Під час війни та вимушеного переміщення багато з нас опинилися у єдиному просторі зі своїми батьками. Особисті кордони, правила взаємодії, сталі звички, що були частиною мирної реальності, змінили безладдя та безпорадність.
Наразі, коли життя стало умовно стабільним, питання екологічної та взаємоприйнятної поведінки з батьками стало знов актуальним. Отже, як допомогти собі прилаштуватися до нової реальності, зберегти себе та якість стосунків із батьками?
Перш за все, чітко сформулюйте для себе, що у нових умовах життя є для вас тотально неприйнятним та неприпустимим. Яка поведінка, які формулювання, які особливості влаштування об’єктивної реальності є для вас неможливими.
Після того, як ви зрозуміли та сформулювали для себе ваші очікування та потреби, ясно, конкретно, коректно та зрозуміло повідомте про це батькам. Найкраще для цього підходить комунікація з використанням «я — повідомлення». Намагайтеся не використовувати образливі формулювання, згадувати минуле, думати замість інших.
Пам’ятайте, що ваші батьки формувалися та зростали в зовсім інших умовах. Очевидні для вас речі, як то приватний простір, не насильницька комунікація, здорова харчова поведінка — для ваших батьків є незрозумілими та часто пустими словосполученнями. Будьте вчителями для своїх батьків. Поясніть їм, чого конкретно ви б хотіли від них. Розкажіть їм про сучасні явища, запропонуйте відповідну літературу, подкаст або лекцію від людей, яких ви вважаєте компетентними.
Коли ви говорите про свої потреби, підкресліть, що будь-яка поведінка буде двосторонньою, обговоріть деталі, наведіть приклади.
Якщо попросили про повагу до свого приватного простору, ви також зобов’язані поважати простір ваших батьків в тій формі, яка є прийнятною для них.
Якщо ви помічаєте у батьків певні форми постійної поведінки, наприклад, нав’язливе бажання нагодувати вас, постійну потребу перевіряти, де ви знаходитесь або щось інше, спробуйте обов’язково прояснити у батьків, що є потребою, яка насправді ховається в таких формах взаємодії.
Це може бути потреба уваги, бажання бути корисним, потреба віддячити та багато інших варіантів, про які ви можете не здогадуватись. Коли ви прояснили мету певної поведінки, ви можете запропонувати екологічні способи її реалізації.
Пам’ятайте, що для формування будь-якої звички потрібен час. З віком тривалість формування нових форм поведінки стає більшою. Це означає, що іноді на вас чекає не одна, а декілька важких розмов з батьками, що вам доведеться стикнутися з багатьма хвилями повернення до їх минулої поведінки. Будьте послідовними, наполегливими, але водночас спокійними, врівноваженими та доброзичливими.
Обов’язково не забувайте говорити батькам, за що ви їх цінуєте, чим присутність їх у вашому житті є корисною та підтримуючою. В умовах співіснування це теж дуже важливо.
І наостанок: така форма сумісного проживання рано чи пізно закінчиться, найголовніше — зберегти стосунки та взаємоповагу. Бережіть себе та своїх близьких.
