Життя українців змінилося з початком повномасштабного вторгнення росії. Комусь довелося залишити дім і почати життя наново в іншій країні, а хтось вирішив залишитися та продовжити працювати заради свого міста. Харківський театр ляльок серед тих, хто попри війну продовжує розвивати мистецтво. Після 24 лютого 2022 року вони чи не одразу почали запрошувати людей до стін театру. Тоді театр став хабом для всіх хто потребував допомоги.
«Через те що будівля має міцні стіни і глибокі підвали в приміщенні жили багато людей. У театрі утворився хаб для того, аби рятувати їх» — розповідає керівниця літературно-драматичної частини театру Ольга Дорофєєва.
Актуальність мистецтва під час війни завжди буде під питанням. Багато акторів і шанувальників театрів вступили у військо, а хтось вирішив відмовитись від культури на час війни. Театр чітко показав свою позицію: у квітні 2022 року команда частково відновила роботу. Станції харківського метрополітену стали імпровізованими сценами для вистав.
«Це були сюрреалістичні гастролі. Актори харківського театру пересувалися по різним станціям метро з кількома виставами», — пояснює пані Ольга.
Одну з вистав грали студенти головної режисерки театру Оксани Дмітрієвої. Вони шукали альтернативний спосіб для захисту диплому. Пізніше студенки стали акторами трупи.
Харківський театр ляльок часто гастролює за кордоном. Подорожуючи світом вони розповідають іншим країнам про жахи, які росія вчиняє в Україні.
«Насправді, якщо говорити про міжнародні поїздки — це те, чим театр ляльок пишається, проте це складно. Їх багато, багато запиту, але чим далі, тим більше я чую: “Окей, ми хочемо бачити українські вистави, але давайте не про війну”. Це дуже прикро», — розповідає Ольга Дорофєєва.
Варто шукати різні способи, як розповідати про Україну, попри те, що світ «втомлюється» слухати про війну. Як варіант, вистави за роботами українських авторів, екранізація історичних періодів чи популяризація українських пісень.
Формат театру ляльок дозволяє порушувати важкі теми в легкій формі. Зокрема, це можливість обережно пояснити дітям, що таке війна, як вона змінює світ та людей. Вистава «Жираф Монс» за казкою Олега Михайлова — перша спроба поговорити з дітьми делікатно. За допомогою метафоричних та абстрактних образів режисерка вистави Оксана Дмітрієва розповіла історію жирафи, який застає початок Другої світової війни. Вистава виграла шостий Всеукраїнський фестиваль-премії «Great Real Art» у номінації «Найкраща вистава для дітей».
Харківський театр ляльок має й вистави для дорослих. Такий формат дозволяє відвертіше розповідати про жахливі події.
«Ще з 1955 року у нас з’явилися вистави для дорослих. Це той напрям, яким харківський театр ляльок пишається, адже в Україні не має настільки широкого й різноманітного репертуару для дорослих» — згадує Ольга Дорофєєва.
Такі вистави рідко користуються популярністю, адже не всі люди готові дивитися реальність на сцені. Для театру ляльок прямота сюжету — питання позиції, тож вони зробили небезпечний крок.
Мисткиня розповідала, що з кожним роком квитки на вистави про війну продаються гірше. Українці живуть у постійному стресі, тож інколи варто відповікатися, проте не забувати. Театр має й комедійний репертуар, наприклад, вистава «Мина Мазайло» за комедією Миколи Куліша.
Мало того, що глядачів складно заохотити, так ще й від влади немає підтримки. У квітні 2023 року на офіційному сайті ХОВА оприлюднили рішення про заборону проведення масових заходів не у визначених у документі місцях. Нині ситуація змінилася: заходи можна проводити в будівлях, які мають якісне сховище. У театрі ляльок воно за розмірами та плануванням не підходить для повноцінних вистав.
«Театр має орендувати приміщення. В основному ми граємо в «ART AREA ДК», або в «А-ШО» дитячі вистави. Тобто, в якихось безпечних локаціях», — розповідає Ольга Дорофєєва.
Ольга пояснювала, що не всі безпечні майданчики підходять за розміром для великих вистав. У старій забороні було написано що можна проводити події на відкритому просторі, якщо відвідують захід до 50 людей. Перший час театр намагався користуватися цією можливістю, проводячи вистави у дворі будівлі. Зрозуміло, що в функціоналі це не зручно, тож довго це не працювало.
Орендувати майданчики складно через обмежене фінансування. Театр ляльок фінансує Харківська обласна рада, проте виділених грошей не вистачає навіть на заробітну плату для працівників. На деякі проєкти вдається отримати допомогу від грантодавців, тоді можна проплатити зарплати більшій кількості потрібних фахівців і зробити цікавішу картинку.
«Коли робили виставу “Калинова сопілка” бюджет був 3500 гривень, тобто мінімальний. На нього ми купили лише щось з барахолки. Також, трохи попрацював художник. На жаль, багато вистав на такому ентузіазмі», — розповідала пані Ольга.
В Україні понад 100 державних театрів. Вони залежні від держави в юридичному плані, проте, за словами Ольги Дорофєєвої, майже ніякої фінансової віддачі не отримують. Харків має сім державних театрів, більшість із них фінансуються з бюджету обласної ради. Харківські театри почали виживати ще до повномасштабного вторгнення. Одним із переломних моментів було урізання академічної надбавки.
«Ми кілька разів висловлювалися, що хочемо, аби нас забрали в міський бюджет. Там також є свої нюанси, але комунікація виглядає більш здоровою», — ділиться Ольга. Дорофєєва.
Харків роками був під впливом російської культурної пропаганди, тож для контенту, який поширює нашу спадщину, вхід у простір був закритий. Нині, коли люди цікавляться українською культурою у них забирають фізичну можливість створювати її.
«Варто підтримувати театр, аби він відчував, що зараз потрібний», — ділиться керівниця літературно-драматичної частини харківського театру лялок.
Матеріал створений в рамках проєкту «Лабораторія Мрій. Простір Медіації», що відбувається за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
