Саня-зварювальник залетів у кімнату, ледь не збивши чашку свіжозавареної кави. «Хлопці! — каже, — бачили? Бачили? По Московському проспекту йшли люди і скандували “Харьков, вставай, Бандеру прогоняй!”».
Ми не бачили. Саня-зварювальник зробив тоді, мабуть, найкращий вибір: забіг саме до тієї кімнати, де було п’ятеро журналістів. За 10 хвилин ми з’ясували, що відео, яке так налякало Саню, зняте вісім років тому. Саня отримав відео від друга, а той знайшов його в якомусь телеграм-каналі. Це було 20 лютого 2022 року.
Частина перша, в якій Зеленський заспокоює Харків, а Дугін його захоплює
На початку 2022 року прокремлівські телеграм-канали не давали одностайних прогнозів, чи почнеться агресія росії проти України. «Легитимный», один із найбільших каналів сітки, створеної російськими спецслужбами, у січні запевняв, що війни не буде, а в Україні станеться «газовий Майдан». Автори, які, за даними СБУ, перебувають у Придністров’ї, активно переконували: війни не буде, бо цього не хоче рф. Харків там взагалі не згадувався.
У лютому все змінилося. Риторика «Легитимного» стала тривожнішою, про Харків писали все частіше. Автори обговорювали виїзне засідання Ради нацбезпеки і оборони.
У російських каналах, які навіть не намагалися маскуватися під незалежні від Кремля, панували зовсім інші настрої. «Незыгарь», одне з головних джерел «інсайдів» російського політикуму, 13 лютого цитує російського «філософа» Дугіна, що обіцяє «велику війну» і захоплення Харкова та Одеси. Пропагандист Сергій Марков також погрожує захопленням цих міст.
23 лютого всі канали додавали напруження, пишучи про воєнну техніку в Харкові та закриття аеропорту. Безупинно сипалися «інсайди»: то про втечу Зеленського, то про термінову евакуацію всіх іноземців.
Головний меседж нібито «проукраїнської» частини російських телеграм каналів можна описати так: «Щось буде, всі їдуть з країни, тут залишаєшся тільки ти. Знімай гроші, купуй паливо та тікай».
Частина друга: «ХАРЬКОВ (не)НАШ»
О 4:30 ранку 24 лютого все змінилося. Як відверто проросійські канали, так і з сітки, до якої входить «Легитимный», почали розповідати, як росія атакує українські міста. Інформаційні окупанти вже о дев’ятій ранку рапортували: росіяни захопили Харків.
При цьому «захоплювали» Харків мирно. Пропагандисти писали, що росія обстрілює виключно військові об’єкти, а канал «Тень на плетень» навіть спростовував «фейки українських ЗМІ», заявляючи, що в місті абсолютно тихо.
У наступні кілька діб пропагандисти намагалися створити ілюзію, що Харків — під контролем росіян. 27 лютого, під час боїв у місті, вони видавали підбиту російську техніку за українську. Головні меседжі — «спротив марний, тероборона нічого не вміє, Європа нас кинула, рятуйте себе і близьких».
Тоді ж створюється «ХАРЬКОВ НАШ», один із найбільших каналів окупантів, що намагається мімікрувати під локальні новини проросійської спрямованості. У перші дні автори ще намагаються тримати «інформаційний нейтралітет», стверджуючи, «що брешуть обидві сторони».
27 лютого «ХАРЬКОВ НАШ» радісно рапортує, що в місто заходить російська піхота, і розмірковує: чи захоплять місто до 1 березня? Коли ж українські військові знищують російську техніку в районі метро «Київська», канал пише, що окупанти просто «вийшли з машин перевірити вулиці». Пробиті колеса російських «Тигрів» «ХАРЬКОВ НАШ», звісно ж, ігнорує.
Коли стає очевидно, що Харків та інші великі міста не вдалося захопити, пропагандисти переключаються на малі міста і громади. «Легитимный» та сітка афілійованих із ним каналів починають рекламувати мерів-зрадників. Канали розповідають, що чиновники, які перейшли на сторону росіян, нібито врятували життя та майно місцевих жителів.
У березні телеграм-канали почали просувати ідею перемовин, паралельно погрожуючи: якщо домовитися не вдасться, росія захопить великі міста, включаючи Харків. Приправляють це детальними описами обстрілів і бомбардувань, але, як заявляється, — виключно військових об’єктів. Хто бомбардував Харківську обладміністрацію, на думку «Легитимного» — невідомо, але «звинувачують росіян».
Наприкінці березня думки про захоплення Харкова потроху зникають. Втім, канал «ЗеРада» все ще пише, що росіяни блокують місто, аби не пропустити українців до Ізюму.
У перших числах квітня українці починають контрнаступ у Харківській області. Окупанти або ігнорують звільнення населених пунктів, або брешуть, що ЗСУ зайшли тільки в міста, де росіян не було, чи звідки вони «передислокувалися». Апетити змінюються у відповідності зі зміною лінії бойових дій.
Частина третя: мир і стабільність на захоплених територіях (були б, якби не кляті українці)
Навесні та на початку літа на Харківщині розквітли телеграм-канали, що намагалися мімікрувати під місцеві. У березні адміністратори з Росії завели чат «Изюм город-герой», велика частина учасників якого має російські телефонні номери.
У квітні з’явилися «На самом деле в Харькове» та «Харьковские Антифашисты». У травні до них додалися «Харьков Z» і «Купянск Zа Мир!».
Всі вони розповідають про одне й те саме: санкції не працюють, росія несе мир і спокій на окуповані території, а Збройні сили України програють війну. В Україні наразі нібито хаос і безвладдя, а ось на територіях, які окупувала росія, тепер закон і порядок.
Чим більше впевненості набирають росіяни на Харківщині, тим більше з’являється дописів про псевдодержавні органи, які створюють окупанти.
Влітку активно просуваються «керівники військово-цивільних адміністрацій».
Фактично деякі канали з «незалежних кореспондентів над конфліктом», якими вони намагалися здаватися спочатку, перетворились на пресслужби намісників окупантів у захоплених росіянами містах і громадах Харківської області.
Пропагандисти публікували протокольну інформацію про «засіданння» фейкових рад, адміністрацій та всіляко декларували: росія тут назавжди.
Паралельно вони всіляко намагалися підкреслити слабкість і корупційність легітимних органів місцевого самоврядування.
Наприклад, коли міськрада Харкова оголосила про створення зупинок громадського транспорту, захищених від ракетних ударів, вся сітка розповідала про неефективність цього рішення.
Телеграм-канали активно писали про «військові злочини України, яка обстрілює мирні російські міста». Російські обстріли пропагандисти або ігнорували, або казали, що в обстріляних локаціях розміщувалися зловісні «націоналістичні батальйони» чи «бойовики ЗСУ».
Окупанти вивозили зерно, планували початок навчального року та опалювального сезону. «росія здєсь навсєгда», писав місцевий канал-сателіт партії «Единая россия» після святкування «дня міста» у Балаклії.
Частина четверта: «Хіба щось сталося?»
Контрнаступу не було. Або він був неуспішним. Або успішним, але контрнаступ був російським.
Восени авторам проросійських каналів на Харківщині було надзвичайно складно. Українські війська щодня звільняли кілометри нашої землі, тож чіткої лінії щодо того, як це висвітлювати, у пропагандистів не було. Тактику доводилося змінювати ледь не щодня.
Спочатку канали ігнорували контрнаступ. В новинні стрічки йшли протокольні звіти «про роботу голови військово-цивільної адміністрації», «аналітика» про слабкість України та країн ЄС.
Втім, у перший тиждень вересня стало очевидно, що не писати нічого про український контрнаступ вже неможливо. Сітка розгоняла, що українські військові та «найманці НАТО» несуть важкі втрати, не досягаючи жодної мети.
Для підтвердження цього пропагандисти 7 вересня цитували фейковий акаунт 93-ї бригади ЗСУ, який нібито заявляв, що на штурм Балаклії кинули всі наявні підрозділи.
Попри те, що вже добу телеграмом циркулювали відео з українським прапором у Балаклії, а звільнення міста підтвердив Зеленський, канали бадьоро рапортували, що наступ зупинений на всіх напрямках, а український прапор «міг підняти хто завгодно».
Вже за кілька годин риторика змінилася: тепер не ЗСУ наступали, а російська армія тактично відступала, аби заманити супротивника в пастку.
Самопроголошений «голова військової адміністрації» Ганчев через телеграм-канали розповсюджував версію, що контрнаступ спричинений необхідністю України «звітувати перед союзниками», а збройні сили рф розуміють це та «заманюють українську армію в котел». Те, що Ганчев при цьому виїхав в Росію, канали чомусь не згадували.
Після звільнення Балаклії деякі канали, наприклад, «Харьков Z», вирішили ігнорувати майже всі події на Харківщині та перейти до висвітлення новин світу: перемовин із Туреччиною, війни Азербайджану та Вірменії.
Інші — «На самом деле в Харькове», «Купянск Zа Мир» пояснювали відступ російських військових тим, що у контрнаступ з української сторони йшли солдати НАТО.
Звільнення Ізюму, яке було ще боліснішим для росії, сітка каналів взагалі замовчувала. Відреагували пропагандисти лише на запуск потягу до Балаклії, заявивши, що це прикриття для перекидання військової техніки, та на відкриття «Нової Пошти»: «аби ВСУ було легше відправляти додому вкрадене у мирних жителів».
Тільки «Легитимный» намагався виправдати ганьбу російської армії тим, що на звільнення Харківщини кинули всі боєздатні підрозділи, які несуть надзвичайно високі втрати. Але з кожним днем і він все більше забував цю тему.
Далі канали почали просувати тему «репресій СБУ» на звільнених територіях. Хтось звинувачував спецслужби у тортурах російськомовного населення, інші намагалися переконати читачів, що масові захоронення місцевих жителів в Ізюмі — це інсценування «як у Бучі».
Після звільнення більшої частини Харківщини сітка телеграм-каналів ще приблизно місяць писала про жорстокі репресії та зачистки. Згодом канали перемкнулися на висвітлення міжнародних новин і репости пропагандистів. «Голову військової адміністрації Харківської області» Ганчева згадують пару разів на місяць: коли потрібно розповісти про чергові нібито «звірства» українців.
Найзагадковіша історія сталася з каналом «Харьков Z». За деякий час після українського контрнаступу в ньому раптово зникли всі пости, а паблік змінив назву на «Говорящий череп». Останні дописи в ньому були 2 листопада, із 12 642 підписників їх продивилися 103 людини.
