Література для дітей особлива: захоплива, мудра, здатна промовляти про складне простими словами. Іноді ми це розуміємо вже тоді, коли в дорослому віці відкриваємо улюблену дитячу книжку або купуємо популярний нині твір для дітей. Цей текст також можна послухати в подкасті на радіо «Накипіло».
Що дає нам література для дітей? Чому іноді тягне або до знайомої з дитинства історії, або до відділу дитячої літератури в книгарні?
Через історії для дітей ми маємо змогу перевірити наші цінності. Доросла література зазвичай не конкретна й навряд чітко дає розуміння, що є добрим, а що — однозначно поганим, як треба робити, а як — ні. Світ дитячих історій предметний і чіткий.
Нам, дорослим, він допомагає звіритися зі своїми життєвими принципами й перевірити власні заплутані дорослою реальністю орієнтири. На думку спадає серія книжок про дівчинку Мадікен від Астрід Ліндґрен або «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Це ті дороговкази, що не втрачають актуальності з часом.
Занурюючись у пригоди знайомих із дитинства героїв або знайомлячись із новими, ми потрапляємо у вимір власного дитинства. Що нас приваблювало? Про що ми мріяли? Ким хотіли стати? До чого найбільше прагнули?
Можливість поновити або покращити контакт зі своєю внутрішньою дитиною — важливий ефект книжок для дітей. Куди поділися ті, що захопливо читали «Тореадорів із Васюківки» Всеволода Нестайка або й нині подорожують світами Гаррі Поттера Джоан Ролінґ? Хороше запитання для самоаналізу.
Якщо дитячі книжки ми читаємо вже із власними дітьми, це допомагає нам подивитися на світ очима дитини, краще зрозуміти її світ, а за потреби — побувати на її місці. Знайомство з новими, уже сучасними героями, яких не було в нашому дитинстві, — це спосіб краще зрозуміти сучасний дитячий контекст: проблеми, теми та прагнення. Через книжку налагоджуємо діалог із дитиною та починаємо розуміти її. Тож якщо не знаєте чогось про сучасних героїв, спитайте у ваших дітей.
Дитяча література парадоксальним способом надзвичайно добре мотивує. Несподівано? Але насправді це легко пояснити. Герої стикаються з багатьма перешкодами, труднощами, проблемами, а то й відвертими трагедіями. Утім, вони знаходять сили боротися, радіти життю, шукати помічників на шляху та йти до своєї мети. Том Соєр, Піноккіо, Аліса в Дивокраї, Пеппі Довгапанчоха… Завзяттю та енергії цих літературних героїв позаздрило б багато дорослих.
Водночас не завжди все завершується добре. Знаємо багато прикладів казок та історій із сумним фіналом. Такі історії допомагають серцю не зачерствіти. Тепер ми — ті дорослі, які можуть змінювати обставини та світ. Дитячі історії нагадують нам про це: указують на несправедливість, скеровують на роздуми про власні рішення, виявляють і наші слабкості. Згадаймо «Дівчинку із сірниками» Ганса Крістіяна Андерсена, від якої в будь-якому віці щемить серце, або «Поліанну» Елінор Портер, сповнену світла та надії.
Крім того, якісна дитяча література — це завжди мудрість. Іноді відверта та прямолінійна, як-от у казках, іноді глибоко завуальована й несподівана. Наприклад, давно знайомий Вінні-Пух як узірець стилю життя “тут і зараз”. Саме про це книжка Бенджаміна Гоффа «Дао Вінні-Пуха. Принципи даосизму на прикладі найвідомішого у світі ведмедя».
І наостанок – цікава вправа, що допоможе краще зрозуміти себе. Згадайте найулюбленішу книжку дитинства й улюбленого/-у героя/-їню. Визначте його/її найголовніші риси, що приваблювали вас. Чим ви були захоплені, у чому хотіли бути схожими на цього героя чи героїню? Який девіз він або вона мали в житті?
Запишіть це та подумайте, чи наявні ці характеристики у вашому нинішньому житті. Що тепер ви почуваєте до цього/цієї героя/-їні? Яку пораду він або вона дали б вам сьогодні?
Психотерапевтична п’ятихвилинка: про дитячу літературу
