Коли в сім’ї з’являється дитина, то зазвичай це зумовлює певне природне напруження між поколіннями. Дуже часто це пов’язано з позицією бабусі й дідуся стосовно піклування і виховання онука або онуки. Незалежно від того, чи живе сім’я окремо, проблема впливу старшого покоління і напруга через це — явище доволі поширене.
Серед основних причин непорозуміння між поколіннями — спроби подавати особисті досвід і бачення без урахування оновленої об’єктивної ситуації; бажання контролювати й залишатися важливою фігурою великої родини; відігравання через незадоволення в інших питаннях; прагнення реалізувати традиційне й культурально зумовлене ставлення до ролі й місця у вихованні внуків.
Виявлятися це може як прямо, коли бабуся або дідусь дають поради й рекомендації, коментують рішення, учинки, діяльність або бездіяльність батьків. Наприклад, у тому, коли активно пропонують свою думку в питаннях виховання і піклування про здоров’я, посилаються на інші джерела й фахівців. Проте може статися так, що вплив на батьків бабуся або дідусь здійснюватимуть безпосередньо через дитину. Проводячи час з онуком або онукою, вони можуть коментувати методи батьків, пропонувати альтернативу, порушувати правила, установлені в родині, створювати секрети та спонукати дитину поділяти з ними особливий таємний простір, де немає місця батькам і все дозволено. Бабуся або дідусь доволі часто несвідомо також можуть негативно впливати на авторитет батьків, розказуючи дивні історії з їхнього дитинства, принижуючи їхні тогочасні або наявні можливості та критикуючи батьків дитини. Це спроба перехопити владу й забрати авторитет від батьків до себе.
Що робити в такому разі, коли ви відчуваєте вплив старшого покоління на процеси вашої взаємодії з дитиною? Найважливіше — установити чіткі та зрозумілі кордони. Їх обов’язково треба сформулювати, озвучити й обговорити. Батьки мають чітко та доступно сформулювати очікування, які вони мають від бабусі й дідуся. Обов’язково треба зазначити те, що є неможливим, забороненим, неприйнятним у вашій сім’ї, що обов’язково має бути й у взаємодії бабусь і дідусів із дитиною. Не завадить перевірити, як це працюватиме на практиці. Важливо, щоб домовленість було не тільки вербально зафіксовано, але й реалізовано.
1. Важливо регулярно отримувати зворотний зв’язок, запропонувати своє бачення і глобально говорити про те, як відбуваються розвиток і зростання дитини, які є потреби, яке бачення та які очікування наявні в родині. Що більше ви залучатимете бабусь і дідусів до цього, то більшим буде їхнє розуміння ваших рішень, правил і дій.
2. Намагайтеся знайти компетенції старшого покоління. Те, що може бути направду корисним вам і цікавим для дитини, що може допомогти побачити ситуацію з іншого ракурсу. Безумовно, тільки батьки можуть ухвалювати остаточне рішення, проте процес обговорення цього рішення може бути ефективнішим, а його варіантів може бути значно більше, якщо взяти до уваги досвід і старшого покоління.
В усьому цьому найголовніше зрозуміти, що бабусі й дідусі дуже важливі для розвитку та становлення нової особистості. Старше покоління може подарувати неоціненне, а саме — безумовне прийняття і безумовну любов. Усі ці очікування, розчарування і прагнення вже було реалізовано у власному батьківстві. Тепер час любові. Крім того, саме старше покоління, що вже більше володіє своїм часом, легше ставиться до зобов’язань реальності, може по-справжньому залучатися у дитячу діяльність: гратися, щиро розв’язувати дитячі проблеми й поділяти дитячі хвилювання. Вони мають на це час.
До того ж бабусі й дідусі є провідниками до історії сім’ї в широкому розумінні цього слова. Вони розкажуть про традиції, передадуть сімейні історії, допоможуть зрозуміти, як це — бути частиною великої родини.
