Соціальні мережі майорять історіями врятованих котиків і песиків, у багатьох із яких війна забрала дім і господарів. Дедалі більше людей відчиняють двері своїх домівок для нових членів сім’ї та адаптують тварин. Мало хто знає, що, навіть раціонально виважене й емоційно підкріплене, таке рішення усе одно може спричиняти певні складні переживання. В англомовних джерелах таке явище має назву post-puppy depression або puppy blues. Сьогодні поговоримо про цей феномен.
Зміни в розпорядку дня, безліч незвіданих раніше питань — починаючи з особливостей поведінки тварини й закінчуючи розкладом вакцинації, — відповідальність, обмеження — з пересуванням, загальною мобільністю і швидкістю ухвалення рішень. Й ось народжується думка: завести чотирилапого — то була хибна ідея. До неї може доєднуватися сум за втраченим вільним життям, страх, роздратування і розчарування у собі. Ці вияви нагадують післяпологову депресію. І не дарма. Поява тварини — символічно — то народження нового члена родини.
Тривати такий стан може від кількох днів до місяців. Спричиняє його як сам факт появи тварини, так і певні кризові періоди її адаптації. Як говорить сама назва, передусім ідеться про цуценят і собак, але кошеня і дорослий кіт також можуть стати причиною депресії.
Як справитися із виявами post-puppy депресії та допомогти собі впоратися з деструктивними думками?
- Не будьте до себе надмірно суворі та дайте час на адаптацію. Хай як теоретично ви готуєтеся до появи друга, реальність внесе свої корективи у ваші переживання.
- Якщо тварина є спільною відповідальністю вашої сімʼї, то розподіліть відповідальність та обовʼязки на всіх членів родини. Знайдіть кожному справу до душі.
- Часом влаштовуйте собі відпочинок від тварини: залишайте її на партнера, якого вона також знає і любить, та вирушайте туди, де ви зможете скучити за своїм другом.
- Памʼятайте, що стадії, коли ви витрачаєте багато часу на адаптацію тварини, обмежені в часі: малеча навчиться ходити в туалет, бути охайною і сформує свій розпорядок дня.
- Побудуйте мережу підтримки: просіть про допомогу в тих, хто має досвід, спілкуйтеся у соцмережах, консультуйтеся з фахівцями — зоопсихологами й ветеринарами.
- Не порівнюйте: ані із тваринами й досвідом вашого оточення, ані з вашими попередніми улюбленцями. Кожні взаємини унікальні. Творіть їх із любові й поваги.
- За потреби проконсультуйтеся із психологом й обговоріть із ним ваші почуття, думки й сподівання. Адаптація тварини — відповідальний крок, і, безумовно, він впливатиме на ваш психоемоційний стан. Часто поява тварини може загострити певні внутрішні проблеми, до яких ви можете бути схильні: нахил до гіперконтролю, завищені вимоги до себе, складнощі в побудові кордонів або, навпаки, страх близькості. Так буває. Але робота із професіоналом допоможе впоратися з усіма цими явищами й насолодитися життям із новим членом вашої родини або вашим особистим другом.
