Розлучення — завжди дуже складна й болюча ситуація. Навіть за умови, що рішення про завершення стосунків усвідомлене й обговорене, усе одно фінал історії — це важкий і напружений момент. Також слухайте подкаст про процес розлучення на Радіо «Накипіло».
Особливої уваги потребують ситуації, коли закінчуються стосунки, від яких є діти. Водночас діти — найуразливіші учасники цього процесу. Сьогодні будемо говорити, як повідомити дітей про розлучення і підтримати їх під час цієї складної ситуації.
Почнімо з того, чи варто взагалі проводити таку розмову.
Безумовно, варто. Приховувати розлучення від дітей — це створювати для них травматичні умови, коли є невідповідність реальності й того, що вербалізують батьки. Діти надзвичайно чутливі до того, як змінюється динаміка в сім’ї. Емоційне тло, сварки, зміна звичної рутини — усе це дитина помічає. Дитяче мислення, багато в чому магічне, може приписувати собі відповідальність за розлучення батьків. Відсутність розмови й адекватних пояснень іще більше підсилять цей ефект. У кращому разі дитина намагатиметься поєднати батьків завдяки хорошій поведінці, у гіршому — за допомогою хвороби або деструктивної поведінки, як-от уживання психоактивних речовин.
Розмовляючи з дитиною, обов’язково будуйте свою бесіду відповідно до того, що вона може зрозуміти у своєму віці. Використовуйте просту та пряму мову. Не давайте надій і не обманюйте. Якщо розрив у віці великий, то доведеться говорити з кожною дитиною окремо. В ідеальному варіанті про рішення завершити стосунки мають повідомляти обоє батьків. Почати варто з того, що, хай як розвиваються стосунки між батьками, вони завжди залишатимуться батьками — мамою і татом, які любитимуть і підтримуватимуть. Дитина має відчути, що її люблять прямо в момент такої складної розмови. Закцентуйте, що розлучення — це рішення та справа дорослих, суто їхня відповідальність; що це аж ніяк не провина дітей і не результат їхньої поганої поведінки. Дитина може боятися втратити контакт з одним із батьків. Отже, наголосіть, що цього не станеться.
Дайте дитині змогу відреагувати. Запитання, які можуть виникнути, обов’язково мають отримати відповіді дорослих. Емоції, що народжуються, — це нормальна частина проживання такої новини. Дайте дитині час прийняти те, що відбувається.
Критично важливо підтримувати звичні для дитини режим і рутину. Тепер як ніколи це має особливе значення. Світ дитини вже не такий зрозумілий і передбачуваний. Саме тому треба забезпечити спокій і звичні традиції, наскільки це можливо.
Спитайте в дитини, чи потребує вона підтримки психолога. Забезпечте це, якщо ви бачите зміни в її поведінці, проблеми зі сном, ознаки тривоги, страхи, нав’язливі дії, зміни тем гри. У такому разі надзвичайно важливо забезпечити дитині доступ до фахівця, щоб допомогти адаптуватися до нової реальності.
