Немає такої сфери нашого життя, якої б не торкнулась велика війна. Діти — одна з найуразливіших категорій населення. Війна кардинально змінила зміст поняття «захист прав дітей»: із формального воно стало питанням виживання, безпеки та майбутнього. Про це говорили під час відкритої дискусії у Харкові в студії «Накипіло» представники громад, прокуратури та благодійних організацій.
Більше дітей без батьків — і менше тих, хто готовий їх прийняти
Харківщина — прифронтовий регіон, щодня через нього проходить багато переселенців із місцевих громад і з сусідньої Донеччини. Хтось їде далі, інші залишаються неподалік від колишніх домівок. Збільшується і кількість дітей. На жаль, багато дітей не мають батьківського піклування. Їхнім вихованням переймаються місцеві громади й держава.
Менеджерка-супервайзерка Лозівської громади Наталія Вдова каже, що всі зацікавлені, аби в кожної дитини була родина, але зараз це проблематично:
«На сьогоднішній день у громаді перебуває багато дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-сиріт, які потребують всебічної підтримки. Але небагато дорослих мають можливість і бажання брати на виховання дітей. Проблема стоїть дуже гостро».
Аби прилаштувати якомога більше дітей, громади намагаються розвивати сімейні форми виховання замість інтернатів. Залучають і державні служби, і волонтерів.
«Усі структури, які піклуються про дітей у громаді, залучені, щоби покращити умови проживання цих дітей, щоб кожна дитина знайшла свою сім’ю. Дуже приємно, що долучаються громадські організації, благодійні фонди, які сприяють тому, щоб кожна дитина не залишилася без уваги і отримувала і медичні, і освітні послуги», — говорить Наталія Вдова.
Громади всіляко підтримують дитячі будинки сімейного типу. Завдяки програмі уряду, місцеві чиновники знаходять відповідні будівлі та купують їх для багатодітних сімей. До прикладу, у Височанській громаді вже п’ять родин оселились у таких будинках.
«Виклики були, є і будуть, але ми налаштовані на їхнє вирішення. Ми не маємо права зупинити, поставити на паузу дитинство», — наголосив перший заступник селищного голови Височанської селищної ради Іван Михайличенко.
Волонтери стали частиною системи
Після початку повномасштабної війни змінилась і роль громадських організацій: вони вже не просто допомагають, а діють разом із державою.
«Я можу порівняти з 2014 роком, як змінилася система взаємодії. Нині добре працює державно-приватне партнерство, де ми виступаємо партнерами держави абсолютно в усіх речах. Це і розвиток соціальних послуг, і супровід сімей, і кейс-менеджмент», — ділиться директорка БФ «Волонтери: Дорослі — Дітям» Вікторія Тищенко.
Вона підкреслює, що державники нарешті почали сприймати громадський сектор не як допоміжний ресурс, який закриває нагальні потреби, а як партнера.
«Це класно, що держава нарешті побачила в нас не фонд, що приносить памперси чи їжу, а організацію, яка може йти поруч зі службами та на рівні надавати соціальні послуги у громадах, де держава не завжди має таку можливість».
Проблемою благодійних організацій і фондів Вікторія називає навіть не фінанси, а нестачу людей. В умовах війни та постійних переміщень родин утримати кваліфіковані кадри близько до фронту дуже складно.
Нові загрози: від обстрілів до вербування підлітків
Ще один біль військових часів — зростання агресії та злочинності в суспільстві. Заступник начальника відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Харківської обласної прокуратури Іван Семинякін ділиться: війна принесла нові типи злочинів, які безпосередньо зачіпають дітей.
«У часи війни злочинність серед неповнолітніх невпинно зростає. Частішають правопорушення проти статевої свободи й домашнє насильство. Крім того, ми зіткнулися з обстрілами. На жаль, цифри потерпілих дітей вражають: лише на Харківщині — понад 700 поранених дітей і більше 100 загиблих».
Новим викликом для правоохоронців стало залучення росіянами українських підлітків до диверсій. Служби розробляють механізми реагування й попередження подібних випадків: поліція взаємодіє з навчальними закладами та інформує дітей про наслідки. Водночас правоохоронці намагаються враховувати обставини, в яких опиняються діти, що вже були затримані за протиправні дії.
«У кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх ми орієнтуємося на принципи правосуддя, дружнього до дитини. І коли бачимо, що дитина вчинила правопорушення через складні життєві обставини чи вплив дорослих, прокурори можуть просити суд застосувати більш м’яке покарання», — додає Іван Семинякін.
Чому родини повертаються під обстріли
Складна тема — евакуація та повернення сімей у небезпечні райони. При наближенні фронту першими примусово евакуюють родини саме з дітьми. Це стрес і для дорослих, і для дітей, бо їх виривають зі звичного середовища, з будинку, де прожили все життя, від знайомих і друзів. Часто батьки, щоб не евакуюватися, ховають дітей, де тільки можуть. Деякі родини після евакуації повертаються додому, попри небезпеку.
Вікторія Тищенко впевнена: просто вивезти людей — недостатньо. При евакуації потрібна всебічна підтримка від державних установ та волонтерських.
«Повинна працювати повна система кейс-менеджменту. Має бути зрозуміло, що отримає родина на новому місці: які послуги, на який час, чи буде житло, підтримка. Якщо цього немає, ми спостерігатимемо, як родини повертаються додому, а потім знову доведеться забирати дітей».
Важливою є психологічна допомога, дорослим і дітям. Наталія Вдова підкреслює: психологи сьогодні — це не лише про емоції, а й про навігацію в новому житті.
«Психолог є першою людиною, до якої потрапляє людина після виїзду. Він перенаправляє: де отримати юридичну допомогу, медичну, як оформити виплати. Це та ланка, яка з’єднує різні служби».
Утім, ресурсів також бракує: людей більше, виклики складніші. Психологи теж потребують підтримки, бо так само виснажуються.
«Безпека дітей — насамперед»
Учасники дискусії сходяться в головному: дитинство не можна відкладати на «після війни». Безпека дітей повинна бути на першому місці. Треба й надалі працювати з дорослими, аби вони могли приймати рішення в найкращих інтересах дитини, щоби вона отримала шанс на нове життя. Саме від того, наскільки злагоджено працюватимуть держава, громади і волонтери, залежить, чи вдасться це забезпечити.
Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії.
Цей матеріал створено завдяки заходу в нашому пресцентрі. Якщо ви хочете провести в нас свою зустріч, пресконференцію, дискусію абощо — напишіть нам у Telegram, або на електрону пошту [email protected].
Ми відкриті до ваших ідей!
