Понад півтора року в межах проєкту «Психологія незламності» громадської організації «Звичайні люди» мобільні групи психологів відвідують містечка й села Харківської області та допомагають місцевим жителям долати найважчі моменти в житті, відшуковувати психологічну рівновагу.
Унікальність послуг мобільних терапевтичних груп психологів полягає в тому, що вони виїжджають у найбільш важкодоступні містечка та села й там надають психологічні послуги людям, які не мають доступу до спеціалізованих установ або обмежені в пересуванні.
Психологи в комфортній атмосфері обговорюють із місцевими жителями болісні, але важливі під час війни теми. Кожна людина має змогу приділити увагу своїм переживанням та отримати підтримку.
У вечірньому етері Радіо «Накипіло» адміністраторка й аналітикиня проєкту «Психологія незламності» Юлія Євдокимова та психологиня-практикиня, яка працює в напрямі арттерапії, емоційно-образної терапії та НЛП, Поліна Єна розповіли про реалізацію проєкту.
«Проєкт “Психологія незламності” працює на деокупованих територіях Балаклійської громади. Щотижня на визначені локації виїздять мобільні групи психологів, які надають усім охочим психологічну допомогу. У кожному просторі, де люди отримують психологічне розвантаження, відвідувачів поділено на три вікові категорії. З кожною із груп — дитячою, підлітковою та дорослою — працює окремий психолог. Фахівець планує заняття, спираючись на проблеми, які мають відвідувачі.
Спершу, коли психологи тільки починали працювати з людьми, вони стикалися з деякою пересторогою. Особливо недовірливими були люди в маленьких містечках і селах. Нині представники проєкту «Психологія незламності» говорять, що з місцевими жителями вони як одна велика сім’я», — зазначила Юлія Євдокимова
За словами Поліни Єни, найкраще на контакт ішли діти. Що стосується того, як діти реагують на події війни, фахівчиня впевнена, що на поведінку дітей віком від п’яти до десяти років впливає поведінка батьків. Якщо батьки спокійні, то й дитина також, і навпаки.
Як потрібно поводитися батькам, щоб не налякати дитину й не спричинити в неї стрес
Перш за все батькам потрібно розуміти, що вони роблять, говорять, як виявляють емоції. Варто стежити за своєю поведінкою, словами, навіть інтонацією.
«Можна скористатися практикою НЛП, коли ми дивимося на кінець завдання. Ось у нас прилетіло, у нас істерика, нам страшно й сумно, ми хочемо плакати та кричати. І нам зовсім не до дітей цієї миті. Це природні захисні реакції організму. Але варто пам’ятати, яка ваша мета в кінці. Це істерика в дитини або ви хочете, щоб вона заспокоїлася? Тому ви маєте адекватно мислили й контролювати свої дії», — порадила психологиня Поліна Єна.
Фахівчиня згадала історію однієї дівчинки, яка, розповідаючи про трагічні події російського наступу, усміхалася і раділа. Коли ж фахівчиня почала працювати із цією дитиною, то зрозуміла, що причиною незвичної реакції дівчинки стала поведінка її матері. Коли навколо відбувались якісь жахіття, жінка, щоб не втратити здоровий глузд, увесь час жартувала.
Психологи проєкту зауважують, що за час їхньої роботи в дітей змінилися проблеми й питання, які їх найбільше хвилюють. Війна вже не на першому місці. Підлітки найбільше бояться, що не зможуть виїхати зі свого села. Їх хвилює проблема життя в закритому соціумі. Іще одна актуальна тема — це проблеми зі сном: дітям часто сняться кошмари, коли з’являються певні страхи».
За декілька тижнів у межах проєкту «Психологія незламності» підлітки з Балаклійської громади поїдуть у реабілітаційний табір у Карпати.
«Робота нашої організації — це не один проєкт. У нас один проєкт підв’язано під інший. Наприклад, працюють простори незламності, де місцеві викладачі займаються з дітьми. Паралельно діє проєкт “Екологія”, де ми проводимо певні презентації, як сортувати сировину, садимо дерева, проводимо толоки, варимо кашу, організовуємо майстеркласи. Ми максимально намагаємося компенсувати все, що було втрачено, те, що може допомогти людям зробити щось корисне для своєї громади», — пояснили представниці ГО «Звичайні люди».
