Непрохані поради

Що робити, коли вам дають непрохані поради? Відповідь на це шукайте в новому випуску програми «Психотерапевтична п’ятихвилинка».

Ризикнемо припустити, що з такою ситуацією стикалися усі. Поради, про які ми не просили, — частина спілкування з близькими, колективом, друзями або партнерами. Здавалося б, у чому проблема? Тільки добрі наміри лежать в основі бажання висловити свою думку, показати бачення ситуації та запропонувати варіант рішення. Але так лише на перший погляд. Якщо придивитися ближче, за бажанням творити добро для усіх навколо приховано пасивну агресію та порушення особистих кордонів.

Уявімо, як доброзичлива колега рекомендує перестати їсти м’ясо, бо, за даними досліджень, воно провокує розвиток раку. Очевидно, що ні посилань на дослідження, ні можливості компетентного бачення ситуації ваша колега, якщо вона не лікарка, дати не може. Крім того, вона може не знати про ваш стан здоров’я і харчові вподобання. Така ситуація — приклад спроби порушити особисті кордони. 

Та сама колежанка вже в іншій розмові може сказати щось таке: «Довгі сукні тобі так пасують, маєш у них стрункіший вигляд, тому носи їх частіше». До порушення особистих кордонів додається і пасивна агресія. Бо це не комплімент! Розшифровка проста: «В усіх сукнях, крім довгих, ти видаєшся великою та товстою». Прямо сказати таке й подати загорнутим у пораду — зовсім різні речі. Отже, звертайте увагу на те, яке насправді послання приховано в порадах. 

Зазвичай авторами непроханих порад є близькі. Саме тому побудувати або відбудувати власні кордони в таких взаєминах доволі не просто. Утім, постійні спроби комунікації згори, з позиції «я знаю і розумію краще, даватиму поради та рекомендації, бо маю на це право за фактом близькості», призводять до накопичення роздратування, образ і недовіри. Лише питання часу, коли це спричинить конфлікт або завершення стосунків. 

Нагадаємо, що відповідальність за побудову взаємин рівномірно розподілено за всіма учасниками комунікації. Ваші кордони порушено, зокрема, і тому, що ви не повідомили про те, як ви сприймаєте та проживаєте таке.

Як зробити це екологічно? 

  • По-перше, обов’язково нагадайте співрозмовникові (якщо йдеться про близьку вам людину), що ваші взаємини цінні й важливі. Однак спроби без вашої згоди втручатися у ваше життя, давати рекомендації та поради викликають у вас неприємні переживання. Які саме — обов’язково розкажіть, використовуючи «я-повідомлення». Дайте ваше бачення альтернативи: як би вам хотілося будувати спілкування. Можливо, буде краще, якщо ваш співрозмовник дочекається, поки ви самі попросите про пораду. Обговоріть це. 
  • По-друге, не чекайте одномоментних і суттєвих змін. На все потрібен час. Іноді варто повернутися до розмови декілька разів. 
  • По-третє, визначте для себе ті сфери, у яких близька вам людина, на вашу думку, компетентна. Чим вона може бути вам корисна? Можливо, нехай ці сфери будуть простором для рекомендацій і порад, навіть непроханих. Наприклад, якщо ваша свекруха справді дуже смачно готує, то нехай і далі рекомендує рецепти й нові способи готування. Це може бути корисним і дасть їй простір для того, щоб почуватися корисною та цінною. Це позитивно вплине на ваші взаємини. 

Як чинити, якщо ви помітили в собі бажання давати поради й робите це під час спілкування з навколишніми? 

  • Додайте перед порадою просте запитання: «Чи можу я поділитися своїм досвідом?», «чи можу я розповісти своє бачення?», «хочеш знати мою думку?», «маю пораду, хочеш поділюся?». Будьте готові почути відмову. 
  • Візьміть до уваги, що дивитися на ситуацію збоку завжди легше. Ви не знаєте багатьох чинників, не можете повністю бути обізнані про всі особливості й тонкощі ситуації. Отже, ваша порада може бути просто неефективною. 
  • Спробуйте також простежити за реакціями людини під час розмови. Чи справді вона уважно слухає вас або ж просто перечікує, поки зможе далі продовжити бесіду? Якщо це просто ввічливість, то це не дуже потрібно ні вам, ні співрозмовникові. Подумайте про це.

Читайте також

Total
0
Share