Кремезна вантажівка везе зенітну установку, піднімаючи пил. За нею біжить песик розміром із таксу та гавкає на незнайомців, які хочуть підійти до його людей. Так почалося наше знайомство із хлопцями з мобільно-вогневої групи (МВГ).
Підрозділи зенітної ракетної Харківської бригади (раніше це був полк) уже четвертий рік захищають небо на східному напрямку фронту. А загалом полк служить народові України від часів проголошення незалежності нашої держави.
Ігор — старший однієї з МВГ. Ми розпитали зенітника про їхню роботу, швидкість безпілотників і живих талісманів воїнів.
Щоденна рутина зенітників: війна без вихідних
Харківщина, теплий весняний день, зелені поля, заспокійлива блакить неба. Серед мальовничого краєвиду ми знайомимося з групою та її керівником. Хлопці охороняють українське небо від серпня 2023 року, коли ворожі «Шахеди», так би мовити, пробили коридор.
Ігор — досвідчений військовий, він присвятив службі понад 30 років. Після російського широкомасштабного вторгнення здобув нову спеціальність. Місяць навчання, злагодження — і на позицію.
«Я військовий із 1987 року. Звільнився у 2014 році за станом здоров’я. Коли розпочалася повномасштабка, довго у воєнкоматі в черзі стояв, волонтерив. Так вийшло, що потрапив сюди служити, — і до сьогоднішнього дня», — розповідає оборонець.
У мобільно-вогневої групи немає вихідних. Під час чергування захисники постійно в режимі бойової готовності. Виїжджають на позиції щодня: вночі, вдень, у дощ і сніг.
«Наше бойове завдання — бути постійно на чергуванні, у бойовій готовності. І за командою чи з першою загрозою одразу виїжджати й намагатися не дати пролетіти далі противнику. Дивимося по планшету: з якої сторони летить, на ту позицію їдемо. Приїжджаємо, розгортаємося й чекаємо. При підльоті (безпілотника — ред.) стараємося збити», — розповідає про рутину зенітників Ігор.
У роботі захисники неба — не самі. Мобільно-вогневі групи взаємодіють між собою, командуванням частини та радіотехнічними військами, які шукають ворожі цілі.
«Буває так, що ми виїжджаємо на позицію та стоїмо недовго. А буває — майже добу. Усе залежить від навіженого сусіда. Як вони запускають, так ми і працюємо. Найдовше ми стояли на позиції майже півтори доби, це було у 2024 році», — пригадує військовий.
На озброєнні у МВГ Харківської бригади — сучасна та радянська техніка. Ігор із побратимами працюють на ЗУ-23-2: це одна з найперших радянських зенітних установок. Техніка хоч і не сучасна, але безвідмовна і справно стріляє, кажуть бійці. Снарядів для роботи в мобільно-вогневої групи вдосталь.
Полювання на БПЛА та перемоги. Коли збили першу ціль — стрибали як діти
Ігор з усмішкою розповідає, як із побратимами збили перший безпілотник.
«Першого “Шахеда” ми збили десь через місяць-півтора. Стрибали, як діти, від радості, що ось, нарешті. Перший є перший. Довгоочікуваний, так би мовити», — ділиться емоціями зенітник.
На рахунку мобільно-вогневої групи — понад десять збитих повітряних цілей. За один виїзд іноді вдавалося збити два безпілотники. Основна проблема — близькість до кордону та швидкість безпілотників.
«Підлітний час дуже малий. Буває, тільки розвернувся, а він вже летить. А буває, що чекаємо. Вони не прямо летять, маневрують: можуть летіти на нас, звернути в інший бік, потім знову на нас», — каже зенітник.
Хлопці визначають, де саме летить безпілотник, переважно за звуком. Далі зафіксувати локацію допомагає тепловізійна система наведення на зенітній установці та світловий промінь.
«Головне — упіймати. Потім супроводжуєш і стріляєш. Якщо спіймали у приціл, береш на випередження і гатиш. У нас є дві-три хвилини (аби встигнути збити — ред.)», — пояснює Ігор.
Як змінюється тактика ворога
Нині чергування в мобільно-вогневої групи більш напружені порівняно з 2023 і 2024 роками. До прикладу, торік російська армія випустила на Харків 56 безпілотників. Тільки цього квітня їх було вдвічі більше: 123. Ще 77 безпілотних апаратів атакували обласний центр у січні-березні.
Останніми тижнями «Шахеди» залітають у повітряний простір Харкова групами: б’ють по житловій забудові, бізнес-центрах і критичній інфраструктурі. За 30–40 хвилин ворог цілить у те ж місце вдруге, коли туди приїхали рятувальники, медики, поліція та комунальники, зазначають у міському департаменті надзвичайних ситуацій.
Ворог постійно намагається вирахувати нові маршрути в обхід мобільно-вогневих груп, розповідав нам раніше один із захисників неба. Російські підрозділи змінюють висоту польоту безпілотників, щоб ускладнити українським силам ППО їхній пошук і збиття. Зокрема опускають їх у низину чи піднімають вгору до двох кілометрів, або ж БПЛА летять один за одним, щоби кожен було важче збити.
За словами директора міського департаменту надзвичайних ситуацій Богдана Гладких, «Шахеди», які атакують місто, здатні летіти зі швидкістю приблизно 180 км/год, якщо їм не заважають ландшафт і звивисті дороги. Щохвилини дрон долає приблизно три кілометри.
Крім того, для атак по Харківщині росія почала використовувати БПЛА типу «Куб». У зведеннях керівника ОВА Олега Синєгубов цей тип безпілотників фігурував двічі від початку 2025 року. 27 січня «Куб» збили над Малою Данилівкою, а вдруге цей безпілотник атакував регіон 12 червня.
«Кабачок постійно з нами»: чотирилапий учасник команди
У зенітників є два живі талісмани: кіт «Патрон» і пес «Кабачок». Перший охороняє позицію, де живуть воїни, а другий супроводжує команду на позиції під час чергувань. Навіть попри те, що хлопці з собою його не беруть.
«Він постійно з нами. Буває, на нього накричимо, він у будку заховається. Ми від’їдемо, а він позаду біжить. Прибігає. Ну, а назад у кабіну з собою беремо. В одну сторону, буває, п’ять кілометрів їдемо, а він прибігає туди. Не знаю, напевно, за запахом біжить. Але завжди знаходить, навіть сьогодні: сюди ми з ним не їздили жодного разу, але прибіг же», — розповідає Ігор.
Кабачок живе з військовими півтора року. До незнайомців пес налаштований вороже: одразу гавкає. Та якщо вдається задобрити собаку, розкривається його лагідність.
«Ми приїхали на позицію, де живемо. І через пару днів нам його хтось підкинув. Так він у нас і залишився. Ми його годуємо, поїмо, вдягаємо зимою. Купили йому в магазині кепку та жилетку», — каже військовий.
«Щоби наші люди спали спокійніше»: що мотивує захисників неба
Жаги до роботи Ігорю додає бажання помститися росіянам та думки про щось хороше в майбутньому.
«Мотивує збивати те, щоби не долетіло до житлового приміщення, лікарні. Щоби наші люди спали хоч трохи спокійніше, знаючи, що ми намагаємося щось зробити. Стараюся думати про хороше, що буде далі. Хочеться, аби швидше закінчилося це», — зізнається Ігор.
Військовий закликає людей не знімати роботу протиповітряної оборони, адже це допомагає противнику.
«Ховатися треба, а не знімати. Порада поліції: побільше таких ловити, проводити бесіди, аби вони цього не робили. Взагалі не можна вести зйомку, фотографувати. Ворог відслідковує все це. Якщо нас хтось сфотографував, доведеться переїжджати. Інакше (на позицію — ред.) може прилетіти маленький дрон», — каже зенітник.
Щойно ми закінчили розмову з Ігорем, група вирушила на чергування. Хлопці поїхали стерегти наше небо, а з ними — вірний друг «Кабачок».
Навесні ми розбиралися у фейках і маніпуляціях росіян про роботу української ППО. Дивіться наш сюжет.
