найголовнішим для мене було обличчя. Коли я змогла бачити, запитала лікаря, коли ці плями на обличчі минуть. А він каже: «На жаль, це не мине, це у вас залишиться назавжди». Він пішов, а я плакала, не хотіла жити, чесно. Я поки тут по місту ходила, на мене дивились як на інопланетянку. Дехто навіть запитував.
Що? Що це у вас на обличчі питали?
Так, були такі.
На кожну процедуру пані Олена приходить із донькою-студенткою. Дарʼя тихенько спостерігає за тим, як працює Ярослав.
Ви ж бачите всі ці мамині переживання. Наскільки на її психологічний стан ці процедури впливають?
Настрій став кращим.
Ви ходите на кожну процедуру підтримувати маму, сидите поруч?
Так. Хочу бути опорою для неї.
Якщо оцінювати складність саме цієї пацієнтки за шкалою, наприклад, від одного до п’яти серед усіх пацієнтів, які були у вашому кабінеті?
Я оцінив би це десь на три-чотири бали. Після поранення вона стала надзвичайно чутливою, тому що обсяг уражень був великий, концентрація пігменту також була дуже великою. Вона мала сильну дифузну набряклість після процедур. Потрібно було обережно підбирати параметри охолодження. На перших процедурах ми робили анестезію. Тепер уже, коли залишилося менш як 10 %, звісно, протокол став більш легким для пацієнтки. І процедура минає швидко та з мінімальними відчуттями.
Загалом випадок дуже цікавий тим, що щільність стороннього пігменту була надзвичайно високою. За три з половиною роки роботи з пороховими посткомбатними татуйованнями ми бачили різне. Я вже навіть назбирав деяку статистику за типами пристроїв, які вибухнули. Різні види FPV, протипіхотні міни. У цьому випадку, найімовірніше, була ракета РСЗВ, тому що склався будинок. Від однієї міни навряд чи таке відбулось би.
Хай там як, але ця жінка народилася у сорочці. Опинившись в епіцентрі вибуху, у будинку, який склався, діставши численні значні ураження, поранення, мінно-вибухову акубаротравму, вона вижила й живе нині своїм класним, цікавим життям, збирається вийти на роботу, надихається квітами в Харкові й просто почала нове життя. Випадок складний, але в практиці, напевно, я думаю, є ще складніші, пов’язані з різними типами сторонньої речовини.
Ярославе, як працює ця технологія? Поясніть людям, які ніколи не робили лазерного видалення тату, які не розуміють, що це за технологія. Як ви робите це?
Будь-який лазер — це дуже потужний ліхтарик. Й особливість того лазера, з яким ми працюємо, полягає у тому, що його спалах дуже короткий за часом. Його спалах — це п’ять мільярдних секунди. От уявіть собі одну секунду та 32 роки. Ось таке саме відношення має одна наносекунда до однієї секунди. Уявіть, наскільки це швидкий імпульс. Завдяки цьому швидкому імпульсу ми можемо подрібнювати й видаляти найдрібніші частинки. Те, що ми бачимо в шкірі (зазвичай це Carbon Black), — це сажа, яка утворилася у результаті горіння чогось. Звісно, горять дуже різні речовини, і, відповідно, ця сажа має також різний склад у вигляді домішок. І це впливає потім на процес видалення. Хай там як, лазер діє короткими імпульсами на цю мішень і видаляє її.
Скільки нині фахівців загалом по Україні? У скількох містах приєдналися до вашої благодійної ініціативи?
Мою ініціативу підтримала величезна кількість фахівців. Вони є у кожному обласному центрі. Я не рахував загальної кількості, але це точно понад сто людей. Якщо людина потрапила в таку ситуацію, дістала таке травматичне татуйовання, вона може безплатно пройти відповідну процедуру в будь-якому обласному центрі. Для цього тільки потрібно написати мені в особисті. Я координую цей проєкт у всіх містах.
Ви рахували кількість пацієнтів, яким уже надали допомогу?
Це десятки, а може, уже й сотні людей. Ми не ведемо статистики, тому що це абсолютно волонтерська ініціатива. Ми нікому не підзвітні. У нас немає грантових коштів. Тому ми просто допомагаємо всім, хто потребує цього.
Що відчуваєш, коли чуєш слова людини, що вона нарешті почала всміхатися, хоче вийти на роботу, що для неї це було важливіше, ніж струс мозку, контузія?
Ці відчуття неможливо передати, їх можна тільки пережити. Хочеться жити.
Пані Олена вже планує виходити на роботу так само соцпрацівницею, але тепер у Харкові: тут нині чимало переселенців із її Костянтинівки.
Я довго боялася зателефонувати, не наважувалася. Я знову боялася, що мені відмовлять. Але потім наважилась і передзвонила, надіслала фото Ярославові. Він подивився і сказав, що можна працювати. Тоді він пояснив мені: «Ми волонтеримо, робимо це безплатно». Ми домовилися. Я сказала: «Я дуже вдячна вам за вашу працю, за доброту, за все. Для жінки обличчя дуже важливе. Коли ти був нормальною людиною, а потім таке з тобою сталося».
Цей текст створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього тексту є виключною відповідальністю Радіо «Накипіло», і за ніяких обставин його не можна розглядати як такий, що відтворює позицію Європейського Союзу.
