Біля Вовчанська окупанти оголосили полювання на прикордонників бригади «Гарт». Цей новий підрозділ Державна прикордонна служба сформувала на базі Донецького загону — того самого, що має прописку в Маріуполі. Новий репортаж «Станції “Держпром”» з Вовчанського напрямку, який серед інших підрозділів Нацгвардії та Збройних сил боронять також і бойові підрозділи прикордонників.
Доїхавши до одного із сіл, наближених до кордону, ми пересідаємо в автівку до артилеристів. Наш низенький легковик далі вже не проїде — рухаємося на вогневі позиції, дороги розмило, нас добряче носить із боку на бік навіть на позашляховику.
За кермом — бородань Олександр. У нього чуб, заплетений у хвостик, який він ховає під шоломом. До вторгнення — бізнесмен із Київщини. Двадцять четвертого лютого він узяв зброю до рук спочатку в складі добровольчого формування і пройшов Гостомель, Ірпінь і Бучу, а згодом призвався до лав Державної прикордонної служби.
«Супротивник здійснює натиск на всіх напрямках, зокрема й на нашому. Намагається витягнути нас на більш активні дії. Окупанти стріляють у нас, ми — у них. Партнери дають нам дуже мало можливостей. Ми малими можливостями робимо максимум, тобто якось викручуємося, як українці роблять це. На жаль, було б більше можливостей, могли б більше вражати, працювати й дошкуляти», — каже військовий.
Півтора року Олександр був у піхоті, останній рік він артилерист. Показує, на чому працюють: на базі американського Humvee встановлено реактивну систему залпового вогню RAK-SA-12, або просто «РАК» — 128-міліметрову реактивну установку.
Артилерист Дмитро показує приціл і набої. Накриває такий «РАК» площу футбольного поля, вражає піхоту й легку броню. В артилеристів є лічені хвилини, щоб відстрілятися і зникнути. Трохи довше наводишся, затримуєшся — починають працювати ворожі міномети й САУ. Дмитро розповідає, що артилеристи «Гарту» працюють зі своїх «РАКів» подекуди на дуже близьких відстанях від лінії зіткнення і кордону.
«Іноді навіть піхота з кущів виглядає, що там, хто там приїхав, що там стріляє. Тому ми працюємо в такій небезпечній зоні», — розповідає Дмитро.
Звучить ця маленька реактивна установка гучніше, ніж здається, коли бачиш розміри.
Олександр стоячи на кузові Humvee розповідає, що через прицільність, мобільність і влучність артилерійські розрахунки «Гарту» тут, під Вовчанськом, та їхня техніка — пріоритетні цілі.
— Має 12 стволів — це залп рахується. Ми працюємо з точністю до десятків метрів, для РСЗВ це велика рідкість. Вона як оса жалить, майже як ствольна артилерія, більш точна. Дуже мобільна й дуже заважає нашим ворогам.
— Якими ураженими цілями ви пишаєтеся?
— Склад БК, плюс місця дислокації. Як там у рекламі кажуть: «Бабах — і руки порозліталися». Це дуже цікаво. Це і є гроза кацапів, які дуже ненавидять її. До речі, після останніх подій на нас оголосили полювання. Уже були прецеденти — влучання у нас FPV, двічі.
«Останні події» — так Олександр говорить про їхні успішні влучання по росіянах, які окупували кілька населених пунктів на кордоні поблизу Вовчанська.
«Ми влучили в споруди, у яких проживав особовий склад супротивника. Це були продуктові склади, особовий склад якраз був на місці. У зведенні йшлося, що вразили трьох трьохсотих і двох двохсотих, тобто п’ятеро», — підсумовує військовий.
Повертаючись із вогневої позиції, хоч і відпрацювали максимально швидко, артилеристи «Гарту» потрапили в приціл ворожого FPV-дрона. У російських телеграм-каналах навіть опублікували відео влучання і написали, що знищили «броньований пікап і п’ятьох бойовиків». Насправді FPV-дрон влучив прямісінько в Humvee, лишивши сліди, але не здетонував — усі прикордонники дивом вижили. З настанням осені працювати стає важче.
«Це споконвіку було проблемою. Є зеленка — добре працювати, нема зеленки — особливо в нашій специфіці дуже складно сховати техніку. Ми мобільні, ми швидко під’їхали, відпрацювали, і потрібно десь заховатися. Але ви бачите, яка земля, — це неможливо. Навіть техніці, призначеній для цього, важко пересуватися. Тобто ми втрачаємо нашу фішку — мобільність. Ми швидко відпрацювали — це займає дуже мало часу, супротивник не встигає нас зафіксувати. Траплялися такі ситуації, що нас підловлювали, бо чекали, адже ми дуже дошкуляємо. Бо це “Град”, але маленький, дуже мобільний, не такий високий, отже, його неможливо помітити. Ця американська техніка дуже мобільна й функціональна», — пояснює Олександр.
Навіть РЕБи — засоби радіолокаційної боротьби, якими прикордонники оснащують свою техніку, — тут не гарантія безпеки.
«Загалом набій важить до 30 кілограмів. Їх потрібно заряджати й тягати. Це нелегка справа, але що зробиш. Останнім часом ворог дуже активно намагається знайти наші машини й реактивні системи. Найчастіше окупанти використовують проти нас FPV і «Ланцет», — продовжує артилерист бригади «Гарт» Денис.
Бригада «Гарт» іще комплектується, але вже повним ходом воює. У прикордонників можна самостійно обрати й вивчитися на будь-яку військову професію. Долучитися до бойового прикордонного загону можна без повісток і ТЦК, а просто обравши вакантну посаду й написавши заяву.
Артилерист Олександр розповідає:
«Важко передати емоції. Я перейшов із піхотних підрозділів у реактивку. Для будь-якої людини, яка вперше переживає емоції після роботи «РАКу», це незабутньо! Щоразу, коли виїжджаю з екіпажем, дістаю неймовірне задоволення від результату нашої роботи. Неприємності кацапам, окрім того звуковібраційні моменти, коли набій вилітає… Це відчуття важко описати. Тільки реактивники можуть зрозуміти задоволення, яке ми дістаємо, коли працюємо із цим девайсом».
