Жінки й чоловіки, які чекають своїх близьких із фронту, дуже добре знають, як це бути в стані напруги та тривоги без перерви. Їхній стан неможливо зрозуміти нікому, хто не опинявся у такій ситуації. Проте вони теж потребують підтримки. Як це зробити етично та коректно, поговорили в подкасті «Психотерапевтична п’ятихвилинка» на Радіо «Накипіло».
Як підтримати людину
- Передусім дуже важливо не ігнорувати фундаментального контексту життя жінки або чоловіка, близька людина якої служить у Збройних силах України. Нерозуміння того, як будувати комунікацію, часто призводить до того, що такі теми стають просто забороненими. Як наслідок — відчуття ізольованості, покинутості та непотрібності, що мовчазною стіною оточує людей, які перебувають у партнерських стосунках із військовими.
- Якщо ви не знаєте, як почати розмову, про що говорити, як підтримати — спробуйте щиро поділитися своєю розгубленістю і запропонувати дієву допомогу. Наприклад: «Мені дуже хотілося б чимось допомогти тобі. Підкажи, будь ласка, що я можу зробити для тебе». Або: «Мені складно зрозуміти, як ти почуваєшся, але знай, що я поряд і готова/-ий поговорити». Або такий варіант: «Я бачу, що останнім часом ти маєш сумний та розгублений вигляд. Складно уявити, через що ти нині проходиш. Пам’ятай, що за потреби я поряд».
- Не знецінюйте того, що іноді найважливіше, що ви можете зробити, — це запропонувати розв’язання базових питань і зробити щось конкретне: посидіти з дітьми, допомогти знайти сантехніка, запросити на вечерю. Але давайте тільки реалістичні обіцянки та пропонуйте те, що можете виконати. Наприклад, «ти завжди можеш мені зателефонувати» — це про те, що ви готові отримати дзвінок навіть уночі. Якщо це не так, не використовуйте такого формулювання.
- Притлумлюйте свою цікавість і дуже ретельно ставтеся до того, про що хочете запитати. Можливість поставити запитання прямо пов’язана зі ступенем близькості з людиною, яка чекає. Але завжди самостійно перевіряйте ступінь тактовності та доцільності вашої цікавості.
- Водночас не забувайте, як важливо питати в самої людини, що буде прийнятним і підхожим для неї. Наприклад, ви збираєтеся колективом у кіно чи компанія спільних друзів планує вечірку. Чи буде там комфортно людині без свого партнера чи своєї партнерки — відомо тільки їй. Не робіть висновків за іншого. Просто запропонуйте та запитайте.
- Уникайте поширення неперевіреної інформації та всіляких жахливих історій із недостовірних джерел. Це лише підсилюватиме тривогу й точно ніяк не допоможе.
- Людина, що чекає, не потребує вашого жалю. Її партнер або партнерка — людина, завдяки якій ми можемо продовжувати мирне життя. Це простір для вдячності та поваги й аж ніяк не для жалості, трагізму та співчуття.
- Майте на увазі: відтепер це ваша відповідальність — активна підтримка дружніх, приятельських або родинних взаємин. Періодичні дзвінки або повідомлення можуть дати відчуття зв’язку та підтримки, навіть якщо ви не поруч. Це показує, що вам небайдужа ситуація і що людина не сама.
- За змоги даруйте моменти радості та легкості. Підтримка не має зводитися тільки до важких розмов. Організуйте час разом для розваг, наприклад улаштуйте спільний відпочинок або заняття, яке принесе радість. Це дасть змогу розвіятися і зняти стрес.
- Найголовніше — і далі спілкуйтеся, будьте відкритими до діалогу й періодично нагадуйте, що ви поряд.
