Нещодавно соціологічна група «Рейтинг» опублікувала результати Дев’ятого всеукраїнського муніципального опитування, яке провела на замовлення Міжнародного республіканського інституту в Україні.
Про деталі дослідження, про те, чому Харків може стати військовим центром, про ставлення харків’ян до влади в етері Радіо «Накипіло» розповів заступник директора соціологічної групи «Рейтинг» Любомир Мисів. Докладніше — у записі етеру.
Пане Любомире, розкажіть, наскільки складно проводити дослідження під час війни та які зміни ви помітили супроти досліджень, проведених у минулі роки?
Коли ми 2015 року вперше проводили це дослідження, ідея полягала в порівнянні життя в містах, в оцінюванні різних сфер і послуг, передусім діяльності міської влади, у створенні певного поля для конкуренції між муніципалітетами для поліпшення якості життя.
Протягом дев’яти років ми були свідками дуже значних змін у рейтингу цих міст, коли одні міста, які були на найнижчих позиціях, зі зміною міських голів з останніх місць піднімалися на високі позиції. Також ми бачили ситуації, коли з високим рейтингом довіри міські голови після певного скандалу різко втрачали рейтинг.
Як відбувається дослідження?
Дослідження проводять за допомогою планшета. Є програмова анкета й побудовано маршрути наших інтерв’юерів відповідно для того, щоб охопити географію міста. З певним підходом вибирають містян: повнолітніх, які проживають у місті; ми не опитуємо внутрішньо переміщених осіб, ми опитуємо безпосередньо резидентів міста. Людей опитують через кожне третє помешкання.
Пане Любомире, окресліть, будь ласка, коло тем і питань, які ви порушуєте в цьому опитуванні.
Якщо говорити загалом про опитування, то є ключові блоки, які не змінюються протягом усієї історії цього проєкту. Це насамперед індекс стартап-послуг. Певний час досліджували 21 послугу, нині їх у переліку — 19. Повномасштабна війна вплинула на те, що деякі послуги ми прибрали, деякі, навпаки, додали. Другий обов’язковий блок — це оцінювання роботи місцевої влади: мера й міськради. Нині додали ще обласну військову адміністрацію або військово-цивільну адміністрацію в місті. Це також обов’язковий блок, який ми щоразу досліджуємо.
Також повністю обов’язковим блоком є загальний настрій стосовно фінансово-економічного становища жителів. Окремий блок, який повторюється щороку, — це блок зовнішньополітичних орієнтацій. А от блок про індекс корупційних діянь був не в усіх дев’ятьох опитуваннях. Окрім того, цього року в нас з’явилися питання про пріоритети відбудови. Але, на відміну від попереднього року, ми додали величезну кількість запитань, які стосувалися адаптації містян до життя в умовах повномасштабної війни та адаптації самого міста до повномасштабної війни.
Як ставляться жителі різних міст до бачення майбутнього і справ у конкретному місті. Тут позиції Харкова, мені здається, доволі цікаві. Яка тенденція цього року?
Вона, власне, певною мірою була дещо сюрпризом для нас, тому що оцінки є різновекторними. Коли респонденти говорять про своє економічне становище чи власне життя, то в принципі ми не побачили якогось погіршення в оцінках. З іншого боку, коли респонденти говорять про майбутнє, то тут, на жаль, ми маємо багато песимізму. Якщо порівнювати з минулим роком, то спостерігаємо падіння, зменшення кількості тих, які бачать багатонадійне майбутнє України. Правда, сам показник є доволі високим, тобто 71 % бачить багатонадійне майбутнє. Але минулого року цей показник сягав 84 %.
В інших показниках, які стосуються розвитку конкретного міста чи України загалом, нині динаміка є негативною. Якщо ж ми говоримо конкретно про економіку, то тут ми повернулися до часів періоду 2016/2017 року, де в принципі всі оцінки стосовно розвитку держави були негативними. Це, з одного боку, свідчить про те, що ми адаптувалися, але з іншого — ми бачимо, що повномасштабна війна триває вже третій рік і невідомо, коли вона закінчиться і з якими результатами.
Але ось тут цікавий момент уже у відповіді харків’ян на запитання, а як, власне, ідуть справи в конкретному місті: у правильному чи неправильному напрямку. І тут 62 % харківців уважають, що так, усе добре, і ця цифра виводить наше місто на третє місце.
Так, справді, є такий феномен. Харків узагалі в багатьох рейтингах на першому місці. Хай як це парадоксально сьогодні, тому що, я пояснюю, узагалі Харків — це місто, яке є винятком з усіх результатів цього дослідження. Про це ми і торік говорили, і цього року говоримо. Тому що настрій усередині міста і ця стійкість, яку виявляють, власне, його жителі, не завжди обґрунтовані.
А втім, з іншого боку, місто й далі живе. І цей настрій, що склався всередині нього протягом останніх двох років повномасштабної війни, приголомшує, він дуже впливає на оцінки. Хоча, повірте, якщо ми говоримо про безпеку чи щось інше, то там цілком адекватні оцінки. Харків стосовно напрямку нині на найвищих позиціях, перед ним тільки Вінниця. Вінницю завжди дуже високо оцінюють, і Хмельницький також — у цих містах дуже високі позиції місцевої влади. Оцінки будь-яких послуг також пов’язані із цим, тому вони виходять на високі позиції в усіх попередніх дослідженнях.
На рейтинг Харкова дуже сильно вплинула консолідація громадян навколо виживання, навколо того, щоб місто вистояло. Якщо говорити про нинішні настрої в Харкові, то оцінки респондентів надзвичайно позитивні. Це дає місту змогу й далі жити попри те, що ворог за кілька десятків кілометрів від Харкова.
А як щодо безпекової ситуації в місті? Як харківці оцінюють саме це дуже важливе питання?
Якщо говорити загалом про безпеку в місті, то, на превеликий жаль, Харків на останньому місці серед безпечних. Це зрозуміло, тому що нині Харків зазнає російської агресії, зокрема обстрілів, найбільше. З іншого боку, хай як парадоксально це звучить, це свідчить про адаптацію містян до такої ситуації; це про те, що в Харкові найрідше ходять у бомбосховища. Така, власне, парадоксальна ситуація.
Ви знаєте, цікавий іще розділ щодо економіки й бізнесу. У цьому харківці також на першому місці. І тут, мабуть, теж можна зрозуміти, бо місто живе, незважаючи ні на що, ні на які атаки, ні на те, що лінія фронту проходить буквально за 20–30 кілометрів від міста.
У принципі ви описали цю тенденцію, яка спостерігається. Харків на першому місці з адаптації, а десь посередині — за легкістю відкриття бізнесу. Але треба також брати до уваги, що в рейтингу легкості відкриття бізнесу є одна особливість: ми опитували все населення, а не тих, хто веде бізнес або хто планує відкрити бізнес. Але тут, якщо говорити загалом, оцінки за іншими містами також не кращі. Очевидно, що безпекова ситуація має значення для цього питання, тому що на перших сходинках міста Заходу України, де, очевидно, ситуація з безпекою вкрай відрізняється.
Інтерв’ю Майкла Дракмана, директора Міжнародного республіканського інституту в Україні, на замовлення якого соціологічна група «Рейтинг» проводила це дослідження, в одному з видань дістало назву: «Чому Харків задоволений більше за Полтаву?». На вашу думку, чому?
Це має своє пояснення. Передусім така ситуація пов’язана з оцінками місцевої влади. Говорімо відверто, у Сумах і Полтаві її нині немає. Пригадую, там була проблема з мером і його виборами, довірою до місцевої влади. У Полтаві — це взагалі боротьба всередині міста між різними політичними кланами. У Сумах є проблема з невизначеною ситуацією з мером, якого міська рада усувала. Це тривало не один рік, і це дуже вплинуло на загальну ситуацію в місті.
А в Харкові попри критику попереднього мера Кернеса довіра до нього серед харків’ян була дуже високою. І чинний мер пан Терехов також має високий кредит довіри. Міста, зважаючи на оцінку впорядкування життя, дуже залежать від дій влади. Тому ситуація цих міст-сусідів просто кардинально різна. Адже Суми й Полтава завжди в рейтингах на найнижчих позиціях, а Харків завжди, принаймні за останні роки, потрапляв на високі місця рейтингу. А нині взагалі за багатьма показниками опинився на першому місці.
У тому інтерв’ю Майкл Дракман сказав, що Харків нині може стати військовим центром для України. Чим можна пояснити таке твердження?
Я можу розказати історію цієї тези. Вона народилася не цього року, а минулого. Саме тоді ми зробили блок запитань, який стосувався сприйняття образу міста як певного культурного, військового, економічного, туристичного, аграрного центру. І розпочалася певна дискусія про те, що в дослідженні жителі міста сприймали Харків як економічний центр. Але вже тоді експерти порушували питання трансформації цього бачення через близькість до російського кордону. У самих містян, у місцевої влади було бачення, що місто вистоїть і розпочнеться відбудова.
Але нині ми бачимо, що поки про відбудову зарано говорити. Ідеться про те, щоб вистояти й адаптуватися. Зрозуміло, що якщо лінія фронту зафіксується навіть на кордонах 1991 року, то близькість до кордону з рашистами залишиться постійною загрозою. Тому місто повинно трансформуватися і стати військовим центром.
