Поява нового члена родини — молодшого братика або молодшої сестрички — це без перебільшення виклик для старшої дитини. Надзвичайно важливо підготувати малечу до появи сиблінга: пояснити, які зміни в житті невідворотні; прояснити правила нового устрою у сім’ї; обов’язково забезпечити індивідуальний час із батьками й кожним із батьків окремо.
Яка реакція на появу молодшої дитини в сім’ї?
Коротко кажучи, це регрес і розгубленість. По-перше, дитина не може зрозуміти змін, що сталися з мамою, розкладом, правилами тощо. Навіть якщо молодший брат або молодша сестра були бажані й викликають багато позитивних емоцій, є великий вплив змін на ментальний стан старшої дитини. Потрібно постійно та докладно пояснювати, які зміни відбуваються, чому й скільки вони триватимуть. Це нове правило життя.
По-друге, увага до беззахисного новонародженого провокує несвідоме прагнення до того, щоби знову стати таким самим маленьким і безпомічним, а отже дістати й таку саму любов та увагу. Професійною мовою це явище називають регресом. До цього можуть додаватися: тривожність, порушення сну й апетиту, інтенсивність і непередбачуваність емоційних реакцій, утрата або погіршення якості набутих побутових навичок, бунт проти сталого режиму, істерики тощо. Нормальними є злість, нерозуміння, прохання «повернути нову дитину» й ревнощі.
Як допомогти старшій дитині адаптуватися до появи молодшого сиблінга й мінімізувати реакції на зміну життя?
Обов’язково починайте готувати дитину до появи братика або сестрички вже під час вагітності. Найкращий період, коли доцільно повідомити цю новину — третій або четвертий місяць вагітності, коли ризик утрати або викидню уже не такий великий, а зовнішні ознаки ще не такі помітні. Поясніть дитині, що відбувається на доступному для її віку рівні. Наприклад, для дитини до трьох років досить буде формулювання: у мами в животі росте дитина, скоро вона з’явиться на світ. Протягом подальшого перебігу вагітності запрошуйте дитину до очікування, використовуючи ті форми, які є відповідними за віком. Тут вибір за вами. Для когось це запрошення дитини на УЗД, для декого — можливість торкатися живота під час рухів малюка. Не вимагайте від дитини радості через новину. Не наполягайте та не нападайте із запитаннями. Дайте час для прийняття того, що відбувається.
Коли термін пологів наближатиметься, обов’язково повідомте дитині, що декілька днів вас не буде вдома, розкажіть, де ви перебуватимете й що повернетеся вже з братиком або сестричкою. За ніяких обставин не делегуйте старшу дитину бабусям і дідусям, друзям чи дитячим таборам на перші тижні появи в домі новонародженого. Це гарантовано обернеться психологічною травмою, з наслідками якої вже доросла людина справлятиметься довго та складно.
Не обіцяйте дитині, що з пологового будинку ви повернетеся з другом для неї. Це неправда, адже на таке потрібен час. Нереалістичні сподівання, створені розмовами про те, що молодший братик або молодша сестричка будуть компаньйонами для ігор і друзями, погіршать ситуацію. Найкраще чесно попередити, що зростання потребує часу. Спершу братик або сестричка будуть зовсім беззахисними й не пристосованими до жодної цікавої взаємодії. Можна показати дитині фото або відео з її найменшого віку й нагадати, що і вона була такою та потребувала особливого піклування та уваги.
Пам’ятайте про потребу приділяти індивідуальну увагу старшій дитині та проводити з нею час окремо від молодшої. Це суттєво впливає на прояви ревнощів і потребу регресу для привернення уваги.
