Намагання Міністерства освіти і науки перевести дітей з дистанційного навчання до очного викликало жваві обговорення в суспільстві.
Аби покращити якість навчання та повернути за парти приблизно 300 тисяч учнів, МОН запровадило політику «Школа офлайн». В рамках програми посадовці підготували наказ №850. Він встановлював пріоритетність очного навчання за місцем проживання дітей, обмежував умови дистанційного навчання та встановлював особливості навчання дітей, що перебувають за кордоном та на деокупованих територіях. Документ поширювався тільки на комунальні заклади загальної середньої освіти.
Після хвилі протестів та обурень МОН повідомило, що допрацює наказ. Документ із правками виставили на громадські обговорення. Поділитися думками щодо наказу або надіслати власні пропозиції можна до 9 серпня на e-mail: [email protected] або [email protected].
Утім, низка харківських освітніх активістів закликають міністерство взагалі скасувати цей наказ. У пресцентрі «Накипіло» вони розповіли, що обурює освітян і батьків, як переведення дітей на офлайнове навчання вплине на громади Харківщини та переселенців.
Перед тим, як навести тези спікерів, коротко опишемо, що запроваджувало МОН у першій редакції наказу та що пропонує у правках.
Щоби відкрити підрозділ, натисніть на текст
Наказ 850 встановлював очну форму навчання (в тому числі із застосуванням змішаної) як основну для здобування загальної середньої освіти на підконтрольній Україні території. При цьому, школи можуть працювати в офлайн режимі, тільки якщо мають відповідну матеріальну технічну базу та укриття в закладі або на відстані не більш ніж 500 метрів від нього.
Для областей, наближених до бойових дій або кордону з рф, вимоги для шкільних укриттів посилені — це мають бути захисні споруди подвійного призначення. До цих регіонів належить і Харківська область. Перехід до навчання офлайн повинна погодити рада оборони області та педагогічна рада конкретного закладу освіти.
Якщо щколи не мають відповідних укриттів або матеріально-технічної бази, вони не можуть переходити в офлайн режим. Проте можуть продовжити навчання в дистанційній формі. Згідно з першою редакцією наказу, у дистанційному класі повинно бути від 20 учнів, але не більше ніж 30.
Школи, які не можуть забезпечити ці умови, повинні призупинити навчальний процес. Тобто, заклади, в яких немає відповідних укриттів або є недобір у дистанційні класи, працювати не зможуть зовсім.
Наказ дозволяв дітям зі статусом внутрішньо переміщених осіб (ВПО) навчатися дистанційно у класах НЕ за місцем проживання тільки за наступних умов.
- Якщо у школах в населеному пункті, де зараз проживає дитина, немає вільних місць для зарахування в очні класи.
- Якщо школа в населеному пункті, де мешкає дитина, не працює в офлайновому режимі.
- Якщо не працює жодна школа за місцем проживання.
За наявності цих же умов дитина може навчатися й у дистанційному класі у школі за місцем перебування.
Інформацію повинні публікувати на сайті МОН, на ресурсі АІКОМ (Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту), на офіційних сайтах закладів освіти та їхніх засновників.
Якщо ці три умови відсутні, то учнів, які мають статус ВПО і проживають в іншому населеному пункті, повинні відрахувати зі школи до початку наступного року. Це відбувається за заявою одного з батьків/законних представників.
Якщо ж умови наявні, і дитина-переселенець згідно з наказом МОН може продовжувати навчатися у рідній школі, то один з батьків повинен повідомити школу про ці умови до початку наступного навчального року
Міністерство пом‘якшило умови щодо наповненості класів. По-перше, прибрали максимальну межу. По-друге, дозволили дистанційні класи з меншою кількістю учнів, ніж 20, якщо є недобір. У такому класі повинно навчатися від п‘яти дітей і він повинен бути лише один на території громади.
Від п’яти дітей зможуть навчати й у дистанційних класах, в яких проводиться всеукраїнський інноваційний освітній проєкт за темою «Розроблення і впровадження навчально-методичного забезпечення для закладів загальної середньої освіти в умовах реалізації Державного стандарту базової середньої освіти» відповідно до наказу МОН №406
Умови, за яких дитина може навчатися у дистанційному класі, залишили ті самі. У першій редакції вони стосувалися дітей, що мають статус ВПО, тепер ці обставини поширили на усіх дітей, що навчаються дистанційно та живуть в іншому населеному пункті.
Якщо наявні ці умови і дитина продовжує навчатися дистанційно у школі, розташований в іншому населеному пункті, батьки так само повинні проінформувати заклад. Однак якщо обставини відсутні, таких учнів повинні перевести в іншу школу до початку наступного навчального року. Якщо переведення неможливе, дитину мають відрахувати із попереднього закладу у визначеному законодавством порядку.
Якщо дитину відрахували зі школи та протягом десяти днів не перевели до іншої за місцем проживання, така дитина вважається не охопленою навчанням.
«Для її розшуку та повернення до навчання провадиться діяльність відповідно до законодавства», — йдеться в проєкті нового наказу.
6 серпня МОН повідомило, що в цьому році діти НЕ зобов‘язані переводитися в школи за місцем проживання.
«Але ми заохочуємо батьків за можливості повертатися до очної форми, щоб учні глибше занурювались в освітній процес, отримували більше уваги від учителів та взаємодіяли з однолітками», — зазначає пресслужба відомства.
Проте ця умова може стати обов‘язковою з 1 вересня 2025 року.
Сергій Борисенко, заступник голови Харківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, голова Громадської організації «Надихай»
«На жаль, і на петицію, і на всі листи до органів влади ми отримали відповіді, що наказ відкликаний і зараз перебуває на доопрацюванні. Міністерство освіти замість одного наказу №850 зробило два. Один залишили, значно його пом’якшивши. Проте зробили й інший — про внесення змін до деяких наказів Міністерства освіти і науки України. Фактично перенесли з першої редакції наказу №850 найбільш тривожні моменти до цього, нового. Там є багато нестиковок, не дуже якісна законодавча техніка. Наприклад, вносять доповнення до другого абзацу третього розділу, а в тексті взагалі один абзац».
«Усі державні органи повинні керуватися, перш за все, Конституцію України. Вона передбачає, що діти мають право на вільний вибір форми та закладу навчання. Стаття 55 закону України “Про повну загальну середню освіту” надає право батькам обирати місце навчання своєї дитини. І він же встановлює, що мінімальна наповнюваність класів, незалежно від форми навчання, становить від п‘яти дітей. При тому, на час війни максимальна наповненість класу взагалі скасована. Формально обмежень немає зараз. Міністерство освіти, ігноруючи Конституцію, законодавство, вирішило своїм наказом все це змінити».
«Більшість шкіл, які зараз є в Україні, мають тимчасові пристосовані укриття, які не відповідають встановленим державою технічним умовам для роботи офлайн. Тож виникає питання: який сенс відраховувати дітей з харківських шкіл, щоби зарахувати до львівських, якщо потім ті львівські школи відправлять на дистанційну форму навчання. Чому дітей не можна залишити тут?».
«Якщо цей наказ або інші накази, направлені на організацію дистанційної форми навчання в Україні в 2024-2025 році, будуть ухвалені та набудуть чинності, то фактично усі діти, які здійснюють очне навчання, будуть одномоментно відраховані зі шкіл, скажімо, у прифронтових зонах; навіть без повідомлення батьків. Після цього батьки якимось чином повинні про це дізнатися, хоча наказ не передбачає обов’язок школи інформувати батьків про відрахування їхніх дітей. Батьки протягом десяти днів повинні зарахувати дитину до якоїсь іншої школи. Якщо вони цього не зроблять, то директори тих шкіл, які їх відрахували, повинні будуть вжити заходів щодо забезпечення права навчання дітей, можливо аж до подачі заяви до поліції щодо невиконання батьківських прав. При цьому батьки можуть взагалі нічого не знати».
«Слід мати на увазі: діти, які мають статус ВПО, періодично змінюють місце перебування. І протягом року діти можуть двічі, тричі й навіть більше разів змінювати місця проживання. І кожного разу така дитина повинна бути відрахована, зарахована. Це дуже значний стрес для дитини, адаптація до дитячого колективу, до вчительського колективу. Наступна категорія, яка також підпадає, — це сім‘ї військовослужбовців, які разом з ними їздять по усій країні. В таких родинах діти також будуть змушені змінювати школи».
«Міністерство освіти поки що чомусь не може чітко визначити, скільки у нас дітей, які навчаються онлайн. Наприклад, у квітні цього року було озвучено, що приблизно мільйон таких осіб, з них 600 тисяч — це дистанційне навчання в Україні і 400 тисяч — за кордоном. Минулого тижня міністр освіти озвучив, що в нас 600 тисяч —дистанційне в Україні і вже 200 тисяч — за кордоном. Куди за два місяці зникло майже 400 тисяч закордонників, поки що не зрозуміло».
«У Харківській області загалом приблизно 223,5 тисячі дітей. Тобто для Харківської області це буде означати втрату половини учнівського контингенту. Своєю чергою це призведе до звільнення понад чотирьох тисяч учителів і до закриттів десятків шкіл в області. Харків це витримає: школи більш наповнені. А в області може виникнути ситуація, що в деяких невеличких громадах взагалі не залишиться закладів освіти.
Тому ми як профспілка, як громадська організація дуже просимо підтримки від вчителів, батьків, учнів, усіх зацікавлених осіб. Будь ласка, заходьте на сайт Міністерства освіти, де є громадське обговорення цього наказу, і висловлюйте незгоду з цим питанням. Якщо ми цього не зробимо, ми втратимо не лише дітей, а й потенціал населення, трудовий потенціал».
Вікторія Балюк, мама школярки, начальниця Управління освіти, культури, молоді та спорту Дергачівської міської ради
«Ми проживаємо в Харкові, як мама школярки я декілька разів пропонувала доньці змінити школу. У мене підлітка, їй 14 років. Вона категорично проти. Це сльози, бо у неї друзі, які вже є в закладі, учителі, до яких вона прив’язалася і які психологічно під час війни нас підтримували. А тепер, вийде, точно потрібно змінювати школу?».
«Окупація нашої громади тривала до вересня 2022 року. Це були дуже важкі часи. Багатьом людям довелося виїхати, навіть за кордон. Але після вересня 2022 року нам все ж таки вдалося нормалізувати ситуацію у громаді. Знайшли спільну мову з місцевими керівниками, робили найпростіші укриття. Ми багато провели психологічних заходів для вчителів та дітей для того, щоб їх відновити».
«Проєкт наказу підняв хвилю обурення серед місцевих мешканців, вчителів та педагогів. До нас на сьогодні звертається багато батьків та запитують, що їм робити. У нас постійна міграція людей між селами, містами. Як тільки бойові дії трішки затихають на території громади, діти разом з батьками повертаються.
Ми постійно збираємо інформацію, скільки дітей, учнів перебувають на нашій території. Якщо проаналізувати 2023 рік, то це від 1200 до 2000. Тобто, кожного місяця різна цифра. Половину з цих дітей мають статус ВПО: не тільки в західних областях, а й сусідніх громадах, де також ведеться дистанційна робота. Яка буде вигода від того, що дитина навчатиметься так само дистанційно, але в іншій громаді, не зрозуміло».
«У нашій громаді завжди було понад 25 учнів наповнюваність у класі. Для Харьковської регіону і взагалі для території України це дуже високий показник. Нам завжди вистачало освітньої субвенції. З місцевого бюджету ми мали фінансову спроможність доплачувати вчителям 50%-надбавки. Матеріальну технічну базу ми розвивали. Всі реформи стосовно НУШ та інших освітянських елементів впроваджували вчасно.
На сьогоднішній день ми разом з місцевим керівництвом розробили проєктно-кошторисні документації, внесли їх у DREAM, але у нас немає фінансування для того, щоби побудувати з нуля протирадіаційні укриття (ПРУ) та відкрити офлайн школи. Ми не можемо відкрити ні офлайн школи, ні організувати змішане навчання. Ми побудували найпростіші вкриття, багато в них працювали. Але найпростіші укриття не відповідають вимогам ДБН. На сьогодні нам не дозволяють в цих укриттях працювати, так як у них немає статусу ПРУ. І залишається питання, що нам робити?».
«Війна триває, ми це добре розуміємо, але ми хочемо жити. Ми хочемо жити на своїй землі та працювати, і наші діти цього хочуть. Для цього ми тут залишилися. Ми віримо в наше ЗСУ, обов’язково переможемо і обов’язково в нас буде все добре».
Лілія Манченко, співзасновниця та директорка Демократичної альтернативної школи «Школа Орбіта», освітня активістка
«Як освітянка я жодного пояснення від міністерства не отримала вчасно. Знаючи про петицію Сергія Борисенка, про все, що роблять мої знайомі освітні активісти, я розібралася в цій ситуації. Але я мала намір розібратися. Тепер уявімо: що відбувається зараз зі звичайними вчителями, батьками та дітьми? Для них категорично не зрозуміло. Чому знову провалюється комунікація? Чому освітяни майже в останню чергу розуміють, що відбувається? Навчальний рік вже 1 вересня і ми зараз перебуваємо в такій ситуації. Ми дуже просимо у працівників влади про нормальну комунікацію. Ми гідні поваги».
«Оскільки я представниця саме альтернативної освіти, я бачу, що альтернативна і приватна освіта в усі роки повномасштабної війни — це не бізнес. Дуже багато приватних та альтернативних шкіл кинули ресурси на те, щоби підтримати освіту, як можуть. Особисто моя школа брала участь у навчанні вчителів деокупованих громад. Ми їздимо з просвітницькими лекціями. Я особисто проводжу лекції для підлітків. У нас є такі можливості. І не тільки моя школа цим займається.
Тепер виходить, що через цей наказ (у який би редакції він зараз не обговорювався), просвітницький рух, на мою думку унікальний, який можливий в приватних, альтернативних, демократичних школах, також перебуває під загрозою. Зараз діти, батьки вільні обрати нас. Якщо зміняться ці умови, скоріш за все, більшість наших дітей, які перебувають зараз за кордоном або в інших областях України, ми вже не зможемо навчати, бо вони будуть вимушені обрати заклад освіти за місцем їхнього перебування. Це буде величезна втрата і, скоріш за все, більшість таких шкіл не втримається».
«Коли МОН оприлюднювало, чому взагалі йде робота щодо цього наказу, посилалися на міжнародні дослідження, які начебто доводять якість офлайнової освіти, але їх немає у публічному доступі. Крім того, фундаментом політики “Школа офілайн” стали результати PISA 2022 року (Programme for International Student Assessment, або Програма міжнародного оцінювання учнів — це міжнародне дослідження якості освіти, яке координує Організація з економічного співробітництва та розвитку, — ред.). На момент проведення дослідження в 2022 році більшість громад Харківщини були окуповані. У нас воно не проводилося, і це дуже важливо. Тобто, як до нас можна взагалі застосовувати таку аргументацію?»
«Я дуже прошу звернути увагу на дослідження саме в Харківській області. У нас їх, на щастя, проведено вже достатньо і приватними, і громадськими ініціативами. Не дивіться на європейські, які взагалі нерелевантні нам щодо статистики, демографії та умов існування європейців. Наприклад, у Зеленій книзі “Відновлення освітнього процесу на деокупованих територіях” було проведене дуже детальне дослідження. Благодійний фонд SavED регулярно проводить різноманітні дослідження, в тому числі щодо освітніх втрат на деокупованих територіях. Мені дуже шкода, що міністерство не розглядає ці дослідження. Якби вони їх читали, то знали, що зараз школи в деокупованих громадах — це оплот, по-перше, інтелігенції, по-друге, розвитку цієї громади. Якщо в громаді не буде школи, в неї не буде економічного майбутнього, не буде дітей, не буде молоді».
Вікторія Данилів, директорка Комунального закладу «Дергачівський ліцей №3»
«Наразі я очолюю великий заклад освіти, в якому понад тисяча дітей. Ми кожного дня подаємо інформацію про те, де перебувають наші діти. У громаді на сьогоднішній день перебуває до 500 дітей. Ще 300 — перебувають за кордоном, з них 120 дітей навчаються лише в нашому закладі, а отже хочуть отримати українську світу. Коли я особисто поверталася з-за кордону, вважала, що я хочу і можу бути корисною своєму народові.
Попри війну в 2023 році у громаді відбувалися події, якими дійсно можна хвалитися. Відкрилися безпечні простори, в яких діти могли здобувати неформальну освіту, постійні підвищення кваліфікацій для педагогів, дуальні стажування. На сьогоднішній момент ми ж розуміємо, що почати очне навчання з 1 вересня саме в нашій громаді не вийде однозначно, тому що ми перебуваємо у прифронтовій зоні».
«До цього я працювала у маленькій школі в селі. Воно було окуповане з перших днів повномасштабної війни. На сьогодні цей маленький заклад призупинив освітній процес і ми вже стикнулися з проблемою, що деякі педагоги залишилися майже без роботи. Когось вдалося прилаштувати, але дехто уже намагався шукати собі працю. Наприклад, моя колежанка родом зі Львівщини, пішла в пошуках роботи у Львові. Вона обійшла три заклади освіти, їй відмовили, м’яко натякаючи на вік, виявляється 40+ років — це вирок. Хоча вона висококваліфікований вчитель початкових класів. Ми змогли влаштувати її назад до себе в громаду, нині вона працює дистанційно».
«Так само обурені ситуацією батьки. Мені дзвонила мама одного з учнів із питанням: “О боже, що робити?”. Виявилося, що адміністрація закладу освіти в Богодухівській громаді попри те, що наказ №850 ще не відповідає чинному законодавству, пішла по помешканнях, де живуть переселенці, з тим, що з 1 вересня діти зобов’язані відвідувати їхній заклад освіти. У мами істерика, тому що дитина після перебування в окупації понад два місяці, вкрай налякана, і зараз без батьків взагалі не виходить за межі оселі. Тому мама сказала, що дитина не буде взагалі тоді в заклад ходити».
Ірина Міньковська, освітня підприємиця, керівниця Освітнього центру для педагогів, батьків і дітей «Я І МОЯ ШКОЛА», громадська діячка
«Наказ МОН №850 повинен бути скасований, а не розпорошений по інших документах і наказах, як зараз намагаються розпорошити найбільш спірні питання. Повинна бути вибудована нова стратегія».
«Якщо зараз ще велика кількість родин тримається, і попри обстріли, небезпеку вони продовжують боротися за свої бізнеси, робочі місця, за можливість жити в рідному місці, у власній квартирі чи домі, то цим наказом усім намаганням буде покладено край».
«Проблема не в дистанційній освіті як такій. Дистанційна освіта може бути сучасна, класна, корисна, комфортна і дійсно ефективна. Проблема в тому, що у нас ніколи нормально не вкладали в підвищення кваліфікації учителів. У механізмі демонополізації сфери підвищення кваліфікації була закладена субвенція, ми встигли по ній попрацювати тільки один рік — 2021, коли вчителі мали можливість собі обрати підрядника на таку опцію і отримані сертифікати зараховувалися. У 2022 році цю можливість знову забрали в людей».
«У нас є такі випадки, коли, до прикладу, дитячий садочок розділений: половина орендована приватним, інша половина — державний садочок. В обох нема укриття (що відповідає державним будівельним нормам — ред.). Але приватний садочок працює, а державні — ні. Знову ж, тоді мають бути єдині правила для всіх».
