В умовах війни євроінтеграція стала для України дечим більшим за суто політичний курс, адже війна, що триває, ведеться за цивілізаційний вибір. І Європейський Союз підтримує Україну від самого початку повномасштабного російського вторгнення. Один зі стратегічних напрямків — допомога в освітній і молодіжній сферах, адже йдеться про власне українське і спільне європейське майбутнє.
Тож разом із масштабною військовою, бюджетною, гуманітарною допомогою, ЄС скеровує суттєві кошти на створення безпечного й безперешкодного доступу до освіти, опанування професійних навичок, розвиток молодіжної сфери, підтримку вищої школи. Лише від початку війни обсяг прямої допомоги європейських партнерів перевищив 200 мільйонів євро. До сотень діючих проєктів ЄС активно долучаються українські заклади вищої освіти, навіть ті, що знаходяться поруч із лінією фронту, як-от у Харкові.
DigiFLEd
Почнемо з факту: українці, які й у мирний час активно користувалися новими технологіями і форматами навчання та роботи, від початку широкомасштабної російсько-української війни змушені опанувати навички користування сучасними методами онлайн-навчання та роботи в режимі реального часу.
Цей досвід стрімкого масового переходу людей різного віку і спеціальностей на нові формати освіти й професійної діяльності ще буде вивчатися — здається, подібних прецедентів немає. При цьому ми говоримо не лише про вкрай необхідні кроки, а й про паралельне вдосконалення навчального процесу, його модернізацію та ефективність.
Отже, уявіть, що ви — викладач іноземних мов у одному з державних вишів, що крокує в ногу з сучасними технологіями. Для віртуального навчання у вас є три опції: Moodle, MS Teams, Google Classroom. Треба організувати колективну роботу? Тоді ви обираєте чи комбінуєте Padlet, Miro, Zoom, MS Team. А ще — використовуєте Quizlet і Wordwall для гейміфікації процесу, Kahoot! для автоматизації оцінювання. І це крім SDL Trados, MemoQ, Wordfast, H5P, VocabProfile, AntWordProfiler, Text Analyzer, Worksheet Zone…
Ці інструменти стають доступними і зрозумілими для освітян завдяки профільній Програмі ЄС Erasmus+, зокрема проєкту «Модернізація університетських освітніх програм з іноземних мов шляхом інтеграції інформаційних технологій», DigiFLEd.
Мета амбітна: підняти якість вищої освіти в Україні через інтеграцію інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) до освітніх програм з іноземних мов. Простими словами — цифровізувати освітній процес.
До консорціуму проєкту увійшли три європейські та сім українських університетів:
- Університет Тампере, Фінляндія (координатор);
- Національний університет Ірландії в Мейнуті, Ірландія;
- Університет Західної Македонії, Греція;
- Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна (національний координатор);
- Житомирський державний університет імені Івана Франка;
- Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка;
- Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського;
- Горлівський інститут іноземних мов ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»;
- Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара;
- Донецький національний університет імені Василя Стуса.
На першому етапі проєкту викладачі українських вишів відвідали три європейські університети-партнери, ознайомилися з успішними практиками використання цифрових технологій, порівняли з власними підходами. Як результат — підготовлено аналітичний публічний звіт із вичерпною інформацією про досвід європейських колег, а головне — рекомендації для використання різних інструментів і модернізації програм викладання іноземних мов. Серед основних — забезпечити доступ до освітніх ресурсів, розвивати цифрову грамотність студентів і викладачів та інфраструктуру онлайн-навчання.
Наталя Анатоліївна Олійник, доцентка кафедри ділової іноземної мови та перекладу факультету іноземних мов ХНУ імені В. Н. Каразіна, менеджерка проєкту Erasmus+ DigiFLEd, розповідає, що йдеться про гнучкість і доступність освіти. Поєднання різних інструментів, програм і технологій наразі працює найбільш ефективно.
Про що ж йдеться? По-перше, це платформи, такі як Moodle, MS Teams і Google Classroom. У вишах активно застосовують їх для створення віртуального навчального середовища (VLE), забезпечуючи як синхронне, так і асинхронне навчання.
«Наступна надзвичайно актуальна категорія інструментів — інструменти для створення цифрового контенту. Основні тут — PowerPoint, Lumi, E-me, Vocaroo, Voki, Canva, Miro, Magic School, Clip Art і Pixabay.
Також рекомендується застосування моделі “Перевернутий клас” (Flipped Class). Це різновид змішаного навчання. Він передбачає використання попередньо записаних лекцій і матеріалів, які студенти вивчають самостійно перед заняттям. Moodle, Google Classroom і YouTube є ключовими інструментами для реалізації такого підходу.
І, нарешті, інструменти, що забезпечують інтерактивність і співпрацю, форуми та групові платформи (Padlet і Miro). Вони допомагають розвивати комунікативні навички, а відеоконференції через Zoom чи MS Teams сприяють мовним обмінам. Використання техніки гейміфікації та штучного інтелекту в мовному навчанні — чудовий спосіб підвищити залученість і мотивацію учнів через ігрові завдання (Quizlet і Wordwall)».
Пані Наталя розповідає, що автоматизовані інструменти для оцінювання та зворотного зв’язку (Quizlet і Kahoot) дають змогу викладачам отримувати оперативний зворотний зв’язок, оцінити прогрес студентів і коригувати навчальний процес. Такі інструменти, як Google Sites, підтримують створення цифрових портфоліо для безперервної оцінки та рефлексії.
«Використання спеціалізованих мовних застосунків, онлайн-словників і електронних робочих зошитів також збагачує навчання, надаючи миттєвий зворотний зв’язок і додаткову практику поза класом. Інструменти H5P, VocabProfile, AntWordProfiler, MultiLingProfiler, Text Analyzer і WorksheetZone є незамінними в цьому напрямі. Для перекладу та локалізації програми SDL Trados, MemoQ, WordFast, Redokun, Smartcat і OmegaT покращують практичні мовні навички студентів».
Це методики й інструменти дають гарні результати. Вони працюють динамічно, відкривають нові можливості, дозволяють осмислити й опрацювати український досвід. Ольга Мелещенко, доцентка кафедри ділової іноземної мови та перекладу факультету іноземних мов ХНУ імені В. Н. Каразіна, учасниця DigiFLEd, підкреслює, що проєкт має виняткове значення для викладачів і студентів факультету іноземних мов:
«Проєкт DigiFLEd дозволив поглянути на навчальний процес Каразінського університету з нового ракурсу та порівняти його з практиками європейських партнерів. Незважаючи на значний досвід у віртуальному навчанні від початку повномасштабного вторгнення, коли освітній процес повністю перейшов в онлайн-формат, участь у проєкті допомогла систематизувати знання про сучасні інформаційно-комунікаційні технології та опанувати нові цифрові інструменти.
Улітку 2024 року я мала можливість пройти стажування в Університеті Західної Македонії в Касторії (Греція). Цей навчальний візит дозволив поглибити власні та отримати нові знання зі створення освітнього мультимедійного контенту, принципів мультимедійного навчання, використання штучного інтелекту, віртуальної та доповненої реальності в освіті.
Знання й навички, отримані під час навчальних візитів та тренінгів, стануть основою для створення нових курсів для підготовки майбутніх викладачів іноземних мов у вишах і середніх школах. Завдяки їм студенти зможуть опанувати цифрові інструменти, необхідні для професійної діяльності».
Нині триває другий етап проєкту: тренінги для понад 100 освітян на тему використання цифрових технологій у викладанні. Третім, завершальним етапом стане розробка семи нових, цифровозбагачених навчальних курсів. Їх українські партнери DigiFLEd зможуть викладати вже з нового навчального року.
Наталя Олійник упевнена, що проєкт має великий потенціал для масштабування. Його архітектура продиктовані метою та впливом, що він має спричинити і на регіональному, і на національному, і на міжнародному рівнях, адже проєкт має глобальне охоплення:
«На індивідуальному рівні DigiFLEd сприяє розвитку професійних, міжкультурних і цифрових навичок, відкриваючи доступ до навчання та можливості для професійного зростання. На інституційному — забезпечує ЗВО інноваційними технологіями, створює мережі співпраці та сприяє інтернаціоналізації освітніх програм.
На місцевому рівні проєкт готує кваліфікованих фахівців з іноземних мов і цифрових навичок, підвищує конкурентоспроможність ЗВО та забезпечує їх необхідними інструментами для реформування вищої освіти, сприяє культурному обміну та популяризації української мови й культури. А на міжнародному рівні ми виконуємо задачу вищого рівня — сформувати сталі міжнародні партнерства, розширити можливості для мобільності та обмінюватися найкращими освітніми практиками».
Українські партнери програми, університети-учасники охоплюють майже всю територію України: Схід, Захід, Центр. Три із семи вишів пережили два переміщення через війну, але працюють і долають непрості виклики. Завдяки проєкту вони отримують підтримку на національному рівні. Разом українські виші формують когорту викладачів-фахівців у сфері цифрових технологій для викладання іноземних мов. Їх тренують європейські експерти, а згодом вони самі тренуватимуть студентів і викладачів середніх шкіл.
Міжнародні обміни
Якщо загуглити Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, то вже друге посилання в пошуковику видасть сторінку на офіційному сайті вишу під назвою «Академічна мобільність». І дійсно, університет активно контактує і співпрацює з міжнародними партнерами.
Академічна мобільність — це можливість для студентів і викладачів навчатися, викладати, проходити стажування чи займатися науковою діяльністю в іншому виші в Україні та за кордоном. Важливо, що при цьому вони зберігають місце навчання чи роботи в основному закладі.
Найефективнішими серед програм обміну є Erasmus+: міжнародна академічна мобільність, стипендії для навчання на спільних магістерських програмах Еразмус Мундус, програми німецьких академічних обмінів DAAD та австрійських академічних обмінів OeAD, стипендіальна програма Fulbright тощо.
На важливості міжнародних обмінів наголошує заступниця директора департаменту стратегічного розвитку та міжнародних програм Міжнародного європейського університету, начальниця управління міжнародних відносин Каразінського університету Ірина Штейміллер:
«Україна зараз в унікальній позиції — і так само унікальний наш шлях до Євросоюзу. Жодна з країн не проходила нічого подібного до того, із чим ми стикнулися.
Під час війни, як не дивно, наша міжнародна співпраця значно посилилася. Дякуючи підтримці європейських партнерів, європейських стейкхолдерів, підтримці Євросоюзу, які створюють окремі програми для України, в університеті активізувалися міжнародна академічна мобільність і програми подвійних дипломів. І для України загалом, і для кожного університету важливо розуміти, що ми відповідаємо потребам ринку. Тобто готуємо спеціалістів на міжнародному, європейському, світовому рівні.
Розвиток міжнародної співпраці дає змогу студентам опанувати нові можливості, євроінтегруватися, зокрема в культурному сенсі. А для університетів і наших працівників це — змога отримати кращий досвід, успішні практики та поліпшити впровадження наукової та академічної діяльності».
А що думають з цього приводу студенти? Анастасія Євсікова навчається на економічному факультеті ХНУ. А народилася вона і все життя прожила в Торецьку, містечку в Донецькій області. Рятуючись від війни, дівчина тимчасово переїхала до Польщі. Однак можливостей для освіти їй бракувало, тому проходила додаткові онлайн-курси та вдосконалювала англійську. Проте цього Анастасії було замало:
«Перебуваючи в Польщі майже рік, я зрозуміла, що мені складно адаптуватися, зокрема через мовний бар’єр і відчуття, що я просто існую, а не розвиваюся. Тоді через Telegram-канал я вперше дізналася про програми обміну університету й усвідомила, що це мій шанс відчути справжнє студентське життя.
Першим кроком стало короткотермінове навчання в Університеті Йорку в Салоніках. Це був тижневий курс, що дав мені змогу познайомитися з людьми, з якими й досі залишаємося друзями. Далі я подалася на навчання в Copenhagen Business College, адже країни Скандинавії завжди здавалися мені прикладом якісної освіти. Попри побоювання, я отримала грант і провела шість тижнів у мультикультурному середовищі.
Отримавши цей досвід, я відчула, що готова до довготермінового обміну за програмою Erasmus+. Обрала Польщу, адже мала певний рівень польської та хотіла краще зрозуміти культуру країни. Навчання в університеті суттєво відрізнялося від перебування в країні у статусі біженки: студентське життя дало багато можливостей для інтеграції та розширення соціальних контактів.
Наступним пунктом стала Хорватія — країна, яка завжди мала для мене особливе значення ще з дитинства. Коли з’явилася можливість навчання за обміном в Університеті Загреба, я не вагалася. Крім якості освіти, мене привабило розташування країни в самому серці Європи, що дало змогу подорожувати та вивчати європейську інтеграцію на практиці.
Таким чином, вибір країни та навчального закладу щоразу був зумовлений поєднанням академічних можливостей, культурного інтересу та прагнення отримати якісну освіту в міжнародному середовищі».
Софія Мукомел, також студентка ХНУ імені В. Н. Каразіна, майбутня фахівчиня з міжнародних економічних відносин, скористалась академічною мобільністю для навчання протягом семестру в Німеччині, в сучасному Університеті прикладних наук Людвігсгафена. На думку Софії, навчальний процес у Німеччині схожий з українським, проте є моменти, які можна вирізнити.
«Найбільша відмінність — навчальний семестр менше завантажений, ніж в Україні, включно з кількістю завдань, що дают студентам для виконання, і дедлайнами. Такий підхід я б хотіла бачити в українських ЗВО, оскільки навчання в більшості вишів України передбачає виконання великої кількості задач одночасно, що не завжди продуктивно».
Такі обміни дозволяють навчитись новому, побачити світ і знайти нових друзів, а ще — відкривають нове бачення на нашу систему освіти. Ми переконані, що українській досвід також заслуговує на вивчення. Про це говорять і європейські партнери, і маємо більше говорити ми самі. Софія відзначила:
«Дійсно сильною рисою я вважаю рівень комунікації, який є між студентами та університетом. В українських ЗВО кожен студент може слідкувати за своєю успішністю, дізнаватися всі питання, які постають. Тоді як німецька система освіти, з якою я знайома, обмежується тими можливостями комунікувати, які вже надано. Так, наприклад, свою успішність в дисципліні важко відслідковувати самостійно, оскільки оцінки й коментарі можна дізнатися вже після сесії.
Звісно, мобільність — це не лише про навчання, а й про інші навички, які можна здобути під час обмінів. Для мене такими стали можливість швидше будувати зв’язки з людьми, які звикли до іншого способу комунікації та роботи, можливість комунікувати інакше, розуміючи культуру оточуючих. Це працює вже сьогодні, і я впевнена, що в майбутньому цей досвід розкриється ще більшою мірою».
А якщо через ці обміни ми втратимо кращих із кращих, бо всіх переманять за кордон? На думку Ірини Штейміллер, перейматися не варто:
«Той, хто хоче поїхати, — поїде. Ми допомагаємо їм, підтримуємо зв’язок. Це наші амбасадори. Інколи в окремих випадках ми робимо за них паперову роботу, організовуємо програми подвійних дипломів та індивідуальні програми з міжнародної мобільності. Так ми формуємо ком’юніті. Студент до нас повертається з повагою, допомагає розвиватися. Треба дивитися ширше і далі: ми готуємо настільки класних спеціалістів, що вони залишаються як наші агенти впливу в європейських країнах».
Анастасія Євсюкова також підтверджує цю тезу:
«Програми академічної мобільності, підтримані ЄС, відкривають для української молоді унікальні можливості для особистісного і професійного розвитку. Насамперед вони дозволяють отримати якісну освіту в міжнародному середовищі, ознайомитися з новими підходами до навчання та перейняти кращі практики європейських університетів. Це сприяє розвитку критичного мислення, адаптивності та міжкультурної комунікації, а це — незамінні навички у сучасному світі».
На думку нашої співрозмовниці, крім академічного аспекту, програми допомагають молоді стати самостійною, відповідальною та відкритою до нових можливостей. Участь у міжнародних ініціативах розширює світогляд, формує розуміння сутності європейських цінностей: демократії, рівності, верховенства права, і мотивує займати активну громадянську позицію.
Із професійної точки зору, мобільність значно підвищує конкурентоспроможність українських студентів на ринку праці. Досвід навчання за кордоном, знання іноземних мов, мережа міжнародних контактів і розуміння глобальних тенденцій дають значну перевагу при працевлаштуванні як в Україні, так і за її межами. Таким чином, програми академічної мобільності не лише розширюють горизонти молоді, а й сприяють інтеграції України в європейський освітній і професійний простір.
Світлана Шитікова, координаторка Національного Еразмус+ офісу в Україні www.erasmusplus.org.ua зазначила, що Програма ЄС Еразмус+ стала потужним інструментом євроінтеграції та інтернаціоналізації університетів України у співпраці з міжнародними партнерами з держав-членів ЄС та інших країн. А нові можливості в межах 40 конкурсів у 2025 році відкривають ще ширший доступ для організацій з України, які працюють у сферах освіти, молоді та спорту.
Також різні проєкти Еразмус+ пропонують низку можливостей для студентів, працівників ЗВО, молоді, молодіжних працівників тощо. Конкурси тривають, тож не пропустіть можливості стати кращою версією себе та разом із міжнародними партнерами будувати нову Україну — незалежну й сильну європейську державу.
Дізнатися більше про підтримку Європейським Союзом сфери освіти та української молоді Ви можете за посиланням https://eu4ukraine.eu/whats-happening-ua/campaigns-ua/together-we-learn-and-grow-ua/together-we-learn-grow.html
Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу в межах комунікаційної кампанії «Разом навчаємося і зростаємо». Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
#РазомНавчаємося #РазомЗростаємо
