Серед варіантів насильницьких дій трапляється одна, про яку дуже часто не говорять. З одного боку, тема доволі особиста, з іншого — занадто суспільно важлива. І так ось виходить, що про репродуктивне насильство знають ще не всі. Водночас, на превеликий жаль, важко віднайти жінку в українському суспільстві, яка в тій або тій формі не зазнавала репродуктивного тиску або відвертих репродуктивних насильницьких дій. Чоловіків, до речі, це теж стосується. Тож будемо розбиратися, що таке репродуктивне насильство, як його відрізнити та як протидіяти йому.
До репродуктивного насильства відносять усі види дій, які тією чи тією мірою обмежують репродуктивні права людини.
Ці дії можуть бути як загальнодержавними, як-от заборона на аборт, формуватися під впливом суспільних і культурних особливостей, нібито жінка обов’язково має народити, а сім’я не є повноцінною без дітей, або ж мати тільки особистісні форми виявлення.
До варіантів репродуктивного насильства відносять такі дії:
- ваш/-а партнер/-ка повідомляє неправдиву інформацію про використання засобів контрацепції або вчиняє дії, які без вашої згоди можуть привести до настання вагітності. Наприклад, жінка бреше партнерові, що вживає оральні контрацептиви, партнер без згоди жінки знімає презерватив під час статевого акту;
- також до репродуктивних насильницьких дій відносять неповідомлення інформації про хвороби, які передаються статевим шляхом, адже вони також можуть впливати на репродуктивне здоров’я у майбутньому;
- фізичний вплив і спонукання до незахищеного сексу, а також психологічний тиск або шантаж із метою вплинути на партнера/-ку щодо запліднення — це теж форма репродуктивного насильства;
- сюди ж належить або відверта заборона на аборт із боку партнера-чоловіка, або шантаж і психологічне цькування у разі ухвалення такого рішення. Суспільство у вигляді родичів, друзів і лікарів також здатне впливати на наші репродуктивні рішення. Шкода, що жити з ними потім тільки нам. Постійне нагадування про буцімто потребу реалізації репродуктивної функції, запитання на кшталт «коли вже діти?», «чому не народжуєш?», «чого тільки одна дитина?». А також коментарі: «треба народжувати хоча б для себе», «людина без дитини неповноцінна», «головне завдання жінки — бути матір’ю».
Особливу роль у здійсненні такої форми репродуктивного насильства відіграють лікарі-гінекологи. Єдине коректне запитання, яке може почути або жінка, або партнерська пара, що відвідує цього фахівця, звучить так: «які ваші репродуктивні плани?». Якщо ваш лікар питає вас, коли ви плануєте народжувати, чого ви не плануєте народжувати, запевняє що всі гінекологічні або взагалі всі захворювання раптово зникнуть після пологів, тисне на вас, розказуючи без вашого бажання про репродуктивні обмеження, пов’язані з віком, станом здоров’я і таке інше, — це ознаки насильства. Або ж зупиняє від переривання небажаної вагітності, лякає наслідками з боку здоров’я чи провадить філософські та духовні розмови.
Зупиніть це. Повідомте лікаря, що ваші права порушено. Змініть фахівця, що діє шаблонно, а не цікавиться конкретно вашим життям.
Чи хочете ви мати дітей і чи будете ви їх мати — вирішувати тільки вам і вашому партнерові. Лікар не має жодного — ні юридичного, ні морального — права висловлювати свою думку або якось коментувати ваше рішення. Пам’ятайте про це.
Як уже зазначалося, репродуктивне насильство може відбуватися як щодо жінок, так і щодо чоловіків. Проте більшою мірою воно стосується жінок. Адже їм найчастіше ставлять такі некоректні запитання про материнство, коментують їхнє бажання або небажання народжувати. Крім того, в українському суспільстві ще можна спостерігати думку, що діти — це справа суто жіноча.
Не хотіти мати дітей — нормально. Не хотіти мати біологічних дітей — нормально. Хотіти одну дитину — нормально. Хотіти стати мамою або татом багатьох — теж нормально. Тут немає і не може бути правильних та неправильних рішень. Це просто вибір.
