Психіка дітей страждає від повітряних тривог і російських обстрілів. Поговорили з фахівцями з раннього втручання та зібрали поради: як заспокоїти дитину під час вибухів.
До вибухів
Маргарита Чайка: «Заздалегідь подбайте про прості алгоритми дій дитини на випадок обстрілу: куди ви будете йти, що з собою берете, як одягаєтеся. Роздрукуйте візуальні підказки, відпрацюйте алгоритм із дитиною в спокійній ситуації. Дитина запам’ятає послідовність дій і під час загрози зможе її виконати. Покладіть роздруківки до дитячого рюкзака, аби вони завжди були поруч».
Маргарита Чайка: «Спробуйте намалювати з дитиною безпечне місце. Воно може бути реально існуючим, як ліжечко дитини, і уявним, на кшталт чарівного замку. Дозволяйте дитині брати цей малюнок у бомбосховище, нехай він буде в її рюкзачку. Якщо дитині ще важко займатись творчістю або складно уявити безпечне місце, замініть його талісманом: іграшкою або ковдрою, яку можна брати з собою».
Олена Коваленко: «Облаштуйте зручний ігровий простір у місці за двома стінами. Хай це місце буде постійним комфортним простором, перебування в якому не асоціюється лише зі страхом».
Під час обстрілу
Олена Коваленко: «Перейдіть у безпечне місце. Візьміть із собою улюблену іграшку дитини та воду чи інший напій, який до вподоби дитині. Якщо дитина злякалася, встановіть із нею емоційний, зоровий і тілесний контакт. Візьміть її за руки, подивиться у вічі та скажіть: “Ми у безпеці. Я з тобою”».
Оксана Нога: «Дбайте про себе! Пам’ятайте, що від емоційного стану батьків, опікунів, дорослих, які знаходяться навколо, залежить і емоційний стан дитини. Дійте та говоріть спокійно».
Олена Коваленко: «Якщо маленька дитина почула вибухи та подивилася на вас, дайте їй зворотній зв’язок. Спокійно опишіть те, що чує дитина, словами, які вона сама використовує. Ваша спокійна інтонація дасть дитині відчуття, що її батьки можуть впоратися з кризовою ситуацією, а значить, може впоратись і дитина».
Олена Коваленко: «Відволікти дитину, не тільки маленьку, але й підлітка, від страху можна іграми. Діти віком від трьох до семи років через гру розвиваються та пізнають світ, старші — відволікаються та знімають напруження. Якщо під рукою нічого немає, можна розповідати вірші, казки або поспівати»
Після атаки
Олена Коваленко: «Дозволяйте дитині вивільняти емоції. Кричати, плакати, бити подушки — усе це нормально під час війни не лише для дітей, а й для дорослих. Не треба забороняти дитині відчувати злість чи розпач. Запропонуйте дітям ігри для вивільнення емоцій. Наприклад, покричати в стаканчик, пограти в паперові сніжки, намалювати свою злість тощо».
