Нерідко з народженням дитини жінка потрапляє в пастку ідеального материнства. Що це означає — розповіла на радіо «Накипіло» психотерапевтка Наталія Завгородня.
У перші місяці від народження дитина, природно, стає центром родини; центром, навколо якого обертається усе життя батьків маляти. Це має еволюційне пояснення і важливо для забезпечення виживання непристосованого до навколишнього середовища малюка. Проте із часом це природне злиття має слабшати й поступово трансформуватися у нову форму взаємодії.
Сьогодні йтиметься про те, коли такого розділення не відбувається. Коли замість двох «я» і далі є «ми», які поїли, поспали, погуляли; коли батьки або частіше один із батьків, а саме мама, стає продовженням дитини й поринає з головою у свою роль, прагнучи досягти ідеалу й стати ідеальною мамою.
«Ідеальна мати» — це об’єднаний образ жінок, життя яких повністю підпорядковано потребам дитини, які прагнуть бути найкращими в реалізації завдань материнства, жертвують усіма іншими частинами свого життя і ховаються від будь-якої іншої реальності. Проте піклування тут підмінюється гіперопікою, а розвиток дитини — реалізацією мрій мами. Чим небезпечна для дитини така ситуація? Передусім, коли мама точно знає, що для тебе краще, надзвичайно складно почути та зрозуміти власні потреби, отже, попереду точно проблеми з побажаннями та їх обстоюванням. Виникають також проблеми з особистими кордонами.
Дитина, що є центром життя дорослих, їхнім найважливішим сенсом, вимушена нести надзвичайно складний для дитячої психіки тягар. Це тягар відповідальності за емоції мами, її настрій, а надалі — якість її життя. Доросла людина може опинитися у пастці почуття провини за непрожите життя батьків та їхню нереалізованість, і тепер уже вона може жертвувати своїм життям. Ситуація повторюється.
Постійна присутність мами не тільки в зовнішньому, але й у внутрішньому просторі дитини спонукає зіставляти всі свої бажання з тим, як їх потенційно оцінить мама. Що старшою є дитина, то складніше їй спонтанно проявлятися, не озираючись на оцінку мами. Надзвичайно руйнівними в цьому сенсі є фрази на кшталт «твоє рішення засмучує маму», «невже ти хочеш, щоб мама знову була сумна?», «мама не бажає тобі поганого та знає краще».
Із часом дитині стає щоразу складніше розуміти, чого прагне саме вона. Надалі така вже доросла людина відчуватиме постійну потребу мати умовного дорослого, з думкою якого треба звірятися. Умовна мама буде легко перебувати серед колег, друзів або у вигляді партнерки-опікунки.
Виникає закономірне питання, як розрізнити здорову залученість у батьківство та прагнення створити найкращі умови для дитини й перетворення на людину, що залежить від своєї материнської функції та ховається у ній. Поставте собі такі запитання і дайте на них відверті відповіді:
Ці запитання допоможуть зрозуміти, чи не втратили ви зв’язок з іншими сферами свого життя. Бути досить хорошою мамою (термін і концепт видатного психоаналітика Дональда Віннікотта) — важливо. А от прагнення стати ідеальною мамою — недосяжне, ба навіть небезпечне і для вас, і для вашої дитини. Пам’ятайте: дивлячись на вас, ваша дитина розуміє, як це — бути дорослим, що означає проживати доросле життя, і формує картину того, яким воно має бути. Не забувайте про це.
