Цей випуск «Станції “Держпром”» про тих, хто вміє воювати технологіями, — про пілотів батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес». Ведучі Радіо «Накипіло» побували на прикордонні Харківщини — на позиції, де українські воїни вражають ворожу техніку й особовий склад окупантів. Журналісти поспілкувалися з командирами й рядовими батальйону.
Де складніше: біля Бахмута чи на Харківщині? Чи можуть Сили оборони знищити установки, з яких росіяни останнім часом так щільно й інтенсивно обстрілюють Харків? Про це в новому випуску подкасту «Станція “Держпром”» із ведучими Марією Малєвською та Сашком Бринзою.
Докладніше — у записі програми Радіо «Накипіло».
Десятки мільйонів доларів. Тисячі одиниць ураженої або знищеної російської техніки. Цей підрозділ — один із небагатьох, що ретельно підраховує свою ефективність на фронті, публікуючи суми в доларах.
Батальйон ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка знову вибиває росіян із Харківщини. Утім, тоді, восени 2022-го, його особовий склад іще не був батальйоном.
Де складніше: біля Бахмута чи на Харківщині? Чи можуть Сили оборони знищити установки, з яких росіяни останнім часом так щільно й інтенсивно обстрілюють Харків?
Наш свіжий репортаж із прикордоння. Ми їдемо на позиції пілотів батальйону ударних БпАК «Ахіллес», щоб розповісти про тих, хто вміє воювати технологіями. Рушаймо.
Водій із позивним Бро (бо він так до всіх звертається) саджає нас у броньовану високу автівку українського виробництва. Машину обладнано системою РЕБ. Без засобів радіоелектронної боротьби пересуватися по прикордонню на Харківщині нині надто небезпечно.
— Сьогодні навіть у Києві, як ви знаєте, не дуже безпечно їздити. У Харкові поготів. Ми бачили, як улупили в торговельний центр. Воюють не з військовослужбовцями, а із цивільними. Супротивника не можна недооцінювати. Дурні з аксельбантами біля Києва закінчилися. Тут ворог уміє воювати й чинить гідний опір.
На позиції пілотів ми спускаємося в добре обладнане укриття під землею. Частина хлопців — ті, що заряджають набоями безпілотники, — лишаються назовні.
— Повільно піднімаємо на висоту 150 метрів.
— Півтора кілометра до цілі. Ось у полі стоїть екскаватор. Повертай назад, повертай!
«Ахіллеси» полюють на екскаватор — військовий, на базі «Уралу». Тим часом росіяни намагаються окопатися на нещодавно знову захоплених територіях Харківщини.
Говоримо з оператором FPV-дронів. Його звуть Костянтином. На очах у нього — спеціальні окуляри, як у геймерів. У руках — джойстик.
— У чому основні труднощі роботи тут, на цій ділянці?
— Багато вильотів. Більше, ніж було біля Бахмута. Тут менше наших військ, але більше роботи: із четвертої до дев’ятої працюєш. Складніше, що більше по піхоті працюєш. Для того щоб вигнати їх звідси, потрібно багато FPV-дронів. А техніки мало катається. Якісь «жигулі» палити або багі не дуже ефективно. Вони кодлами ходять, на КамАЗах заїжджають, як мобіки нелякані. Там їх так не підловиш, як тут.
— Якими ураженими цілями останніх тижнів ви пишаєтеся?
— На бєлгородщину політали трошки! Було весело.
Ви могли бачити відео цього польоту на бєлгородщину в телеграм-каналах або новинах. Улучання в російську броньовану техніку зняли самі окупанти.
Розповідає командир відділення Вадим:
— Вони якраз заїжджали по цій трасі «Уралами» на нашу територію для штурмових дій. Ми вилетіли на заборону. І вже там, коли впіймали, дивимося: броневичок — і в нього залетіли. Для нас це було не так епічно на FPV-камеру, але потім завдяки ворогові ми побачили це відео. Воно вийшло справді епічним. Там іще й такі коментарі. Круто, коли так.
— Бачити результат своєї роботи приємно.
— Так, це дуже приємно, і з емоціями ворога… Доверни, будь ласка, на азимут.
Під час розмови Вадим постійно відривається на роботу: його очі прикуто до трансляції польотів, руки — на пульті.
— Орки лізуть, ми стараємося їх убивати. Така специфіка. Як і всюди. Вони тиснуть, а ми стараємося зробити все можливе, щоб цього не сталося — щоб вони не зайшли далі. …Що ми можемо вилітати?
— Ми з вами познайомилися біля Бахмута. Порівняйте Харківщину й Донеччину.
— На ту мить вони не мали такого РЕБу. Нині важко працювати. Тоді, напевно, було легше. Сьогодні вони розумніші, частіше працюють технікою. Заходять частіше піхотою, тобто не штурмують технікою, а висаджують піхоту групами. І посадками до нас заходять. Ми намагаємося вибити їх там, де близько до наших позицій. Мінус у тому, що на техніці відразу багато піхоти, а ще техніка та стволи. А що піхотинець? Один став під те дерево, другий — під те, і розбіглися, а тобі вибирати когось одного. Крім того, ти не дуже роздивишся його у FPV-камеру. Ці дрони чути за кілометр, тож вони відразу кидаються навтьоки.
До підвалу заходить Микола. Він заряджає. Приносить замінити батарею на одному з безпілотників. Ми підіймаємося за Миколою нагору та спостерігаємо, як хлопець чіпляє на FPV-дрон набій.
— Це легкоброньований. Я чіпляю набій і батарею, яку мені кажуть.
— Скільки таких снарядів удень ви чіпляєте?
— Минулого разу за три доби ми мали 80 вильотів.
Микола виносить готовий безпілотник із набоєм на двір, ставить на землю, підʼєднує живлення, знімає запобіжник і відходить подалі. FPV-дрон злітає в небо.
Іншого пілота, Вʼячеслава, так само розпитую про те, чим відрізняється специфіка їхньої роботи на Донеччині й тут, на Харківщині.
— Усе ж таки я згоден із думкою, що на Харківщині — це відтяжний маневр. Я не думаю, що тут буде якийсь серйозний наступ. Але маємо виконувати свою роботу.
— Тобто вам тут легше?
— Якщо можна так сказати, то так, легше.
— Якими ураженими цілями за останні тижні ви можете пишатися?
— Технікою (легкоброньованою й важкоброньованою), особовим складом, укриттям особового складу. Уразили танк, БМП, «Урал». Вантажівки, здається, навіть знищили. Про кількість не готовий сказати.
— Це та техніка, яка перетинала кордон і заїжджала сюди, на Харківщину?
— Так, звісно.
— А як щодо кількості особового складу? Це були великі скупчення?
— На жаль, ні.
Воювати технологіями — так каже про їхній підрозділ командир Юрій Федоренко, чиїм позивним і названо батальйон «Ахіллес».
— Нині ми говоримо переважно про населений пункт Глибоке. Силам оборони, зокрема низці бригад, удалося стабілізувати ситуацію. Тобто за останні три доби супротивник не має подальших просувань. Окрім того, Силам оборони вдалося вибити противника з певних позицій. Це комплексна спільна робота Сил спецоперацій і 92 штурмової бригади. «Хартія» працює окремо, а інших підрозділів не називатиму, щоб не розкривати всієї інформації. Але всі працюють над тим, щоб відтіснити противника з позицій, які він зайняв, і не допустити надходження його резервів. Тому ворога активно вражаємо і тут, і на території росії.
Маємо одне проблемне питання. Воно пов’язане з нашими міжнародними партнерами, яких ми безмежно поважаємо й дякуємо їм за допомогу. Але ворог має шалену кількість радіолокаційних станцій, які виявляють наші безпілотники. Ними вони закривають бєлгород, за яким стоять установки С-300, С-400, вогневі засоби, гармати та інші інструменти, якими вони вражають територію України. Ми могли б знищити їх, оскільки розуміємо, де вони стоять. Ми маємо надійну розвідку. Але на заваді стоїть заборона на застосування тих вогневих засобів, які має Україна. Ми могли б знищити ворога, але немає політичної волі.
Якої мети домагається російська армія, так щільно й інтенсивно обстрілюючи нині Харків? Говоримо про це з головним сержантом батальйону Олексієм.
— Це класична історія й теорія терору. Завдання росіян — тероризувати мирне населення, щоб люди вимагали від влади припинення війни, її замороження по лінії фронту. Усе це роблять саме для цього: щоб люди зламалися і почали бунтувати, вимагаючи від влади припинення воєнних дій будь-яким способом.
На сторінках соцмереж та в офіційному телеграм-каналі батальйону «Ахіллес» завжди є реквізити свіжого збору на FPV-дрони й батареї до них, адже це розхідний матеріал. Потужніші батареї дадуть пілотам змогу залітати ще глибше в тил ворога.
— Термін життя сучасних розробок БпЛА — до пів року. Тобто ми зробили щось, що працює, і воно працюватиме пів року. Те, що працює на Херсонщині, може не працювати біля Бахмута, а те, що працює під Бахмутом, може не працювати на Харківщині. Ти маєш постійно змінюватися і відповідати на виклики ворога, який теж не стоїть на місці, особливо в системі РЕБ і РЕР (радіоелектронної розвідки). Ми маємо діяти максимально швидко й робити кроки наперед так, щоби бути попереду й далі знищувати ворога.
Найдорожча ворожа техніка, яку вдалося уразити «ахіллесам», — це зенітно-ракетний комплекс «Тор». Утім, головне — навіть не ціна (16 мільйонів доларів), а кількість збережених життів. Що більше техніки росіян уражено або знищено, то більше українських бійців уціліє, то більше змоги в Сил оборони просуватися й гнати ворога із захоплених територій.
Командир батальйону «Ахіллес» Юрій Федоренко впевнений: «Страх завжди породжує смерть. Це питання тільки часу. Сміливість дарує життя. Тому бажаю нашим партнерам сміливості. Упевнений, що наші дипломати в найближчій перспективі зможуть досягти того, щоб ми мали змогу використовувати весь перелік вогневих засобів та боєприпасів і по території рф.
