Синдром розбитого серця — це не метафора. Це реальні слова лікаря, які зараз усе частіше можуть почути українці. Медичною термінологією цей діагноз звучить як стрес-індукована кардіоміопатія. Розмовно — синдром розбитого серця, бо викликає цю хворобу саме стрес: фізичний або емоційний. Симптоми можуть бути схожими на симптоми інфаркту. Але під час кардіограми лікар побачить різницю.
Інтервенційний кардіолог, доцент Харківського медичного університету Ігор Полівенок каже, що за 32 роки роботи такої кількості пацієнтів із синдромом розбитого серця не бачив. Чи можна вилікувати розбите серце? Хто частіше стикається з цим синдромом? Чому ця хвороба й досі залишається мало вивченою? Говоримо про це в новому випуску «Станції Держпром» і з пацієнтами, і з кардіологами. Рушаймо.
На огляді у кардіолога Ігоря Полівенка — пацієнтка Дар’я Жуковська. Лікар за допомогою УЗД дивиться на серце.
«Досліджуємо серце, його функцію, скоротливість, систолічну функцію: як воно скорочується, як розслабляється», — каже Ігор Полівенок.
Дар’я — вчителька англійської, завідувачка кафедри, мати чотирьох дітей. На початку вторгнення велику родину розділила евакуація за кордон. До Харкова Дар’я з молодшими дітьми повернулася вже навесні 2023 року.
Розкажіть, коли ви відчули перші скарги на серце? Коли це було?
Коли ми повернулися з Естонії, куди виїхали на початку війни. Спочатку дорослі діти, тут у мене залишився чоловік. Ми всі вирішили повернутися. Але я вже почала відчувати біль у серці, у мене з’явилася задишка. І я не розуміла, через що це відбувається, бо це раптово траплялося.
Після чогось чи просто?
Конкретної причини перед кожним нападом не було. Але, звісно, ситуація, в якій ми опинилися: вибухи, обстріли, коли ти постійно хвилюєшся за своїх дітей і за дітей у школі, за яких теж несеш відповідальність. При цьому намагаєшся все робити так, щоби не було видно твоїх переживань, бо намагаєшся всіх підтримувати. До того ж хвилюєшся за батьків, які вже в похилому віці. А на початку війни це був суцільний жах, який ми пропускали через серце. Всі новини: Буча, Ірпінь, наш Ізюм — це було важко.
Коли ви пішли до лікаря? Скільки часу минуло до першого звернення?
Мабуть, півроку.
Півроку ви терпіли?
Річ у тім, що в мене навантаження велике. Я працюю вчителем, ще й онлайн. У нас багато дітей виїхало за кордон, але вони все одно хотіли мати українську освіту, тому ми поєднували роботу офлайн і онлайн. Уроки в мене починалися о сьомій ранку і закінчувалися близько дев’ятої вечора.
Перенавантаження, безсонні ночі через вибухи, коли сидиш у підвалі або у ванній кімнаті зі своїми дітьми, а їх у мене четверо. А зранку тобі треба йти на роботу. Це втома, яка накопичується. І хвилювання. Хвилювання за рідних, близьких, друзів, батьків, за всіх. Мені здається, це три основні моменти: стрес, втома і хвилювання.
Це вже зараз Дар’я розуміє і пояснює нам механізм виникнення хвороби. Лікарі дали їй додому спеціальний прилад — холтер. За його допомогою вона протягом доби вимірювала, як працює її серце.
Кардіологиня, лікарка з функціональної діагностики Олена Шмідт демонструє нам, як працює холтер, і показує на моніторі комп’ютера кардіограми пацієнтів. Поруч стоси щоденників. Коли пацієнта відправляють додому з холтером, він чи вона мають заповнювати погодинний щоденник: сон, обід, тренування, робота, конфлікт, відпочинок.
«У нашому центрі ми проводимо добове ЕКГ-моніторування. Якщо казати просто, це кардіограма, яка записується протягом доби. Мені дуже подобається вислів одного з моїх учителів із функціональної діагностики, який займався саме розшифровкою холтерського моніторингу. Він порівнював роботу серця з музикою. Кожен холтер — це свого роду п’єса чи музичний твір. У нього була мрія колись перекласти цю електрофізіологічну музику на справжню музику. Так от, за допомогою холтерського моніторингу ми можемо записати музику з нашого серця», — розповідає Олена Шмідт.
І що грають серця пацієнтів, українців, які живуть у стресі?
На жаль, усі наші серця зараз грають дуже тривожну музику. Були випадки, коли пацієнти у щоденниках відмічали обстріл. Один із пацієнтів зазначив, що був обстріл. І ось це його реакція на обстріл. Ми тут бачимо аритмію. Це патологічна реакція на стресову ситуацію. І таких ситуацій, на жаль, бачимо багато, особливо у харків’ян.
Інтервенційний кардіолог, доцент Харківського медичного університету Ігор Полівенок багато років очолював відділення в Харківському інституті хірургії імені Зайцева. Зараз розвиватиме напрям інтервенційної кардіології у Львові, в університетській клініці.
Просимо його пояснити, як з’являється синдром розбитого серця.
Для спрощення сприйняття його так називають: синдром розбитого серця. Хоча оригінально ця назва стосувалася специфічної патології, яка називається кардіоміопатія Такоцубо, або ми називаємо це мікроваскулярною дисфункцією.
Мікроваскулярна дисфункція полягає в тому, що під час стресу, коли ми підпадаємо під вплив стресу, в організмі відбуваються певні процеси, які призводять до того, що страждає серце. І передусім страждають дрібні судини серця.
Це під впливом гормонів? Коли в організмі відбувається стрес, кортизол, адреналін якось впливають на серце?
Так, саме так. Стрес — це навантаження. Може бути фізичний стрес, емоційний, може бути поєднаний фізичний і емоційний стрес. Це навантаження на організм, яке викликає активацію систем стресу, передусім симпатоадреналової системи. Кортизол, адреналін, норадреналін викидаються. І ці гормони впливають на кровопостачання серцевого м’яза. Зараз навіть на Заході ввели термін «стрес-індукована міокардіальна ішемія», тобто зниження кровопостачання серця внаслідок стресу.
Коли я хотів подивитися, що з цього приводу є в літературі, знайшов дві статті. Одна була з Північної Америки, зі Штатів: там описували стрес-індуковану міокардіальну ішемію під час урагану Катріна. Друга — з Ізраїлю, де після ракетної атаки на північ Ізраїлю, ще до нинішніх подій, також описували випадки стрес-індукованої ішемії міокарда. І уявіть собі: ураган Катріна, який тривав, хай, три дні, і обстріл, який теж був короткочасним — це сильні, але нетривалі стреси.
А тепер подивимося на нашу реальність. Ми всі, особливо тут, у прифронтовому регіоні, перебуваємо під впливом важкого хронічного стресу вже чотири роки. Постійне напруження, відповідальність, переживання за рідних, постійні прильоти тощо.
Я вже не кажу про військових на передовій, які перебувають під впливом важкого стресу. Крім цих гормонів, серйозний стрес викликає процеси, пов’язані з хронічним запаленням організму. Це запалення активує процеси атеросклерозу — відкладання холестерину в судинах і формування бляшок. Що бачу в моїй роботі в державній установі: є багато військових, це молоді хлопці 40–50 років, які мають розвинену коронарну хворобу, багато бляшок, переносять інфаркти на ногах і не помічають цього.
Ігор Полівенок веде показати навчальну лабораторію, яку обладнали поруч з операційною. Як викладач медуніверситету, він чудово розуміє, як онлайн-навчання медиків вплине на їхню кваліфікацію:
«Ми маємо тут навчальний центр. Це не тільки лікувальна клініка. Ми зареєстрували навчальний центр і вже отримали сертифікат на видачу балів безперервного професійного розвитку. Мануальним навичкам важко навчитися онлайн або просто дивлячись. У Харкові це взагалі складно. Я викладаю на кафедрі інтервенційну кардіологію в Харкові, буду викладати у Львові теж. Онлайн це дуже важко.
Зараз стала популярною онлайн-трансляція з операційної. Ми тут теж налаштували обладнання. Це поки що пробні речі. Ми знімаємо зображення з ангіографії, з камери в операційній, із мікрофонами. Внутрішньосудинний ультразвук. Ми виконуємо операцію, а оператор коментує, що відбувається, показує якісь трюки, якісь речі».
Сьогодні в Ігоря Полівенка п’ять операцій. Потім він їде з Харкова до Львова. Перший пацієнт — військовий з Хуста. Лікар уже вдягнений у спеціальний хірургічний костюм зі свинця для операції з використанням опромінення. Просимо прокоментувати, що робитиме військовому.
«Коронарографія — це дослідження коронарних артерій на наявність звужень, бляшок», — пояснює лікар.
Ми залишаємося й на другу операцію. Нам теж видали спеціальні костюми зі свинця, шапочки та маски. Ця, друга операція — вже складніша.
«Це буде коронарне втручання. Воно належить до складних інтервенцій підвищеного ризику. Ось так вони називаються. Це бляшки в артеріях серця, які заважають кровопостачанню. Це може призвести до інфаркту, до серцевої недостатності, до стенокардії. Як у двигуні: якщо немає пального, а двигун має працювати, то він виснажується. Поступово чи швидко — залежить від ситуації, але виснажується. Тому ми маємо відновити постачання пального до двигуна».
В операційній — великий монітор, на ньому Ігор Полівенок роздивляється артерії пацієнта:
«Штучний інтелект прорахує все, що нас цікавить. Можете подивитися, тут судина. Внутрішньосудинний ультразвук дав зображення судини зсередини: що там, які бляшки, де є кальцій, де є звуження, яке саме звуження. І алгоритм штучного інтелекту одразу робить нам аналіз, який ми потім можемо роздивлятися детальніше. Тут є кальциноз, але незначний. Тут бокова гілка».
За даними ВООЗ, серцево-судинні хвороби нині — причина третини всіх смертей у світі. В умовах тривалого і такого великого стресу, як нині в українців, серце хворіє ще більше. Досліджень наразі не так багато, та Ігор Полівенок певен: якби якась із наукових організацій взялася проаналізувати, як змінилися кількість і різновиди хвороб серця в Україні, результати здивували б:
«Тут, у цій клініці, ми часто бачимо яскраві приклади. Ось учителька, в якої постійне дуже серйозне навантаження. У неї є свої діти, є діти, за яких вона відповідає в школі. І вона ще частина сім’ї: як і в багатьох харків’ян, частина десь живе за кордоном, частина тут. І це все призводить до того, що людина просто не витримує. Її серце не витримує.
Виникає мікроваскулярна дисфункція, яка викликає погіршення кровопостачання серця. З’являються скарги. Типові скарги — це біль у грудях, тиснення. Для стрес-індукованої міокардіальної ішемії характерний тривалий біль. Він починається і триває довго. Ми робимо цим молодим жінкам кардіограму та бачимо ішемію, порушення кровопостачання міокарда. А в коронарних артеріях немає нічого. Це головна різниця між типовим атеросклерозом із формуванням бляшок у коронарних судинах та ішемією, пов’язаною зі стресом.
І я вам скажу: з 1990-го року я працюю вже 32 роки, і такої кількості проблем я ніколи не бачив. Це дійсно феномен розбитого серця. Якщо дивитися як науковець, — а я все життя брав участь у дослідженнях, займався аналізом власної роботи, — тут матеріал просто невичерпний. Єдине, аби це аналізувати, потрібні ресурси, потрібні люди».
Дар’я Жуковська своє розбите серце вилікувала. Тепер періодично стежить за показниками, приходить показатися лікарям і дбає про те, аби вчасно давати собі відпочинок і не перенавантажуватися.
Загалом ваше лікування скільки тривало?
Воно тривало десь три тижні. Я через день їздила сюди на крапельниці.
І після того ви не відчували симптомів?
Після того — практично ні. Це вже була весна, кінець шкільного року. Я якраз встигла пройти все лікування. Може, відпочинок додав трохи бонусу — і стабілізувалося.
Тобто це виліковно?
Це виліковно. І окрема подяка персоналу, людям, які тут працюють. Бо зустріти таких уважних, чуйних лікарів, людей — це удача, це щастя. Я дуже вдячна їм за це.
Про лікування синдрому розбитого серця продовжуємо з інтервенційним кардіологом Ігорем Полівенком:
«Я хочу закликати слухачів і глядачів: не слід нехтувати симптомами і сигналами, які нам дає серце. Коли щось відчуваєте, треба звертатися до лікаря. Бо якщо ніяк на це не впливати, це може закінчитися не дуже добре: проблемами, інфарктом міокарда чи аритміями. Навіть якість життя сильно падає. Може бути серцева недостатність. Це вже крайні випадки цієї стрес-індукованої міокардіальної ішемії.
Крім того, якщо брати старшу вікову категорію та чоловіків після 50 років — це вже фактор ризику атеросклерозу. В ідеальних спокійних умовах чоловіки за 50 років — це вже два основні фактори ризику наявності бляшок у коронарних артеріях, в артеріях серця. А якщо накладається стрес, який прискорює ці процеси, це взагалі інша справа.
Тому коли ви в будь-якому віці, будь-якої статі, чоловічої чи жіночої, — якщо є симптоми, сигнали з боку серця, якісь негаразди, відчуття болю й задишки, особливо якщо це з’являється раптово, — треба звертатися до кардіолога. Вчасна реакція на це, корекція, модифікація, можливо, навіть стресу… Стресу уникнути не можна, але можна змінити його сприйняття. І це часто потребує допомоги професіоналів. Я не кажу, що це обов’язково мають будуть кардіологи. Це можуть бути психологи. Але виявити проблему завчасно, поки вона не призвела до серйозних наслідків, дуже важливо».
