Чому для організації засідки краще відправляти не піхотинців, а роботів з кулеметами? Як наземні роботизовані комплекси (НРК) перебирають на себе евакуацію поранених та логістику переднього краю? Хто переможе у двобої: російський FPV-дрон чи український евакуаційний НРК? Про це, а також про технологічні перегони з ворогом, потребу нашого війська в ІТ-вцях та про власний унікальний бойовий досвід розповідають «Агроном», «Рей» і «Мопед», військовослужбовці підрозділу наземних безпілотних систем 5 окремої штурмової бригади.
30 травня 2022 року після участі в обороні Києва «Агроном» прибув до ТЦК. Так з фермера чоловік став «водієм гранатометного взводу роти вогневої підтримки» 5 окремої штурмової бригади. За три роки чоловік подолав доволі непростий життєвий шлях, вщерть наповнений неочікуваними доленосними викликами та змінами: командир відділення гранатометного взводу – головний сержант та згодом командир кулеметного взводу роти вогневої підтримки на озброєнні якого перебували американські кулемети Браунінга.
У 2023 році саме 5 ОШБр була включена до списку військових підрозділів першопроходців, які мали впроваджувати використання наземних роботизованих комплексів (НРК), вогневим засобом ураження яких мав стати кулемет Браунінга. Тому командування бригади відрядило саме «Агронома» на фахове навчання з НРК.
На початку формування підрозділів наземних безпілотних систем (НБС) була розроблена теоретична база їх застосування, перевірити ефективність якої на практиці мала команда саме «Агронома».
«Перше застосування бойового НРК викликало у нас шок – ми не чекали такої результативності».
Гусенична платформа, якою керував оператор-водій, непомітно висунулася у сіру зону між російськими та українськими позиціями. Дорозвідку нейтральної смуги та ворожої лінії оборони обладнаної у лісопосадці провели тільки один раз. Перший вихід НРК планувався у тестовому режимі – своєрідне «хрещення боєм». Однак час заїзду та визначення вогневої позиції обиралися максимально ретельно. «Агроном», який керував бойовим модулем облаштований кулеметом Браунінга, щоб почати пошук цілі, перемикнувся з ширококутної на вузькокутну відеокамеру. Вдивився в монітор і від здивування аж присвиснув. Він спостеріг двох комбатантів з наплічниками, які спокійно простували між дерев стежиною. Не вірячи в удачу, адже спочатку планувалося просто постріляти по координатах у напрямку ворожих позицій, «Агроном» по радіозвʼязку вийшов на суміжний підрозділ, щоб переконатися, що то не свої. На що отримав категоричну відповідь: «Наших попереду точно немає».
Далекомір не спрацював, тому довелося визначати відстань до бійців приблизно, «на око». Поправка на 800 метрів дала недоліт у 100 метрів. Солдати вдалися до втечі. Кілька довгих черг навздогін склали їм супровід. Залишок боєкомплекту «Агроном» вже дострілював по посадці. Відпрацювавши задачу, платформа успішно повернулася на початковий рубіж. У цей час радіоефір противника збурився перемовинами. За радіоперехопленням стало відомо, що ворог має одного пораненого, перебуває в розгубленості та вважає, що по ньому вела вогонь БМП зі значної відстані. З розвідувальних БпЛА надійшла інформація, що для евакуації пораненого на ворожу позицію прибула «буханка».
«Перше застосування бойового НРК викликало у нас шок – ми не чекали такої результативності. Той випадок надихнув нашу команду працювати далі – ми побачили значний потенціал у розвитку застосування НРК на лінії бойового зіткнення».
Агроном
«Під час зворотного руху через відеокамеру виявили ворожий дрон-камікадзе, який в режимі очікування перебував на узбіччі дороги».
Тривалий час підрозділ наносив вогневе ураження зі стаціонарних бойових комплексів. Але стрімкий розвиток повітряних дронів ускладнив бойову роботу наземних – НРК почали виявляти та намагатися знищити. У противагу команда «Агронома» розробила гнучку тактику застосування НРК у бойових умовах, враховуючи сильні та слабкі ТТХ власних і ворожих безпілотних апаратів, погодні умови, особливості місцевості тощо.
«Засилля» ЛБЗ FPV-дронами унеможливила використання колісної та гусеничної техніки по виконанню задач з логістики та евакуації поранених. Ці функції переклали «на плечі» НРК.
Молодший лейтенант на псевдо «Рей» робить особливий наголос саме на логістичну компоненту, яка неабияк утруднена у фронтовій зоні. Підвіз боєкомплектів, харчів, води, різноманітних «дрібниць» на опорні пункти та вогневі позиції є життєво необхідним. І тут існує два шляхи вирішення – люди, які несуть все це на собі, або роботизовані платформи. Звичайно ж другий варіант є більш безпечним.
«–Нам вдалося без затримок доправити НРК до місця евакуації. Пораненні завантажилися на платформу та ми розпочали відхід, – розповідає про останній випадок «Агроном». – Під час зворотного руху через відеокамеру виявили ворожий дрон-камікадзе, який в режимі очікування перебував на узбіччі дороги. Оскільки ми вийшли на дрон «зі спини», то російській оператор не побачив нас. По рації пораненим повідомили про небезпеку й ті з автоматів розстріляли “пташку”».
«Військо зараз набагато більше потребує висококваліфікованих фахівців, ніж звичайного бійця зі стрілецьким озброєнням.»
«Рей» долучився до лав ЗСУ за мобілізацією, а ось саме до 5 ОШБр потрапив завдяки рекрутингу та власної наполегливості. Прийшов з посади операційного директора в ІТ-компанії. Юнак має диплом магістра ННІПСА Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Володіє трьома мовами програмування.
«Людина я зовсім не військова, такий собі зразок цивільного успішного менеджера. Ще до того як мене мобілізували, я був налаштований, що рано чи пізно необхідно буде йти захищати країну. Свій військовий шлях розпочав з нуля – курсу БЗВП у навчальному центрі. Вже там мав зустрічі з рекрутерами різних військових частин, але з 5 ОШБр у нас виникла взаємна «любов», – сміється. – Командування бригади зрозуміло, що з мене буде більше користі як з ІТ-шника ніж піхотного офіцера. Ось так став офіцером у підрозділі, який займається наземними безпілотними системами».
Рей
На сьогодні найбільш універсальною гусеничною платформою яка використовується для виконання найрізноманітніших задач в бойових умовах є «Терміт» від української компанії Tencore. Робот є багатофункціональним та залучається для здійснення логістики, евакуації, мінування, вогневої підтримки тощо. Залежно від конкретної місії на нього встановлюють потрібні модулі. Платформа також обладнана сенсорами, камерами та системами зв’язку. Хоча, як зазначає «Агроном», командир роти наземних безпілотних систем: «Немає такого дрона з яким можна було б працювати, так би мовити «з коробки». Після отримання всі вони проходять у нас доопрацювання та деяке удосконалення. Також ми розробляємо власні моделі НРК. Тому потребуємо механіків, електриків, ІТ-шників, яких готові прийняти у свої лави під час мобілізації. На мою думку, військо зараз набагато більше потребує висококваліфікованих фахівців, ніж звичайного бійця зі стрілецьким озброєнням.»
«Нам доводиться встановлювати своє програмне забезпечення, з яким операторам зручно працювати, адже кожен виробник розроблює своє, індивідуальне, вивчати яке ми не маємо часу, – доповнює розповідь свого командира «Мопед», інженер роти НБС. – Також здійснюємо налаштування двигунів, контролерів, змінюємо деяку механіку платформ»
Доопрацювання одних моделей НРК потребує лише добу часу, інших до тижня. Базовою дією для всіх є інтегрування системи звʼязку. Більш глибока модернізація дозволяє долати більші відстані, передбачає встановлення додаткових камер, підвищення надійності ходової й таке інше.
Застосування ворогом інноваційних технологій на полі бою це нескінченний виклик інженерному складу роти, який аналізує зміни та адаптує під них комплекси. Зворотній звʼязок з виробниками НРК існує, але зміни настільки швидкі, що виробництво не встигає підлаштовуватися.
«Виробники дослуховуються до наших зауважень, враховують наші пропозиції щодо покращення своїх виробів, намагаються уніфікувати НРК під одну військову лінійку, але не встигають додавати технічні нововведення – настільки швидко продукуються нові вимоги. З нагального непогано було б обладнувати платформи камерами нічного бачення
Війна стає більш технологічною та нещадною тому, щоб перемагати ворога, ми маємо випереджувати його в сфері застосування новітніх технологій».
Мопед
«Агроном» визнає для себе, що найскладнішим в бойовій роботі є те, коли НРК рухається заданим маршрутом, показники роботи систем в межах норми, акумуляторні батареї заряджені, він не зазнає артилерійського обстрілу чи атаки БпЛА й раптом з ним зникає звʼязок. Оператори тоді не мають ніякої змоги зробити висновки, чому виникла така ситуація, щоб запобігати подібним інцидентам надалі. У таких випадках здійснюються окремі рятувальні операції по доставленню платформи з району бойового зіткнення до технічного відділу роти, де фахівці прискіпливо шукають технічні негаразди.
А ось тяжким моральним фактором для операторів НРК стають події, коли платформа фізично не встигає доїхати до важко пораненого й людина вмирає. Евакуаційні операції в підрозділі є пріоритетними, для цього розроблений свій алгоритм дій, який максимально прискорює виїзд НРК на точку евакуації. Буває, що НРК втрачаються вже під час першого бойового виїзду, але є й «ветерани» у котрих пару десятків здійсненних успішних місій та декілька врятованих життів.
«Моє бачення майбутнього поля бою – це коли замість БТРів, БМП, танків для здійснення штурмових дій будуть відправлятися безпілотні системи без екіпажів, щоб зберегти життя особового складу. Піхота вже буде йти слідом за дронами та зачищати ворожі позиції й то при підтримці тих же повітряних БпЛА.
Щомісяця війна змінює все більшу кількість «класичних» напрацювань з минулого воєнного досвіду тактичних дій на лінії бойового зіткнення та у ближньому тилу. Війна стає більш технологічною та нещадною тому, щоб перемагати ворога, ми маємо випереджувати його у сфері застосування новітніх технологій».
Агроном
