В екологічних проблем немає адміністративних меж, тому часто прифронтові українські регіони мають спільні виклики, спричинені війною. Дамба, підірвана в одному регіоні, може залишити без водопостачання кілька інших, кліматичні зміни відчуваються за межами регіону, де вони сталися, а вибухівкою забруднено майже третину всієї української землі вздовж лінії фронту. Журналісти з Харкова, Краматорська, Кривого Рогу та Херсона спільно розбиралися в тому, як війна впливає на екологію східних та південних регіонів України.
Уночі 9 лютого 2024 року росіяни вдарили безпілотниками по нафтобазі в Немишлянському районі Харкова. Через вибух пальне розтеклося сусідніми вулицями, спалахнула пожежа. Згоріли 15 будинків, загинули семеро людей, серед них — троє дітей.
Наступного дня, поки нафтобазу ще намагалися загасити, харків'яни забили на сполох: у річці Немишля побачили велику пляму нафтопродуктів. Наступними днями плівку з палива виявили в річках Уди, Лопань і Харків — тобто в усіх основних водних артеріях міста. За тиждень концентрація нафтопродуктів у ріках була перевищена у сім-вісім разів. У Немишлі показник норми був перевищений у 95 разів.
Унаслідок атаки з нафтобази витекло понад три тонни бензину та дизелю. Скільки з них опинилося у річках — невідомо. Заступник голови Харківської обласної військової адміністрації Євген Іванов заявив, що до джерел питної води нафтопродукти не потрапили. Він закликав не називати те, що відбулося, екологічною катастрофою.
«Поки що не будемо ніяких штампів ставити. Це надзвичайна ситуація, на котру обласна адміністрація разом із профільними службами, екоінспекцією, ДСНС реагує відповідно та невідкладно. Згодом, коли буде локалізація, матимемо всі аналізи, буде визначено статус. Поки це — надзвичайна ситуація», — говорить Іванов.
В ОВА оцінюють збитки від потрапляння палива до води у щонайменше 30 мільйонів гривень. На річках у місті й області встановили бонові загородження, щоби нафта не потрапила у Сіверський Донець, звідки регіон отримує питну воду. У річки висипали кілька тисяч літрів сорбенту для видалення нафтоплям.
«Витік нафтопродуктів — завжди проблема. Коли ще й із пожежею, відбувається не лише забруднення, а й термічний вплив. І вплинуло це не лише на водойму, куди зрештою потрапили нафтопродукти, але й на ґрунт, куди вони просочилися. Вони забруднюють ґрунт, пригнічують зростання рослин, знищують біоту. Ґрунти, через які були протоки нафтопродуктів, мертві. Навіть якщо знімуть верхній шар, якщо місцеве населення чи ДСНС ліквідує зовнішні ознаки забруднення, у ґрунт все просочилося, знищило біоту. Тривалий час рослини будуть пригнічені», — пояснює завідувачка кафедри екологічного моніторингу Університету імені Каразіна Надія Максименко.
Нафтобазу на Харківщині після атаки «шахедів» гасили дві доби. Річки регіону рятують уже понад місяць. Уловлювачі не дають нафтопродуктам дійти до Сіверського Донця, завдяки сорбентам прибирають залишки бензину та дизелю з Немишлі, Харкова, Лопані, Удів.
«Очищено ґрунт на п'яти вулицях і відновлено 6,5 тисячі квадратних метрів дорожнього покриття. Силами міськради триває очищення території 35 приватних домоволодінь. Планується заміна ґрунту», — зазначає очільник ОВА Олег Синєгубов.
Але нафтопродукти в річках — лише частина наслідків російської агресії в регіоні. Через постійні обстріли зруйнована гребля Оскільського водосховища, рівень води у водоймі впав до критичного. Навіть якщо греблю відбудувати, відновлення водосховища триватиме до п'яти років. Обстріли та бойові дії залишили по собі тисячі квадратних метрів відходів. Власне, із прісною водою у східних регіонах України зараз є чимало проблем, зокрема на Донеччині – через зруйновану на Осколі греблю. Детальніше у цій проблемі розбиралися наші колеги з видання Новини Донбасу й про результати їхнього дослідження дивіться у ролику:
Обстріл дамб, трубопроводів, масові затоплення військової техніки та боєприпасів у водоймах, витоки нафтопродуктів, руйнація Каховської гідроелектростанції та зневоднення водосховища, з якого отримували воду райони південної частини України від Херсона до Запоріжжя, — окрім екоциду та припинення централізованого постачання в містах і селах, це призвело до екстрених рішень та качання води з річок, зокрема з річки Інгулець постачали воду до водосховища Кривого Рогу та Миколаєва. Для довкілля це — неабияка шкода, на відновлення якої знадобляться десятиліття. Але сьогодні у регіонах та загалом в Україні розпочали роботу для покращення ситуації, тому про швидкість розвитку подій та думки з приводу цього експертів детально розібралися журналісти Першого Криворізького.
У грудні 2023 року в Україні завершили роботу над дев'ятьма проєктами Планів управління річковими басейнами (далі — ПУРБ). У Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України пояснили, що в планах розписані заходи для досягнення «доброго» стану вод у дев’яти річках країни, на це планують витратити 336 мільярдів гривень протягом 2025–2030 років. Майже всі заходи – будівництво, реконструкція та модернізація очисних споруд та каналізаційних мереж.
У дослідженні екологів громадської організації «Екодія» ідеться про те, що найбільше споживають прісну воду й водночас є найбільш вразливими до зменшення її запасів південні та східні області України. А підтвердження цього факту відбулося відразу після теракту російської армії на Каховській ГЕС, коли почалися значні проблеми зі стабільним водопостачанням для мільйона жителів Миколаєва та Кривого Рогу. Станом на початок 2024 року ситуація з водозабезпеченням Кривого Рогу та району контрольована, тоді як у Миколаєві в цілому проблему з водою не вирішили, адже 400 тисяч жителів обласного центру отримують у свої домівки технічну воду, тому що постачання води все ще відбувається з річки Інгулець.
Ще в липні минулого року Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України почало будівництво водогонів до сіл і міст, які постраждали від підриву Каховської ГЕС. Це три гілки водогонів завдовжки майже 150 кілометрів, протяжністю труб у 300 кілометрів і водозабором із річок Дніпро та Інгулець. В Агентстві відновлення розповіли, що ланка «Інгулець — Південне» забезпечуватиме водою мешканців Кривого Рогу, а «Марганець — Нікополь — Покров» і «Хортиця (ДВС2) — Томаківка — Марганець» — жителів Криворізької, Нікопольської, Марганецької, Томаківської, Мар’янської та Покровської громад Дніпропетровської області. Але якщо будівництво водогонів уже перебуває на завершальній стадії, то процес відновлення річок іще на початковому етапі.
За даними Держекоінспекції України та Міндовкілля, за майже два роки агресії Росія завдала збитків на суму понад 82,2 млрд гривень унаслідок техногенного забруднення, засмічення вод і самовільного користування водними ресурсами. Водночас, міністерство оцінює екологічні збитки природі саме Харківської області у 11,4 мільярда доларів.
Більші збитки — лише в Донецькій і Луганській областях. Завідувачка кафедри екологічного моніторингу університету імені Каразіна Надія Максименко каже, що при оцінці шкоди екології часто розраховують, скільки врожаю втрачено на певних землях. Але понад те шкоду завдають військова техніка, нафтопродукти з якої потрапляють у землю, та обстріли, які залишають величезні вирви і змішують різні шари ґрунту, руйнуючи біоту.
«Екологічна шкода ширше має бути розрахована. Треба закладати чинники відновлення, спотворення екосистеми. У нас невелика частина території області ще не звільнена, на ній є кілька об'єктів природно-заповідного фонду. Це землі, які є осередком збереження біологічного різноманіття. Воно може дати поштовх для відновлення територій, які зазнали негативного військового впливу. А вони (росіяни — прим. ред.) там і досі стоять, стоїть техніка. Забруднюють, руйнують, риють. Там є осередки з рідкісними видами рослин, комах, тварин. Спробуйте знайти десь щось схоже, що могло б дати генетичний матеріал для відновлення природної рослинності у балках, в які зливали нафтопродукти. Вони випалили все», — коментує Максименко.
Ще один відчутно постраждалий регіон, де проблеми торкнулися і флори, і фауни, — Херсонщина. Загальна сума екологічних збитків Херсонщини на 1 лютого 2024 року складає понад 3,4 мільярда гривень, – цитують Державну екологічну інспекцію Південного округу журналісти Медіаплатформи “Вгору”. Частина цих злочинів проти довкілля очевидна, частина начебто передбачувана і зрозуміла, але тут не те, що порахувати втрати, – усвідомити всі можливі наслідки складно. Мова йде про птахів.
Південь України завжди був найцікавішим з погляду орнітології, через нього пролягають два з трьох основних міграційних шляхів птахів, які йдуть через Україну. Також ключову роль для збереження популяції багатьох видів птахів відіграють Азовське та Чорноморське узбережжя. Одні з найбільш вразливих – водно-болотні угіддя, які захищені Рамсарською конвенцією, підписаною 1971 року, вони покликані зберігати ці оселища, як місця гніздування, міграцій та зимівель птахів. Важливість для пернатих усіх цих територій не обмежується кордонами України.
«Херсонщина, особливо південь області — це важлива «пташина» територія, — розповідає орнітолог Костянтин Редінов. — Там для збереження птахів був створений Чорноморський біосферний заповідник, територія якого займає і частину Кінбурнського півострова. І більша частина заповідника зараз опинилася фактично на лінії фронту, як і Кінбурнська коса».
І далі, які б пташині осередки не згадував фахівець, — усе або під окупацією, або в зоні бойових дій. Костянтин Редінов називає найбільш постраждалими Кінбурнську косу й Чорноморський заповідник. Хоча згадує і навчання російських військових на острові Джарилгач, через які сталися пожежі (це одне з 22 найбільш унікальних водно-болотних угідь планети, що охороняються Рамсарською конвенцією); і затоплення Нижньодніпровського національного парку з усіма наслідками, та й у відносно «спокійному» заповіднику «Асканія-Нова», впевнений орнітолог, без турбування птахів не обійшлося.
Вивчати питання впливу воєнних дій на фауну, у тому числі й на птахів, фахівці (і не лише українські) розпочали з початком воєнних дій на Сході України. Досліджуються ґрунти, мікрофлора, фауна загалом і, звісно, птахи – це вершина айсберга природи. Фактично, через війну, результатом якої є потужне забруднення та руйнування екосистем, Україна стала свого роду полігоном досліджень впливу воєнних дій на природу. На жаль, заповідні куточки війна не оминає. Від початку великої війни Кінбурнська коса окупована, замінована та практично недоступна для досліджень.
Костянтин Редінов розповідає: вплив воєнних дій на природу можна поділити на фактори безпосереднього впливу (пожежі, турбування (розлякування) птахів, загибель від стрільби, загибель від забруднення оперення паливно-мастильними матеріалами та інше) і фактори відкладеної дії (знищення оселищ, хронічне отруєння тощо), які взаємопов’язані та доповнюють одне одного. Кінбурнська коса дуже постраждала, в першу чергу, від вибухів і пожеж, викликаних воєнними діями. Горять ліси, гайки, соснові насадження.
«По суті, Кінбурнська коса була заліснена соснами десь на 40-45%, плюс відомий Волижин ліс, що належить Чорноморському заповіднику, природні вільхові та дубові гайки. За всі роки, поки коса була заповідною, ми весь час запобігали пожежам. Але з обстрілами почалися і пожежі. Спочатку плавні загорілися, а потім ліси», — розповідає науковець.
Від початку війни до 6 жовтня 2023 року на території Кінбурнської коси лише в межах Миколаївської області зафіксовано 323 пожежі, які загалом уразили 7214 гектарів. Це десь 59% від загальної площі коси. Безпосередньо фактів загибелі птахів від пожеж та вибухів зафіксувати не вдалося через недоступність території.
Костянтин Редінов стверджує, попри необхідність розрахувати обсяги компенсацій / репарацій за завдану шкоду заповідним об'єктам, зібрати фактичні матеріали про вплив воєнних дій на птахів на окупованих територіях неможливо. Щоб підтвердити знищення птахів, потрібно задокументувати факти. А як задокументувати, наприклад, що птахи відмовилися від гніздування та не вивели потомство?
«Як довести, що птахи загинули, бо поїли, наприклад, отруєної рибки? Вони померли, їх поїли шакали, чи вовки – і все, жодних доказів», — констатує науковець.
Найбільш реальним шляхом орнітолог вважає документування знищення оселищ, особливо на заповідних територіях. Він розповідає, що існують відповідні такси, за якими можна рахувати деякі (далеко не всі) екологічні збитки:
«Якщо, наприклад, згоріли плавні, то є певна такса за гектар. Якщо, ліс згорів, потрібно виміряти діаметр кожного дерева, скласти акти та порахувати збиток. А якщо згоріли мільйони дерев, хто їх порахує, коли? А на птахах збитків не нарахуєш, бо нема в нас інструментів для цього».
Тож, на думку пана Редінова, варто змінювати законодавство й оцінювати не кількість конкретних втрачених рослин чи тварин, а площі знищених біотопів – ділянок, населених певними угрупованнями організмів. Інакше як оцінити втрати заповідника, до якого немає доступу через окупацію або який перебуває на лінії фронту? Бажано, щоб сума компенсації була достатньою для відновлення зруйнованого біотопу. Така практика існує в екологічному законодавстві Європи.
Такі законодавчі зміни будуть актуальними і для Харківщини. Бо вплинула російська агресія на фауну цього регіону також. Ще до повномасштабного вторгнення до Червоної книги як зникомий вид внесли байбаків степових. Один із наймедійніших представників цих ссавців, байбак Тимко після 24 лютого опинився в окупації в селі Нестерівка на Харківщині. Село звільнили українські військові під час контрнаступу, Тимка врятували, але загалом популяція байбаків у Харківській області — під загрозою. У регіоні зменшилася кількість худоби на вільному випасі, побільшало високої трави, чагарників і хижаків. Через це територій, де комфортно жити байбакам, стало менше.
«Навіть необов'язково, аби десь стояли російські військові, бо шкода завдається і там, куди вони дострілюють. Слобожанський національний природний парк не був окупований, але там постійні обстріли та вибухи. У цьому парку в нас є унікальний осередок, де мешкає родина бобрів. Якщо тварини весь час чули вибухи, вони зазнали шокуючого впливу», — підсумовує пані Надія, науковиця з Університету імені Каразіна.
У науковців з різних регіонів є надія, що після деокупації та розмінування воєнні рани природи загояться, рослинність та тваринний світ поступово відновиться. Наприклад, херсонські плавні досить швидко відновлюються. Але стосовно лісів ситуація критична: видовий та кількісний склад птахів, які заселяють лісові біотопи, зміниться – бо лісам, втраченим через пожежі, для відновлення потрібно багато часу.
Ситуація з водними ресурсами досить невтішна, адже всі річки України потребують комплексного очищення та приведення їхнього екологічного стану до належного рівня, хоча оптимізму додає План управління річковими басейнами. Щодо Оскільського водосховища та місцевої греблі, ситуація залишається в підвішеному стані, бо бойові дії точаться не так далеко, росіяни зможуть у будь-який момент зруйнувати греблю ще раз, відтак питання відкладається – до перемоги.
