Харківський транзитний центр щодня приймає евакуйованих жителів. Тут люди можуть перепочити після виснажливої поїздки та отримати базову допомогу.
«Зараз у середньому 40–50 людей щодня. У принципі, це небагато. У нас іде напливами: у грудні, наприклад, ми реєстрували 130–140 людей на день, це була Великобурлуцька громада. Наразі вся Харківська область потрохи евакуюється», — розповів Сергій Мусієнко, керівник команди по роботі з евакуйованими людьми.
У транзитному центрі приймають і жителів Донецької області. У вечір п’ятниці ми застали в центрі три родини, яких волонтери вивезли з Миколаївки. Від селища до лінії фронту — приблизно 15 кілометрів. Останнім часом там посилилися обстріли: росіяни майже щодня атакують село, зокрема дронами.
«Був приліт на роботі, один раз — на квартиру, ще один — на дім. Діти бояться, тому треба їхати. Знайшли волонтерів, подзвонили, домовилися, шукали машину, щоби вивести речі. Нас три мами та п’ятеро діток», — розповіла Юлія Яковлева.
На обличчях жінок відбивається втома. Підготовка до виїзду почалася для родин о п’ятій ранку, до транзитного центру вони прибули ввечері. У Юлії троє дітей, наймолодшому сину шість, найстаршому — 13 років. Разом із нею виїжджали дві колежанки з дітьми. Через високий ризик дронових атак волонтери не заїжджають у село. Там евакуацію проводять поліціянти підрозділу «Білі Янголи».
«Вони заїхали на двох броньованих автівках, вивезли людей. Я їх зустрів на автобусі в Краматорську. Поїздка з Донеччини важка, там побиті дороги, а зараз ще й лід розтанув разом з асфальтом. Є дорога через Слов’янськ, проте дуже небезпечна, з дітьми там точно не поїдемо. Ще є дорога на Лозову, але там теж бувають випадки прильотів. Я обрав найбезпечніший маршрут. Це чотири години дороги плюс затори в Ізюмі, ще й хуртовина була», — пояснив Євгеній Хаустов, керівник консорціуму STEEL.
Волонтери БФ «Хаустов» рушають за людьми майже щодня. Минулого тижня вони організували шість місій. Нині почастішали запити на евакуацію з дітьми. За словами керівника STEEL, у Миколаївці на Донеччині залишається десь 150 неповнолітніх. Ще приблизно 25 дітей проживають у Рай-Олександрівці — сусідньому селищі, ближчому до фронту. Але туди вже не доїжджають екіпажі: це дуже небезпечно.
Кожній місії передує підготовка та взаємодія з іншими службами
«Перед тим, як планувати заїзд, ми спілкуємося з ситуаційним центром: беремо статистику, в які часи у тому місці найтихіше. З’ясовуємо обстановку на сьогодні, чи є поблизу розвідкрила, великі дрони. Якщо все тихо — заїжджаємо», — додав Хаустов.
Для Юлії Яковлевої з дітьми вже позаду найскладніша частина дороги. Далі волонтери везуть евакуйованих до родичів у Житомирській області. А транзитний центр очікує на нових відвідувачів.
«Ми приймаємо людей в будь-який час, центр працює цілодобово. Буває, привозять вночі людей, вони залишаються тут ночувати. Зранку їх реєструємо, вони оформлюють необхідну допомогу: грошову виплату по 10 800 гривень на людину, гігієнічні та продуктові набори. Зараз багато людей без документів, які втрачені чи згоріли. Є юридичні консультації, щоби відновити документи», — зазначив Сергій Мусієнко.
Від початку 2026 року почастішали запити на тимчасове житло, адже люди не виїжджають до останнього: допоки обстріли не зачеплять їхні оселі.
16–19 лютого транзитний центр у Харкові зареєстрував 190 жителів, до половини — люди похилого віку. Серед евакуйованих 27 дітей і 24 маломобільні людини.
Більше про те, з яких етапів складається евакуація й які є безплатні варіанти для поселення слухайте за посиланням.
