З явищем лукізму стикалася кожна людина. Без перебільшення. Бо лукізм (від англ. look — зовнішність) — це ставлення до людини, її дискримінація, основана на оцінюванні її зовнішності як привабливої або непривабливої. Таке оцінювання, на превеликий жаль, може дозволити собі будь-хто: близька вам людина, ваш/-а партнер/-ка, колега або просто відома людина з інтернету.
Питання не в тому, хто може собі це дозволити, а в тому — чому ми реагуємо на це. Сьогодні й з’ясуємо.
Найперше варто зазначити, що будь-які оцінні судження, зокрема ті, що пов’язані із зовнішністю, — спроба порушити наші психологічні кордони. Просто тому, що звучить відповідь на запитання, яке не було поставлено. І це точно про ваші кордони.
По-друге, стереотипізація та використання оцінок на кшталт «10 із 10», «ідеальне тіло», «сексуальна фігура» — саме спроба співвіднести явище, об’єкт або людину з уявною нормою — це завжди елемент контролю. «Якщо ти матимеш певний вигляд, то отримаєш…», «якщо вдягатимешся в певний спосіб, то тебе вважатимуть…». Стереотипи слугують нам для безпеки. Ми швидко визначаємо, хто умовно свій, а хто — ні. Починаючи від суто приватних питань й завершуючи вибудовую тоталітарного суспільства. Старше покоління напевне може розказати багато цікавих історій про вимоги дрескоду й зовнішності загалом у ссср — починаючи просто зі шкільної парти.
Свобода завжди починається в нашій голові. Оцінне судження обмежує — точніше намагається обмежити — нашу свободу. На основі культурних контекстів, моди, особистісних вражень воно пропонує нам бути в окреслених рамках. Шлях тут зазвичай точно відомий: що зробити, щоб дістати схвалення, сприйняття, увагу й соціальну підтримку? Кожен із нас більшою або меншою мірою потребує цього. Тож пастка «10 із 10» працює точно для досягнення безпечного та прийнятного психологічного стану. Варто наголосити, що це актуально і для жінок, і для чоловіків. Однак таке здобуття любові та схвалення (що, до речі, родом із дитинства — сім’ї та школи) — мінливе й енергозатратне. Зміна напрямку вітру в суспільстві потребує зміни в собі. Без кінця та краю.
Швидкий погляд на те, якими були стандарти краси протягом існування людства, навіть з увагою тільки на минулі 50 років, допоможе зрозуміти: швидкість змін колосальна, а ікони краси та стилю кардинально відрізняються між собою, але всі вони прекрасні з нашого погляду збоку.
Про вплив стереотипів і суспільної думки на сприйняття такого явища, як краса, явища суто суб’єктивного, прекрасно розповідає книжка Наомі Вульф «Міф про красу. Стереотипи проти жінок». Порадити її можна також і чоловікам, адже їх спіткали ті самі проблеми.
Що робити, якщо ви не «10 із 10»?
По-перше, поставити собі запитання, чи хочете ви взагалі бути частиною рейтингів й об’єктом оцінювання? Навіщо це вам? Хто ваші уявні судді?
По-друге, згадати вислів «моє тіло — моє діло». Ваш зовнішній вигляд — це тільки ваша відповідальність.
Отже, важливо створювати свої стандарти, які персонально для вас видаються красивими, комфортними, такими, що відповідають вашому світогляду та є зрозумілими вам. Якщо в ці критерії входитимуть регулярно побриті ноги — це прекрасно. Важливо, щоб це приносило задоволення вам. Просто тому, що ви — прекрасні. І це не теорема, а аксіома. А значить, доводити це нікому точно не потрібно.
