Хто такі колаборанти, яку кару передбачено за колабораціонізм, хто став їхніми жертвами — про це та інші проблеми, пов’язані з держзрадою, розповіла адвокатка й керівниця приймальні Харківської правозахисної групи Таміла Беспала у програмі «Накипіло ввечері».
Правозахисниця озвучила перелік злочинів, які найчастіше коять окупанти та їхні пособники в Україні, і розповіла про притягнення до відповідальності причетних до цих злочинів осіб.
Докладніше — у подкасті Радіо «Накипіло».
Колаборанти й постраждалі від їхніх дій
На Харківщині затримали 59-річного водія шкільного автобуса, який під час окупації селища Козача Лопань на цьому-таки транспорті возив російських військовослужбовців на ротацію до Бєлгорода. Про це повідомляє Служба безпеки України.
У повідомленні СБУ йдеться, що підозрюваний перефарбував шкільний автобус у зелений колір і наніс на нього російську символіку. Крім того, водій перевозив із росії зброю та боєприпаси для окупантів поблизу Харкова.
Після деокупації району чоловік переховувався в сусідньому селищі, де його й затримали правоохоронці. Водієві оголосили підозру в державній зраді. Нині він перебуває під вартою. Стаття, за якою обвинувачують підозрюваного, передбачає до 12 років позбавлення волі.
У засобах масової інформації обвинуваченого вже називають колаборантом. Так відбувається в багатьох схожих випадках.
Хто такі колаборанти, яку кару передбачено за колабораціонізм, хто став їхніми жертвами — про це та інші проблеми, пов’язані з держзрадою, розповіла адвокатка й керівниця приймальні Харківської правозахисної групи Таміла Беспала у програмі «Накипіло ввечері».
Хто такі колаборанти
Які дії розцінювати як колаборантські, а які — ні — це дуже складне питання. Адже під час окупації території України чимало місцевих жителів за тих або тих обставин справді співпрацювали з ворогами й надавали їм певну допомогу. Але як віднайти межу між потрібною для виживання співпрацею й умисним завданням шкоди державі та її громадянам.
Для розуміння цього потрібно чітко розділяти ситуації й обставини, за яких відбувалася співпраця з окупантами:
люди вчиняли ці дії під примусом, їм погрожували;
люди діяли добровільно, чекали, зустрічали і, звичайно ж, надавали інформацію чи якусь іншу допомогу (цих людей і називають колаборантами).
Колабораціонізм — це дії, які допомогли російським окупантам коїти певні злочини. Під час розгляду таких справ правоохоронці зважають на те, чи є в діях підозрюваного склад злочину. Досить часто стається так, що люди, які співпрацювали з окупаційними військами й надавали їм якусь допомогу, не несуть жодної кари.
Одні й ті самі дії, що трактують як колабораціонізм, правоохоронні органи розцінюють по-різному. Це залежить від того, хто їх коїв: посадові особи чи просто місцеві жителі певного населеного пункту.
У випадках, коли пособництвом займалися посадовці, наприклад селищний голова чи секретар селищної ради, директор або секретар школи, то до цих людей більше претензій, ніж до вчителя або працівника, який не був у момент окупації керівником.
Украй рідко виникають запитання до людей, що не під примусом, а добровільно зголошувалися роздавати якісь продукти, тобто займалися гуманітаркою, і більше ніяк не співпрацювали з окупантами. Це виправдовують тим, що люди під час окупації надавали поміч населенню, і це допомогло їм вижити.
Що стосується старост сіл або окремих територіальних громад, які залишалися в окупації, до них не висувають претензій, якщо у своїх діях із налагодження життя у громаді вони не переходили меж. Коли староста чи якийсь чиновник приходив із окупантами для того, щоб забрати когось і катувати, цього не трактують як колабораціонізм, якщо надалі він намагався звільнити людину. Тобто під час розгляду таких справ беруть до уваги різні фактори.
Яку кару несуть колаборанти
Чому ж ті, кого місцеві жителі називають колаборантами, не завжди несуть кару?
Ця проблема викликає велике обурення серед людей, які побували в катівнях. Жертви тортур не рідко скаржаться на те, що люди, які сприяли їх ув’язненню, нині не тільки на волі, але й обіймають попередні посади.
Такі випадки стаються, зокрема, і через те, що правоохоронні органи не завжди можуть довести вину людини. Зазвичай у таких справах основними доказами є показання свідків. Доволі рідко обвинувачення має відеопідтвердження вчинення певною людиною дій на підтримку агресора. Крім того, неабиякою проблемою є те, що значна частина людей досі налякана, а ті, хто міг би свідчити в суді, узагалі виїхали. Іще одним моментом, який стає на заваді доведення вини підозрюваного, є те, що на певні показання одного свідка знаходиться інший, який говорить протилежне. Тому в таких умовах правоохоронним органам досить складно довести склад злочину.
Як поводяться жертви колаборантів
Поширеним явищем серед людей, які зазнали катувань від окупантів, є небажання говорити про пережите. Вони часто замикаються в собі. Їхнє спілкування обмежується родиною або близькими знайомими.
Проте правозахисники наголошують, що зазвичай жертви колаборантів знають, хто здійснював доноси.
У різний період окупації України в різних населених пунктах бували непоодинокі випадки, коли сусіди здавали, викривали й навіть катували своїх односельців із проукраїнською позицією чи тих із них, які мали в родині військовослужбовців, правоохоронців і працівників ДСНС.
Передусім прихильники «русского міра» викривали українських воїнів, патріотів і тих, хто провадив певну проукраїнську діяльність. Окупанти катували родичів як військових, так і поліціянтів, які перебували на підконтрольній Україні території, і вимагали зв’язуватися з ними, учиняти певні дії, які їм були вигідні, або ж передавати якусь інформацію. Пізніше цим родичам демонстрували відео зі знущаннями. Така практика триває на окупованих територіях і досі.
Які злочини колаборанти коять найчастіше
Якщо говорити про статистику злочинів, які окупанти коять в Україні, то найбільша кількість — це пошкоджене та зруйноване майно. Наступні за кількістю злочини — це вбивства й поранення, а потім — катування і полон.
Окремо можна виділити мародерство, яке вчиняли не тільки окупанти, але й колаборанти. Якщо говорити про місцевих зрадників, то вони зазвичай добре знали, у кого що сховано й хто чим володіє, тому користувалися цією інформацією. До прикладу, 2022 року в Ізюмі стався випадок мародерства ще до наступу російських військ. Одного ранку власниця магазину прийшла до своєї крамниці й побачила, що її розграбували. На її запитання до місцевих жителів, навіщо вони це зробили, мародери відповіли, що окупанти однаково все винесуть, то чому ж вони самі не можуть цього зробити. До речі, є історії, коли наших громадян відправляли в катівні саме за мародерство. Проте ці історії швидше виняток.
Злочини сексуального характеру
Окремо варто виділити злочини сексуального характеру. Правозахисники зазначають: проблемою є те, що багато людей воліє про це мовчати. Попри те, що такі справи передають до міжнародних інстанцій, судових органів, органів ООН чи Міжнародного кримінального суду — а це можливість для людини не тільки притягнути до відповідальності винних осіб, але й отримати грошову компенсацію, — жертви не завжди йдуть на контакт.
Якщо говорити про цю категорію злочинів, то в діях військовослужбовців російської федерації та колаборантів сексуальне насильство майже завжди супроводжувалося фізичним і психологічним насильством. Тому чимало людей іще й досі налякані.
Чому жертви колаборантів та окупантів мають говорити
Попри страх і небажання говорити жертв окупантів і колаборантів, правоохоронні органи, правозахисні організації та суди й далі встановлюють і доводять вину злочинців.
Фахівці наголошують, що люди, які постраждали від цих злочинів, потребують не тільки психологічної, але й медичної допомоги. Часто українці, які зазнали катувань, узагалі не звертаються до лікарів. Чимало молодих дівчат приховують, що вони стали жертвами сексуального насилля, навіть від батьків.
Водночас чимало організацій надають допомогу цій категорії потерпілих. В Україні працюють реабілітаційні центри, розташовані в безпечних місцях, де свої послуги пропонують спеціалізовані лікарі та психологи. «Будь ласка, звертайтеся. Ми чекаємо вас. Ми працюємо і в Харкові, і в Києві», — резюмувала Таміла Беспала.
Колаборанти й постраждалі від їхніх дій
