Цьому закладу пасує епітет «легендарний». За майже 12 років існування паб «Старий Хем» прийняв чимало найрізноманітніших гостей, адже вулиця Свободи в осерді міста — строката й цікава.
Фото: Іван Пономаренко
На місці колишньої дзвінкої радості та п’янкого повітря волі — тепер лише самі руїни. Будівлю артпабу на самому початку вторгнення зруйнував російський «Іскандер». Утім, гасло його співробітників: «“Хем” живий — і я буду». Тож уже понад рік паб працює в новому приміщенні.
Фото: Ігор Лептуга
А ми зустрілися із власником закладу Костянтином Куцем на старому місці, пройшлися вулицею, що зазнала потужних ударів ворога та дійшли висновку: попри розбитий вигляд будівель, протитанкові їжаки на дорозі, вона все одно виглядає чудово. Бо тут було так багато радості колись, що жодна російська ракета неспроможна відібрати чи спаплюжити ці спогади.
Медіагрупа «Накипіло» в гостях у «Старого Хема»
«Я не оминаю цієї вулиці, вона мені все ще подобається, тому що я живу спогадами. Ці спогади добрі. Не можна втрачати віру в краще. Десь із 2008 року в мене був спочатку офіс на вулиці трошки нижче на Мироносицькій. Згодом було офісне приміщення в 50th Parallel, туди теж прилетіло. А потім з’явився бар «Старий Хем», тут ми починали у 2012 році. Ця історія для мене тягнеться довго», — згадує Костянтин.
Тоді, у 2012 році, Костянтин разом із компаньйоном мріяли відкрити щось на кшталт рюмочної, де б за високими столами без стільців за чарочкою спиртного доросла інтелігенція могла би потеревенити про високе. Але не так склалося, як бажалося: активно пішла молодь. Власники не стали з цим боротися, а почали активно змінюватися. З’явилося меню, коктейльна карта, нові комфортні меблі для довгого перебування. Власне, зміни тривали постійно, до самого вторгнення.
«Харків — студентське місто, і тут було багато творчої інтелігенції. Інколи ми проводили концерти, виступи, письменники приїжджали до нас. Завдяки цим зусиллям популярність бару зростала і ми ставали краще», — каже Костянтин.
Паб було розташовано в підвалі пам’ятки архітектури модерну 1911 року — прибутковому будинку Масловського. Біля входу колись стояв чи не єдиний в Україні пам’ятник Ернесту Гемінґвею, за його спиною — вітрина магазину з продажу алкоголю. Символічно, комічно, відвідувачам подобалося. Сам заклад знаходився у підвалі, але на вулиці був і невеликий літній майданчик, який страшенно не любили мешканці будинку навпроти — через зрозумілі причини.
Фото: Avaness з Вікіпедії
Ворожа ракета поцілила сюди 14 березня 2022 року. Лише у червні Костянтин зміг потрапити всередину з боку евакуаційного виходу. Вцілів кухонний інвентар, старе меню та кілька портретів — Фіцджеральд і Джек Лондон. На стінах «Хему» висіли портрети митців, які любили припити за роботою. До речі, письменник Сергій Жадан, який полюбляв тут бувати, якось запитав у Костянтина, чи не пора вже і його портрету тут висіти.
«Я сумую. Це частина мого життя. Сумую за тим життям, яке було до початку цього мракобєсія. Але ми не втрачаємо надію на краще. «“Хем” живий — і я буду», The Sun Also Rises. Життя завжди перемагає смерть. Це еволюційно, мені здається, і в нашому випадку це також буде», — переконаний Костянтин.
Останній робочий день пабу на цьому місці був 23 лютого 2022 року. Тоді десятилітня історія пабу перервалася, проте не завершилася. «Хем» живий і нині, але за новою адресою: Університетська, 2. Рестарт відбувся 5 березня 2023 року. Ми прогулялися до нового закладу, це зайняло десь 20 хвилин.
«Я не шукав нову будівлю, вона мене знайшла. Мені запропонували її в оренду, я певний час вагався. Були сумніви, бо такі часи. Але потім ухвалили рішення почати. Тут раніше був ірландський паб», — каже власник закладу.
У колективі панує родинна атмосфера. Власнику важливо, аби всі несли й поділяли схожі цінності, розуміли специфіку закладу. Троє співробітників, які працювали до вторгнення, працюють і донині.
«”Хем” може комусь подобатися, комусь — ні. Не подобається він людям, які полюбляють комфорт, ресторані умови. Якщо така людина до нас прийде — вона залишить негативний відгук. Це більше для молоді. Найкращий відгук — це наш слоган You’ll Never Drink Alone. Ти ніколи не будеш тут пити сам. Якщо навіть ти один приходиш до бару, завжди можеш знайти теплу компанію. Або ж є бармени, які підтримають із тобою діалог, якщо тобі потрібно.
Бар створюють люди, які тут працюють. Людський ресурс — найголовніший. Поява нових позицій у меню бару, коктейлі — це завдяки барменам. З’являються нові пропозиції в меню — кухарі щось придумують. Я лише можу задавати ритм, а далі вже люди мають шукати і знаходити відповідні рішення. Безумовно, персонал був різний за 12 років, але всі вони відчували, що таке бар “Старий Хем”», — розповідає Куц.
«Свої» люди, які полюбляли місцевий затишок, залишилися вірними «Хему». У день перевідкриття влітку 2023 року 80% відвідувачів були добре знайомі співробітникам. Але й чимало нових людей заглядає. Попри перебої зі світлом через російські обстріли, заклад працює, бо має маленький генератор.
«Для відвідувачів, які дізналися, що ми відкриваємо “Старий Хем”, і загалом відкриття старих закладів — це символ повернення життя до міста. Це важливо для суспільства. Не перебільшую, але ж гарно, коли йдеш і бачиш: розбиті вікна засклили, кав’ярня відкрилася. Життя не можна поставити на паузу, люди мають займатися повсякденними справами. Але вони мають пам’ятати, що йде війна, що ми живемо у прифронтовому місті, все що завгодно може статися. Треба розуміти: із ким ми воюємо, хто друг, хто ворог. Оце, мені здається, найголовніше», — зауважує Костянтин.
23 серпня закладу виповниться 12 років. Костянтин Куц зізнався нам, що мріє колись обов’язково повернутися на старе місце. Здається, ми знаємо, яке саме побажання пролунає під час задування свічок на святковому торті.
Ми створили цей матеріал як учасники Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
