4 грудня росіяни знову прорвалися до міста Куп’янська. Кілька одиниць техніки й піхота пішли на прорив. Їх знищили Сили оборони, підтвердив голова Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко.
окупанти не полишають спроб удруге захопити Куп’янськ. Цей напрямок фронту нині — один із пріоритетних для росіян. Українським військовослужбовцям напередодні вдалося вибити ворога з плацдарму біля населеного пункту Новомлинськ. Там росіяни, які перепливли річку Оскіл і висадилися на правому березі, протрималися трохи більш ніж тиждень.
Репортаж «Станції “Держпром”» на Радіо «Накипіло» з Куп’янська — міста, яке вже пережило окупацію, а тепер щодня потерпає від російських обстрілів і є бажаною ціллю для окупантів.
Поговоримо з місцевими жителями про те, чому вони не хочуть виїжджати; з головою міської військової адміністрації — про те, як комунальним підприємствам удається працювати під обстрілами; з поліціянтами й волонтерами — про те, як вони, ризикуючи власними життями, вивозять людей на велику землю.
Від околиці Куп’янська до лінії фронту нині два з половиною кілометри. Тобто добиває сюди все наявне озброєння: і ствольна, і реактивна артилерія, і міномети, і КАБи, і FPV-дрони.
Перший наш пункт призначення — адреса на одній із центральних вулиць. Працівники гуманітарної місії «Проліска» мають забрати тут двох людей, які погодились евакуюватися.
— Як у вас тут нині?
— Те, шо тихо, не подобається. Учора ввечері добряче гримало десь за річкою.
— Як тихо, теж боїмося.
— Не знаєш, чого чекати й звідки. Це центр міста. А як собака пробіжить — радієш.
Сергія із дружиною виїхати вмовила їхня донька. Поки вони вантажаться у невеличкий новенький бусик «Проліски», ми помічаємо, як пустою проїжджою частиною крокує чоловік у береті навскіс із двома стосами книжок у руках.
— О! Кореспонденти! З Франції? З Англії? З Америки?
— З України. Добрий день. Що це ви за книжки несете й куди?
— Бібліотека! А ви зніміть бібліотеку нашу! Даху нема, вона гниє, псується. А я рятую її. По-простому та швидко.
— Що за книжки у вас там?
— Різні.
— Це ви читати собі взяли?
— Я зберегти їх узяв!
— А ви виїжджати не думаєте?
— Поки ні.
— А чому?
— Раптом ядерна бомба впаде — тоді доведеться виїжджати!
— Але ви книжками не опалювати плануєте?
— Ні, я ж не дурень! Я маю вищу освіту. Провізор. Аптекар. Фармацевтичний закінчив. Харківський.
— Як вас звати?
— Сергій Іванович. Можна просто Серж — по-французьки.
— А ваш будинок цілий?
— Так. Слава богу. Я туди й бібліотеку відношу. Потім я залишу її для майбутнього покоління.
— Опалюєте чим?
— Поки нічим. Для книжок головне — це вологість. Я ж можу вкритися, двісті грамів випити й читати. Руки мерзнуть, тож у рукавицях доводиться читати.
Чоловік крокує далі й бажає нам удачі. Чутно гупання. Усі будинки навколо — з фанерою у вікнах. Говоримо з координатором проєкту евакуації гуманітарної місії «Проліска» Семеном Махліним.
— Нині в місто Куп’янськ через безпекову ситуацію і подекуди стан доріг уже небезпечно заїжджати повногабаритним автобусом, тому наразі ми проводимо евакуації меншими транспортними засобами, які набагато мобільніші. Від початку ескалації ми вивезли понад 1 100 людей. Щодня малими транспортними засобами ми вивозимо людей.
— Тобто щодня є заявки?
— Заявки є щодня. Ми координуємося у роботі з іншими гуманітарними партнерами, які працюють у цьому регіоні.
Поки ми їдемо на наступну точку, подружжя розповідає, що в Куп’янську нема опалення, воду привозять раз на тиждень, газ поки, кажуть, є, а світло — з перебоями. По той бік річки, в інших населених пунктах громади, ситуація ще гірша, сказав голова Куп’янської міської військової адміністрації Андрій Беседін.
— Три тисячі шістсот цивільних жителів нині перебуває в громаді, з них тисяча людей — на лівобережній частині громади. Це Ківшарівка, Куп’янськ-Вузловий, лівий берег міста Куп’янська, район Заоскілля, у якому, на жаль, ситуація критична, немає електро-, газо- й водопостачання, а будь-яка соціальна інфраструктура відсутня. Тому там максимально проводимо заходи евакуації. Залучено наших працівників, комунальні підприємства, поліцію і ДСНС.
Андрій Беседін сказав, що по центральній частині міста вороги скинули шість півторатонних КАБів. Куп’янськ постійно перебуває під атакою FPV-дронів, артилерії та реактивних систем залпового вогню різних модифікацій. Уночі росіяни завдали чергового удару з РСЗВ «Ураган», який знищив сім приватних будинків. Після удару КАБа по селу Пристін зруйновано п’ять будинків.
— Ми наголошуємо на евакуації. Найголовніше сьогодні — зберегти людське життя.
Поки ми говоримо з паном Андрієм, поруч по дорозі їде комунальна техніка з піском. Місцевість тут гориста (спуски-підйоми), тож дороги засипатимуть. За підрахунками Беседіна, 70 % будівель у Куп’янську нині пошкоджено або зруйновано.
Але люди все одно виїжджають дуже неохоче. Біля одного зі смітників помічаємо літнього чоловіка з велосипедом. Представляється Миколою Паровозом.
— Як живеться тут?
— Та живеться на три слова.
— Чим займаєтеся тут?
— Та чим? По смітниках копирсаюся. Худобі збираю, дрова збираю, а дров нема. Харчі…
— Чого не виїжджаєте?
— Куди виїжджати? Кому ми потрібні?! Уже назад їдуть ті, хто виїхав. Багато їде з Польщі й Харкова. Спочатку дають допомогу, квартири й гуртожитки, а потім говорять: «Ідіть шукайте самі квартири. А як не знайдете житла й роботи, ставте намети й мешкайте там узимку».
— А росіян не боїтеся?
— А чого боятися? Чого боятися їх? Барани, кози, павичі, страуси, перепілки, індокачки, індики…
— У вас стільки хазяйства?
— Так, стільки хазяйства. Куди я поїду від них? Я один мешкаю.
Автівка поліції підвозить дідуся до волонтерського бусика. Той, трохи дезорієнтований, з подряпинами на обличчі, виходить із машини.
— Як вас звати?
— Валерій Васильович.
— Звідки ви?
— Із Дворічної.
— Як же ви досиділися так довго?
— Спалили до останнього.
— «Спалили» — це що значить? Хату?
— Дрон. Запальнички кидали.
— І що?
— Усе згоріло.
— Після цього вирішили, що треба виїжджати?
— Так.
— Інакше не виїхали б?
— Так. У мене хазяйство було. Курей багатенько. Голубів особин триста, напевно. Усе згоріло.
— Хто вивозив вас із Дворічної?
— Сам їхав на велосипеді.
— Скільки вам років?
— Сімдесят чотири.
Інспектор поліції Олександр Чорненький, який разом зі ще двома колегами вивіз старенького, показує дірки від улучань на їхньому службовому «рено».
— За автомобілями поліції завжди триває полювання за допомогою FPV-дронів. Цей транспортний засіб уже декілька разів потрапляв під обстріл дронів.
— Це він уже після ремонту у вас?
— Після ремонту. Уже декілька разів ремонтували його. Майже щодня доводиться евакуйовувати людей із місць, до яких удається дістатись, незважаючи на постійну загрозу FPV-дронів та артилерії. З місць, до яких можемо доїхати, ми вивозимо людей.
«Обережно: життя триває», — написано рукою Гамлета Зіньківського на одній із зупинок у центрі Куп’янська. Він малював цей стритарт тут 2023 року, коли на цій вулиці й справді було велелюдно. Тепер вулиці геть порожні, а на білбордах і зупинках — свіжі оголошення про безплатну евакуацію.
