Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) найчастіше діагностують у маленьких дітей — віком до двох років. Але нині увагу фахівців привертають прояви цього синдрому й у дорослих. Сьогодні будемо розбиратися, як проявляється синдром дефіциту уваги з гіперактивністю саме в дорослому віці, як він може впливати на якість життя і як допомогти близький людині, що страждає.
Серед його основних проявів такі: труднощі в концентрації і, як наслідок, постійні забудькуватість і неуважність. Наприклад, доводиться повертатись додому по забуті речі. Сюди ж належать: нездатність протягом тривалого часу тримати у фокусі завдання, постійна потреба відриватися на сторонні події та об’єкти з неможливістю повноцінно повернутися до основної діяльності, надзвичайні труднощі з таймменеджментом і короткостроковим та довгостроковим плануванням. Також додаються проблеми в запам’ятовуванні й відтворенні. Тільки що прочитану інформацію непросто переповісти та запам’ятати.
Наступний прояв СДУГ — гіперактивність, коли майже неможливо всидіти на одному місці й наявна постійна потреба говорити та жестикулювати. Часто може з’являтися відчуття, ніби думки неможливо зібрати разом і сфокусувати. Крім того, їх майже неможливо зупинити — складається враження, що потік думок просто нескінченний. Гіперактивність також проявляється постійними проблемами із засинанням та якістю сну загалом.
Емоції характеризуються імпульсивністю, що може бути причиною труднощів соціалізації. Наприклад, людині із СДУГ не завжди вдається втриматися, щоб не перебити співрозмовника, і спокійно сприймати чергу. Імпульсивність також може мати й довготривалі наслідки. Людина здатна перебрати на себе обов’язки інших, не затримуватися в колективах, вживати психоактивні речовини й мати труднощі з побудовою стосунків через постійну роздратованість і запальний характер.
Водночас такі люди надзвичайно креативні й готові запропонувати принципово нові рішення проблем. Зазвичай вони мають багато енергії та сил. Їм також притаманні яскрава уява й активна фантазія.
Важливо пам’ятати, що цей діагноз може встановити тільки лікар-психіатр. Зазвичай про такий діагноз говорять тоді, коли наявна інформація, що людина страждала на синдром дефіциту уваги з гіперактивністю у дитинстві.
Симптоми розладу проявляються в різних сферах: на роботі, у стосунках, у соціумі загалом — й обов’язково впливають на якість повсякденного життя. Тож не поспішайте навішувати на себе ярлики й вигадувати собі модні хвороби й стани. Якщо ви спостерігаєте за собою описані симптоми й вони зберігаються більш ніж пів року, обов’язково зверніться до лікаря для кваліфікованої діагностики. Допомога й поліпшення якості життя у дорослих, що страждають на цей синдром, — справа непроста. Це потребує часу й роботи з компетентним фахівцем, а також обов’язково підтримки найближчого оточення.
Що ви можете зробити, щоб підтримати вашу близьку людину, якщо їй встановлено такий діагноз? Допомагайте їй упорядкувати своє життя: складати списки, вести календар, використовувати нагадування і регулярно виконувати певну діяльність. Пам’ятайте, труднощі із цим — не вияв її лінощів або небажання, а симптом. Тож будьте толерантними й підтримуйте. Допомагаєте опанувати різні форми комунікації та будьте поряд, коли близька вам людина перебуває у принципово нових обставинах і почувається особливо розгубленою. Давайте близькій вам людині змогу побути наодинці й попрактикувати ті форми розслаблення, які є для неї підхожими: медитацію, прогулянки та творчість.
