Під час війни основними емоціями, які ми відчуваємо, є агресія, ненависть, гнів та роздратування. На кого вони направлені, уточнювати навіть не варто. В побутовому та далекому від бойових дій просторі направити ці емоції адресату неможливо. Вони самі собою не зникають: найменша дрібниця може миттєво спровокувати активну реакцію, якої точно не було б у мирний час. Якої ми стидаємося згодом, коли образливі слова сказані, а роздратування виплеснуте на найближче оточення.
Ми віримо в Перемогу та чекаємо на неї. Не завжди це легко: новини та об’єктивна реальність іноді зовсім не на боці наших щирих сподівань. Зробити щось, проявити себе не завжди можливо. Безсилля провокує бути агресивним із тими, хто поряд.
Особливо це актуально, якщо в діалозі немає збігу думок або рішення тут і зараз. Різні думки та погляди на фоні безпорадності та роздратування легко провокують скандали: на роботі, вдома, серед друзів і сусідів.
Намагайтеся проживати та переживати свої емоції
Обговорення та опрацювання глибинних змістів залишимо на час після Перемоги, тож будь-які дії, що сприяють полегшенню, зараз допоможуть. Можна кричати, плакати, лаятися, бити подушки, рвати папір, головне — свідомо: «я злюся, тому це роблю».
Памʼ ятайте, хто справжній ворог
Усі ми розуміємо, хто наш ворог і чого ми йому бажаємо. Нагадуйте собі частіше: яка наша мета та хто є нашими ворогами, особливо в моменти, коли відчуваєте, як емоції переповнюють стосовно близьких. Перевірте: чи точно це про них та до них?
Зробіть паузу або чай
Якщо ви взаємодієте з людиною та розумієте, що утримати емоції під контролем вкрай важко, а роздратування накриває ніби хвиля у шторм, зробіть паузу в спілкуванні. За можливості повідомте про це співрозмовника/співрозмовників. Під час паузи можна порахувати до десяти, пошукати навколо п’ять кольорів, зосередитися на чотирьох звуках та трьох запахах, відчути тіло (до прикладу, за допомогою вправи «Заземлення»). Або й просто зробити собі смачний чай.
Фіксуйте момент
Намагайтеся фокусуватися на тому, що об’єднує, особливо під час сварок і непорозумінь. Наприклад, скажіть або напишіть у робочому чаті: «Згадаймо, для чого ми тут», «Повернімося до теми обговорення». Спитайте у співрозмовника у приватному діалозі: «Чи не відійшли ми від мети? Щодо чого насправді ми зараз конфліктуємо?».
Прийміть власні почуття та неідеальність
Якщо ви не втрималися, просто попросіть вибачення. Так буває. Ви не ідеальні. Як, власне, ніхто з нас.
І найголовніше. Ми маємо право на різні думки та відчуття. Головне, аби кожен пам’ятав: у нас один ворог та спільна мета.
