Коли важкопоранені бійці повертаються з лікування додому, то вони разом зі своїми родинами стикаються з новими викликами. Це і непристосований громадський простір під їхні нові потреби, і брак найелементарніших пандусів поблизу під’їздів багатоповерхових будинків, і завузькі двері у ванній кімнаті.
Над розв’язанням цих та інших проблем ветеранів з інвалідністю в Україні працюють різні громадські організації та ініціативи. Фахівці цих ГО допомагають воїнам упоратися з побутовими труднощами, які виникають через зазнану інвалідність. Про це з фахівцями й фахівчинями громадського сектору в новому випуску подкасту «Пліч-о-пліч» спілкувався ведучий Радіо «Накипіло» Володимир Носков.
У ГО консультують родичів важкопоранених воїнів
Зокрема, люди з інвалідністю можуть отримати безоплатні консультації щодо того, як облаштувати житло, в межах проєкту «Об’єднуємо та допомагаємо під час війни». Цю програму втілює громадська організація «Група активної реабілітації» за підтримки громадської спілки «Ліга сильних».
Фахівці, що знаються на безбар’єрності, вивчають, які перешкоди можуть заважати в кімнаті, і консультують, як краще перепланувати, наприклад, ванну чи туалет, щоб можна було зайти за допомогою милиць або потрапити всередину на кріслі колісному. Вони діляться життєвим досвідом, які меблі є зручними і як краще розмістити їх на кухні чи у вітальні, щоб усім було комфортно.
«Ліга сильних» працює над зміною стереотипів
На думку виконавчої директорки громадської спілки «Ліга сильних» Дар’ї Сидоренко, безбар’єрність має стати новою суспільною нормою.
«Ліга сильних» має ґрунтовні напрацювання в цьому напрямі. Зокрема, члени об’єднання контактують з органами місцевого самоврядування, переконують і пояснюють, що таке доступність і як правильно інтегрувати цю доступність у свою діяльність. Це кількарівнева робота — від місцевих нормативно-правових актів до навчання фахівців, які на місцях реально розуміли б, що таке доступність і як її можна забезпечити.
«Ми не відносимо людей з інвалідністю в окрему групу і для них щось забезпечуємо. Ми працюємо для всіх, щоб кожен член нашого суспільства комфортно жив у своєму місті», — розповіла Дар’я Сидоренко й додала, що чинними державними будівельними нормами вже передбачено доступність будинків для людей з інвалідністю під час реконструкції або в разі нового будівництва.
Голова правління громадської організації «Група активної реабілітації» Віталій Пчолкін, лідер громадського руху з активної реабілітації, на власному досвіді пережив усі труднощі адаптації до непристосованого середовища.
Тільки власна активність допомогла відкоригувати проєкт
Звичайний панельний будинок на Троєщині в Києві не був безбар’єрним житлом у 2007 році, коли Віталій дістав інвалідність. Суттєвою перешкодою для чоловіка тоді стали сходи в під’їзді, які вели до ліфта, вузька ліфтова кабіна й вузькі двері у квартирі. За словами пана Пчолкіна, через непристосовану квартиру навіть елементарні гігієнічні процедури стали для нього неможливими.
За певний час, продавши квартиру на Троєщині, чоловік інвестував у будівництво нового житла в Бучі. І це дало йому змогу протягом усього будівництва майбутнього житла контролювати процеси та втручатися. Тільки за активної позиції Віталієві Пчолкіну вдалося відкоригувати проєкт під потреби людей з інвалідністю.
«Станом на сьогодні ми маємо повністю доступний житловий комплекс. Але не все було так просто. Попри те, що мене запевнили, ніби все буде в найкращому вигляді, а норм дотримають, на практиці все виявилося не так. Коли ми поїхали й подивилися на попередній житловий комплекс, то побачили жахливу картину. Саме це стимулювало постійно втручатися», — поділився власним досвідом голова правління громадської організації «Група активної реабілітації».
Досвід дитячого травматолога, який зазнав поранення
Дитячий травматолог і ветеран війни Сергій Філіппов, який дістав травму на фронті, розповідаючи про свій досвід повернення додому, також згадав певні труднощі. За його словами, перше, що стало на заваді його вільному пересуванню, була відсутність пандусів. Далі чоловік пережив схожі проблеми, які перелічив Віталій Пчолкін: сходи, які ведуть до ліфта, тісну кабіну ліфта для крісла колісного й вузькі двері у квартирі.
На переконання пана Сергія, якщо проблеми у квартирі ще можна розв’язати, то найбільшою перешкодою для людей у кріслах колісних стають ліфт і сходи. У власній квартирі чоловік зумів адаптувати під свої потреби ванну кімнату, туалет і кухню. Десь довелося забрати пороги й розширити дверні отвори, десь змінити висоту кріплення раковини й дзеркала. Основним же переплануванням стало розширення дверей.
Державна програма діє поки тільки на папері
Попри те, що в Україні діє державна програма з обладнання під’їздів пандусами та іншим, із центрального бюджету такі роботи наразі не фінансують. Тому у «Групі активної реабілітації» переконані: украй важливо знайти правильний шлях пошуку ресурсів. Віталій Пчолкін розповів, що гроші на ці потреби може виділити міська рада, яка в межах чинних програм має змогу профінансувати облаштування житла під потреби людей з інвалідністю.
Нині «Група активної реабілітації» спільно з Мінсоцполітики працює над розробленням стандарту соціальної послуги, яка й називатиметься «сферою облаштування житла». Тобто нині фахівці міністерства й реабілітологи спільно шукають механізми фінансування саме того, що потрібно облаштувати всередині квартири людей із інвалідністю.
Із чого потрібно починати
Поки ж усі ці клопоти лягають на плечі рідних, які самотужки намагаються облаштувати зручний побут бійцеві з важким пораненням.
На думку пана Віталія, коли в родині з’являється людина з порушеннями опорно-рухового апарату, то починати потрібно перш за все із психологічного прийняття. Травми можуть бути різні, але більшість травм опорно-рухового апарату або уражень спинного мозку мають серйозні наслідки. Тобто людині доведеться із цим жити. У процесі реабілітації пацієнтові, можливо, удасться досягти певних змін у функціональному стані, але порушення, імовірно, залишиться надовго.
Чимало людей починають замислюватися над адаптацією житла після повернення пораненого з лікування, роблять це на власний розсуд і стикаються з великою кількістю проблем.
Фахівці радять завчасно консультуватися і звертатися по допомогу. «У нас на сайті розміщено форму, яку можна заповнити. З вами зв’яжеться консультант і почне проводити по різних етапах. Тобто ми починаємо з такого собі аудиту за певним алгоритмом, надаємо рекомендації, що треба покращити», — пояснив Віталій Пчолкін.
Крім того, у медичних установах зазвичай працюють мультидисциплінарні команди, серед яких є профільний спеціаліст — ерготерапевт. Він має володіти такими знаннями й базовою інформацією. Власне, цей фахівець може надати рекомендації, що підготувати до переїзду.
Чо́му варто приділити увагу передусім
У «Групі активної реабілітації» зауважують, що для людини, яка має ураження спинного мозку й пересувається на кріслі колісному, базова річ — це туалет і ванна. Також украй важливо адаптувати простір, у якому вона перебуватиме вдома самостійно. Людина з інвалідністю має також зручно почуватися на кухні. Усе інше можна доробити трохи згодом.
Насправді ж фахівці переконують, що все не так складно, як може здатися на перший погляд: понизити розташування вимикача або розетки до рівня витягнутої руки, змінити розташування умивальника чи полиці з посудом. Це дрібниці, які забезпечують загальний комфорт людини.
