На жаль, війна приносить у наше життя багато приводів для гірких думок і тяжких роздумів. Іноді ці мисленнєві процеси можуть стати у прямому сенсі безперервними.
Явище, коли одна й та сама ситуація переосмислюється знову і знову, отримала спеціальну назву. В англійській мові є слово ruminate, яке означає «розмірковувати». У сленговому розумінні це слово трактується як «жувати гумку». Отже, румінація — це звичка все нескінченно осмислювати, повторювати одні й ті самі думки багато разів.
Деякі фахівці використовують синонімічний термін «мисленнєва гумка». Найчастіше виникають в процесі румінації такі питання: Чому? Чому саме зі мною? А що, якби? А якщо це повториться? Що робити, коли це повториться? Що зі мною не так?
Найважливіше, що треба знати та пам’ятати, — це не просто не приносить жодної користі, а й відверто шкодить нормальному функціонуванню психіки. Розберемося, чому.
Такі думки доволі скоро можуть призводити до виснаження психічних процесів. Ресурси, що витрачаються на негатив, не можуть бути направлені на дієве та ефективне розв’язання проблем.
Румінація сприяє ще більшому підвищенню рівня напруги, роздратування та тривоги в процесі псевдоаналізу ситуації, що виникали. У довгостроковій перспективі такі дії на регулярній основі можуть спричиняти погіршення і фізичного здоров’я. Підвищення тиску, реакції судин, активація стресу — можливі наслідки мисленнєвої гумки.
Важливим є ускладнення пошуку адаптивних стратегій вирішення проблемної ситуації. Час, що витрачається на нескінченне переосмислення, є незворотно втраченим.
У важких випадках зупинити постійне прокручування певної думки в голові настільки складно, а подекуди взагалі неможливо, що для самодопомоги використовуються психоактивні речовини, насамперед алкоголь. Про розвиток залежної поведінки та її вплив на життя нагадувати не варто. Небезпека очевидна.
Загалом людина стає більш тривожною, розгубленою, все більше занурюється в негатив. Глобально, румінація сприяє формуванню ідеї, що з людиною щось не так, і вона не здатна це змінити. Виникає замкнене коло.
Якщо ви помітили подібну тенденцію в себе, зверніть увагу на рекомендації, які допоможуть взяти під контроль нав’язливе переосмислення. Отже.
Почнемо з найпростішого: намагайтеся відволіктися та активно змінити фокус уваги: займіться активним спортом, вийдіть на прогулянку, подивіться кіно, приготуйте щось. Важливо, аби ця діяльність потребувала інтелектуального залучення.
Якщо ці дії не принесли бажаного ефекту, спробуйте присвятити аналізу певний час, але зробити це конструктивно та чітко. Спочатку точно визначте проміжок часу, який ви плануєте виділити на осмислення проблеми, за потреби використовуйте таймер.
Задайте собі питання та надайте на них короткі та конкретні відповіді. Якщо відчуваєте потребу, можете записати на папері або в нотатнику телефона: Що конкретно відбулося? В чому сутність події? Як можна інакше подивитися на те, що сталося? Що ще можна зробити (створіть план з двох або трьох варіантів розвитку ситуації). Який урок я отримав у результаті цієї події?
На допомогу прийдуть вправи, направлені на роботу з фантазію та уявою. Спробуйте відчути себе на березі красивого водоймища, подивіться на воду. На її рух, на течію. Поряд із водою уявіть дерево, на якому багато листя. Спостерігайте, як листочки падають у воду, як течія підхоплює їх та відносить. Кожен лист — ніби ваша негативна думка. Вона падає у воду та пливе за течією. Ви спостерігаєте, як вона зникає. Ваші думки стають більш спокійними, розміреними та позитивними.
Румінація — мисленнєва гумка
