Ракетні та дронові удари по енергетичній інфраструктурі стали для українців майже щоденною реальністю. Лінії електропередач, трансформаторні підстанції, опори — ворог цілить саме туди, де від електрики залежать життя, тепло і зв’язок.
Попри це, у прифронтових громадах світло з’являється знову і знову. Часто — завдяки роботі кількох людей, які їдуть на аварійні виїзди під обстрілами, працюють без вихідних і відновлюють мережі буквально з нуля.
Ми побували в Малій Рогані разом із бригадою АТ «Харківобленерго» та подивились, як енергетики повертають світло в наші домівки.
Щодня — прильоти. І щодня — робота
Електромонтер з експлуатації розподільних мереж Липецького РЕМу Юрій Балабенко працює в енергетиці понад два десятиріччя. Каже: до повномасштабної війни аварії були, але такого масштабу руйнувань — ніколи. У селище Мала Рогань прилітає майже щодня: ворог систематично знищує об’єкти енергетичної інфраструктури.
Рятує допомога з-за кордону. Нині енергетики встановлюють нову гуманітарну комплектну підстанцію. Юрій говорить, що в 2022 році було ще гірше: значну частину району довелося відбудовувати не після аварій, а фактично з нуля.
«Тут було розбито все. Лінії, підстанції, опори. Це вже не ремонт, а нове будівництво. Як після стихії, тільки гірше».
Взагалі перші місяці повномасштабного вторгнення енергетики Харківщини працювали цілодобово в умовах, коли фактично не було нічого.
«У 2022-му працювали без вихідних. Без машин, без підйомників, без кранів. На лазах, пішки, на велосипедах. Зранку до вечора. Коли десь аварія — їдемо і вночі, бо людям же світло треба», — пригадує Юрій.
Під дронами в бронежилетах
Ворожа тактика повторних ударів по рятувальним службам ускладнює роботу енергетиків з відновлення електрики.
«Бувало, що працювали під обстрілами. Дрони літали. Ми — у бронежилетах, у касках. А відновлювати потрібно все: наприклад, у Веселому та Циркунах мережі довелося повністю перебудовувати, бо танками й вибухами були знищені майже всі опори», — розповідає Юрій Балабенко.
Більшість українців дякує енергетикам за роботу. Проте є ті, що починають сваритися й жалітися, скаржитися, нібито ніхто нічого не робить. Енергетик зауважує: найчастіше люди помічають їхню роботу саме тоді, коли світла немає.
«Наша робота — непомітна. Коли немає освітлення, люди думають, що енергетики відпочивають. А ми саме тоді й працюємо, проте дякують нам переважно після відновлення. Коли в Циркунах у 2023 році почало з’являтися світло, люди кричали: “Ой, дякуємо!”».
Попри втому, небезпеку і втрати, чоловік не шкодує про вибір професії — навіть після того, як колись намагався її змінити. Правда, ненадовго. Походив, подивився — і повернувся: «Значить, це моє».
Про майбутнє енергетики після війни Юрій Балабенко говорить обережно, але з надією:
«Я думаю, буде краще. А скільки часу піде на відновлення — залежить від того, скільки ще буде пошкоджень. Головне, аби був мир і всі повернулися додому».
