Вони — ті, завдяки кому до вашої оселі колись не долетіли «шахед» або ракета. Завдяки їм над Харковом від 6 березня 2022 року не було жодного російського літака. Зенітні ракетні війська, чий день Україна відзначає третього липня, — це ті, завдяки кому сотні людей уціліли, бо по них так і не долетіли російські набої.
То що в Харкові із протиповітряною обороною? Чи справді ми не маємо ППО? Чому не можна поставити зенітно-ракетні комплекси десь під Полтавою, щоб вони збивали те, що летить по Харкову? Чи можливо збивати численні КАБи, які летять нині по Харківщині десятками на день? І кого ніколи не візьмуть у сили ППО? Новий репортаж «Станції “Держпром”» про вартових неба. На Радіо «Накипіло» Марія Малєвська й Сашко Бринза розказали про внутрішню кухню протиповітряної оборони. Рушаймо.
Я пишу цей текст під гахкання за вікном. Чую стрілкотню. Це намагаються збити розвідувальний дрон, що залетів до Харкова. Зазвичай після таких розвідників прилітає щось важче.
За червень росіяни обстріляли Харків 22 рази, навів цього тижня статистику мер Ігор Терехов. Здебільшого це були КАБи. Нині ракети по місту майже не летять — після того, як удалося знищити установки, які запускали їх із території бєлгородської області.
Бійці 302 зенітної ракетної Харківської бригади збивають те, що вкотре полетіло по Харкову. На початку вторгнення саме їхні розташування стали першими цілями росіян: спочатку ворог мав знищити українську ППО, щоб вільно залітати в повітряний простір і скидати бомби.
Так і було перші два тижні, коли командний пункт тоді ще зенітно-ракетного полку знищили «Калібри» й підрозділ вивели за межі Харкова, щоб відновити й перегрупувати. Від 6 березня 2022 року над Харковом не було чутно й видно жодного російського літака саме завдяки їм.
Розповідає Олександр, заступник начальника штабу зенітної ракетної бригади (прізвища офіцерів у сьогоднішній програмі ми лишимо на їхнє прохання неназваними):
— Навіть наші західні партнери інколи дивуються, у яких умовах використовують їхню техніку. Вони навіть гадки не мали, що так можна воювати. Тобто реалії війни, під яку цю техніку готували, — це асфальтні покриття, красиві доріжки, прикриття аеродромів, якихось об’єктів критичної інфраструктури. Жодної тобі багнюки, жодної пилюки — усе красиво. А красиво не виходить, тому що, якщо ставити красиво, росіяни відразу це знаходять. Там, де красиво, знищують балістичними ракетами. Тому треба постійно маневрувати й жити в полях.
Хлопці в бойових підрозділах працюють на виснаження. Тобто це життя постійно в полі — навіть не в палатках. Це машини, якісь каремати, якісь спальні місця та бліндажі. Тобто передові інженерні підрозділи напрацьовують певні місця для укриття, якісь бліндажі й землянки, щоби хлопці могли там хоча б періодично бути в горизонтальному стані. Дуже часто ця натовська техніка не витримує таких навантажень: колеса лопаються, вона застрягає і замерзає через дуже складні умови ведення війни.
Починали вони у 2022-му, маючи тільки застарілі совєцькі установки С-300. Нині на озброєнні бригади — чотири різних види установок, а їхня ділянка відповідальності не тільки Харківщина, але й Сумщина — також один із найскладніших напрямків, і Полтавщина.
— Для того щоб боротися з КАБами, треба сучасні високоманеврені зенітно-ракетні комплекси, яких ми на озброєнні не маємо. Ці комплекси повинні постійно працювати в зоні дії ворожої авіації. Щоб вони могли вмикатись і позмінно змінювати позиції, їх потрібно не один і не два. Якщо на Харківському напрямку поставити три батареї NASAMS, то, беручи до уваги високу інтенсивність ворожих атак КАБами, ми за дві-три доби розстріляємо весь запас ракет NASAMS. Тоді ми не зможемо захищати серйозні інфраструктурні об’єкти. Кожна ракета, кожен комплекс — це рішення відповідних військових керівників, куди ці дві ракети відправити: чи збити три КАБи в Харкові, чи прикрити підстанцію, яка заживлює, до прикладу, Кропивницький.
Маючи таке шалене навантаження — небо відразу над трьома регіонами, два з яких межують із росією, — у підрозділі весь час шукають резерви. Зенітна ракетна бригада відкрила в Харкові власний рекрутинговий центр.
Розповідає офіцер Валерій, який займається цим напрямом:
— Навіть якщо людині бракує профільних навичок, під час психологічних бесід ми визначимо, до чого вона має схильності, що вміє робити. Якщо це людина, яка вміє, наприклад, ремонтувати автомобілі, то їй, звичайно, також знайдеться місце. Якщо це талановитий електронник або електромеханік, він теж посяде своє місце в наших рядах. Якщо це програмісти, люди з новітніх професій, ми радо запрошуємо їх на співбесіду. Зазвичай люди кажуть: «Я не штурмовик. Я не готовий штурмувати» або «Я маю певні проблеми зі здоров’ям». Ми дивимося, який бекграунд має людина. Якщо людина вмотивована, хоче приносити користь, зазвичай таких людей ми запрошуємо до нас. Відправляємо на фахові навчання, після чого маємо фахівця-початківця, який уже в підрозділі пройде стажування, а надалі — стажування за кордоном. Зазвичай навчання на зразках іноземної техніки проводять саме там.
Номер рекрутингового центру 302 зенітної ракетної Харківської бригади: 067-972-09-02. Єдина категорія, з якою тут не працюють, — люди без мотивації і бажання служити.
— Повний базовий курс триває майже три місяці. Не завжди після потрапляння у частину людина відразу проходить три місяці навчання. Буває так, що спочатку відбувається стажування на місці, потім — навчання. У нашому пріоритеті — інженери-радіоелектронники, електромеханіки й механіки. Це можуть бути люди як із вищою освітою, так й із середньою. Ми залюбки поспілкуємося.
Головні критерії — здатність вивчати великі обсяги інформації, швидко вчитися, а ще — швидко ухвалювати непрості рішення.
— Чи зможуть змінити ситуацію на Харківщині літаки F-16?
Відповідає заступник начальника штабу 302 бригади Олександр:
— Якщо вони зайдуть, то вони точно здвинуть оцю ворожу авіацію, примусять її відсунутися далі за бєлгород. Усі ви бачите, що Харків майже перестали обстрілювати «трьохсотками» — уже місяць, напевно, не було. Чому це відбулося? Нас, як зенітників, постійно запитували, чому ми не збиваємо «трьохсоток». Ми не можемо їх збивати, їх може збивати тільки Patriot, та й то лише за певних умов. Patriot також не панацея від цього. Так, він може працювати в Києві, коли підльотний час до Києва — хвилина-дві. Підльотний час до Харкова — 40–50 секунд. У такій ситуації дуже тяжко працювати навіть високоякісній техніці. Тому основне рішення проблеми для Харкова — це не знищувати ракети, які летять, а знищувати те, що їх пускає.
Чому ті самі Patriot’и або інші високоманеврені зенітно-ракетні комплекси не можна поставити десь під Полтавою, щоб вони збивали те, що летить по Харкову, але самі були б подалі, у безпечній зоні? Нині в соцмережах нерідко можна натрапити на емоційні, обурливі тексти про те, що начебто «Харковом торгують», щоб на тлі таких масштабних обстрілів міста випрошувати в західних партнерів озброєння. І начебто захистити місто можна, але цього чомусь не роблять.
Відповідає заступник начальника штабу 302 бригади Олександр:
— Ви пам’ятаєте, які прекрасні новини в нас були в лютому-березні, скільки літаків тоді збивали. Чому це перестало відбуватися? Тепер іноді десь один літак зіб’ють. Переважно останні п’ять-шість збитих літаків — це робота підрозділів мобільних вогневих груп. Вони працюють із переносними зенітно-ракетними комплексами сухопутних бригад. Хлопці безпосередньо заходять у «сіру» або «червону зону». Працюють із засідок по штурмовиках, які завдають по них ударів.
На жаль, військовослужбовці з тієї сторони не такі тупоголові й безмізкі, як нам хотілось би думати. Вони кардинально змінили тактику бойового застосування. Коли літак іде на маневр, щоби скинути КАБ або запустити крилату ракету й у нього висвітлюється інформація, що він перебуває під впливом радіолокаційного випромінювання Patriot, то він скидає своє навантаження на території росії і відразу маневрує — іде кардинально вниз і виходить із зони видимості Patriot. Тобто вони не заморочуються, що їхній КАБ упаде на мирних людей на їхній же території. Усі ви бачили, коли падало у Єнакієвому, Дебальцевому, бєлгороді. Коли Patriot полює за ними, то відразу з’являються такі новини. Це відбувається, коли полювання Patriot на межі його можливості — 120–140 кілометрів.
Щоб полювати за ними далі, коли літаки йдуть на великій висоті, коли немає можливості для маневрів, Patriot треба підходити ближче. Це вже буде лінія не 140–160 кілометрів, а 70–80 кілометрів. Там, де його можуть накрити вже іншими засобами впливу. Тобто така ось дуельна війна — інакше цього не назвеш. Тобто його можна поставити в Лозовій, він працюватиме, якщо хтось залетить на нашу територію. Але не все так просто.
Усіх, хто знає краще за них, як збивати повітряні цілі та як краще розставляти установки, офіцери 302 зенітної ракетної Харківської бригади запрошують до себе в рекрутинговий центр. Номер телефону: 067-972-09-02.
