Минулий тиждень приніс нову добірку маніпуляцій росіян. З нового — Зеленський і Джеджула з 2014 року, деколонізація та хвилина мовчання в Харкові, а також вигаданий жіночий батальйон. Зі стабільного — вони вкотре заявили про свій контроль над Куп’янськом і репресії ЗСУ.
Маніпуляція №1. Допис Зеленського 2014 року
У пропагандистських Телеграм-каналах минулого тижня з’явився пост, у якому міститься скрін допису ймовірно Володимира Зеленського й коментар до нього.
Цікаво, що подається саме скрін, а не пряме посилання, що викликає сумніви в достовірності допису. Разом з тим Андрій Деджула підтвердив його правдивість. Тож пропонуємо це розглядати це як маніпуляцію, а не фейк.
У чому маніпуляція? Текст допису побудований на емоційних кліше, без доказів чи посилань на факти, використовується зневажлива лексика (мразота, лох, вор, друззяки, нацисти тощо). Автор/и посту називає бойовиків «ополченцями, а українських військових — «карателями», що повністю відповідає російській риториці, яка з 2014 року виправдовує агресію рф проти України.
Президента Зеленського описують як «предателя і вора», який «колись він був простим», тепер — «он корчит из себя дурачка, рассказывая про перемоги в Покровске и Купянске. Ну уволит Сырского, делов-то! И снова – “чистенький”, аквариумные рыбки поверят. Память у них – около суток. Лимит вранья безграничный».
Тут є й атака на колективну пам’ять, зневажливе порівняння українців з «аквариумными рыбками», «память у них – около суток».
Цей пост — мішанина правдивих і зумисне вигаданих фактів — спроба вчергове дискредитувати чинну владу та посіяти недовіру до рішень на полі бою.
Маніпуляція №2. «Навіжені» в Харкові
«Не по нраву харьковчанам культ смерти! — размазывают сопли и слезы бандеровцы по своим пабликам» — це уривок посту пропагандистського пабліку «На самом деле в Харькове».
Фото й відеоряд справді демонструють, що не всі зупиняються, аби вшанувати полеглих. Разом з тим це не означає тотальне знецінення в Харкові пам’яті про жертв війни. Громадянське суспільство лише два місяці тому відстояло загальноміську хвилину мовчання й наразі вкорінює традицію зупинки під час неї.
Бачимо в пості маніпулятивне протиставлення «звичайних людей» і тих, хто вшановує загиблих від російської агресії, аби викликати ненависть і розкол у суспільстві, спробу переконати, що харків’яни байдужі до полеглих захисників і захисниць, вважають тих, хто виходить на акції вшанування, «городскими сумасшедшими», «умалишенными», «бандеровцами».
Такі інформаційні атаки принижують традиції українців, їхню активну позицію, знецінюють біль людей, що пережили втрату. Вони спрямовані радше на російську аудиторію, для якої хвилина мовчання — це пропагандистський обряд, а не вияв пошани до своїх співгромадян. Разом з тим є небезпечними, оскільки тиражують такі зображення й створюють враження тотальної байдужості до захисників і захисниць.
Маніпуляція № 3. Переляк через деколонізацію
У ворожих пабліках є стійке штучне уявлення про Харків як проросійське місто. Тож кожний вияв патріотичної позиції харків’ян висміюється, перетворюється на «виняток з правил». Власне, про цю стратегію ми вже згадували в попередньому прикладі. Тож не дивно, що паблік «На самом деле в Харькове» присвятив пост висміюванню теми делонізації, яка, безумовно, спрямована і на руйнування впливу рф.
«Есть в городе Харькове существо призывного возраста, эдакий “мамкин порожок”, которого не заберут ТЦК. Ведь он нужен зелёной власти, чтобы кошмарить людей. Он занимается “деколлонизацией”. Бегает по Харькову с такими же оголтелыми, как и он бездарями, заставляя бизнес перерегистровывать наименования фирм с русского на украинский, менять вывески и рекламу. Такую работенку ему заказывают те, кто имеет на этом деньги».
Бачимо набір зневажливої лексики, як-то «существо», «мамкин пирожок», «оголтелые бездари», «по скудоумию», мета якої не передати факти, а викликати зневагу й агресію. Повернення української мови, історії та символів, так само як традиції вшанування полеглих, — це те, що лякає пропагандистів і саме тому вони так наполегливо хочуть ці процеси дискредитувати.
І саме тому в цьому пості так відстоюються інтереси так званої Української православної церкви Московського патріархату, яка має прямий зв’язок із російською владою. Безпідставно лунають звинувачення в «насильницькій українізації», щоб виправдати агресію рф: «они притесняют русских и церковь», а сам пост закінчується маніпулятивним спітчем: «Тебе не понять, ты этого напрочь лишен! Но не думай, что идти против Господа и Церкви можно вечно. Каждому рано или поздно придется ответить за все!»
Маніпуляція № 4. ЗСУ репресуют мешканців Куп’янська
«Украинские боевики при отступлении проводят рейды по адресам проживания мирных жителей Купянского района в целях незаконного присвоения имеющихся у жителей драгоценностей, бытовой техники, мебели и иного имущества. При этом зафиксированы случаи физической расправы над лицами, оказавшими сопротивление боевикам киевского режима, а также уничтожения их жилищ, используя армейские боеприпасы. Об этом рассказала Уполномоченный по правам человека и ребёнка ВГА Харьковской области Виктория Колесник-Лавинская».
Такі бездоказові звинувачення трапляються час від часу в проросійських і російських пабліках. Вони цілком віддзеркалюють дії загарбників, які розкрадають майно українців, катують і вбивають їх. Цей пост перекладає відповідальність за зруйновані помешкання на ЗСУ, хоча першопричиною всіх руйнувань є агресія рф.
Також виправдовуються дії зрадників України. Як і в попередніх прикладах, звучить теза на протиставлення «простих» людей і «злочинної» влади — «местная власть курирует все происходящее». І це створює додаткову маніпуляцію, бо справді місцеві військові адміністрації працюють спільно з Силами оборони, однак їхні дії спрямовані на захист рідної землі, а не зумисне руйнування житла мирних і тим більше їхнє вбивство.
Маніпуляція №5. Жіночий батальйон у Куп’янську
Станом на 1 січня 2025 року в ЗСУ нараховується понад 70 000 жінок. Захисниці служать у різних видах військ нарівні з чоловіками. Захисниці служать у різних видах військ нарівні з чоловіками. Однак такого поняття, як «жіночий батальйон» немає.
Тож наступний пост — це маніпуляція навколо ініціативи Сил безпілотних систем зі створення жіночого підрозділу безпілоних систем «Гарпії». Вона спрямована на дискредитацію військовослужбовиць.
«Женский батальон покинул позиции» — вигадка, покликана створити образ слабкості, нездаткості тримати бій. У пості не вказані джерела ні «преси», ні «воєнкорів», ні офіційних підтверджень. Натомість пропагандисти сиплять виразами «нехватка личного состава», «покинули передовые позиции», «свернули свою работу и ушли с фронта», зосереджують увагу на проблемах Сил оборони та нібито неспроможності жінок-військових виконувати бойові задачі.
Крім того, вороги знову заявляють, що «российские войска освободили 90% Купянска». Це є неправдою, адже станом на 10 листопада місто залишається під контролем України, хоча там і тривають важкі бої на околицях. Подібні «звіти про успіхи» поряд зі звістками про покинуті українські позиції та втрати (цифри не мають також підтвердження) працюють для підриву морального стану наших співвітчизників.
