Навчальний рік в українських школах добігає кінця. У дітей попереду літні канікули, а для освітян це момент підбиття підсумків і стратегічного планування: з чим вони повернуться до класів у вересні?
Через війну українська школа переживає трансформацію, до якої не готував жоден підручник із педагогіки. Внаслідок бойових дій і терористичних атак щодня збільшується кількість людей з інвалідністю: за офіційними даними станом на 2025 рік їх уже понад 3,4 мільйона.
За цією статистикою, яка явно не встигає за реаліями, є не лише військові та цивільні, які отримали поранення від мін чи обстрілів. Поруч із ними — тисячі українців, які мали інвалідність ще до повномасштабного вторгнення, отримали її через хвороби чи нещасні випадки.
Війна лише гостро підсвітила те, як довго наше суспільство ігнорувало питання безбар’єрності. У тому числі в плані психологічної інклюзії: емоційної готовності суспільства з однаковою повагою та прийняттям ставитися до кожної людини, незалежно від її фізичних особливостей чи обставин їх появи.
Харківська ініціатива змін в українській освіті
Пандусів, які досі часто роблять для «годиться», знижених бордюрів і ліфтів вочевидь недостатньо для забезпечення безбарєрності. Тому команда проєкту «Протезування як частина життя», ініційованого харківським благодійним фондом «Харків з тобою», не обмежується фінансуванням реабілітації пацієнтів. Головна мета проєкту — сформувати екосистему, де мають значення якості, досвід і вміння людини, а не її зовнішні або інші особливості. Так керівниця напрямку Ментального здоров’я у фонді психологиня Ірина Маркевич виводить поняття психологічної інклюзії на широкий загал.
Освітнім інструментом цієї ініціативи стала книга «Листи до Алінки». Це привід і основа для розмови між батьками і дітьми, між друзями, між учнями і вчителями: про травму, ампутацію, підтримку, дружбу, співадаптацію та співіснування.
Ідея книги народилася з реального досвіду команди фонду «Харків з тобою» під час поїздок на деокуповані території Харківщини у 2023 році. Регіон дотепер потерпає від масштабного замінування, що спричинило хвилю важких травмувань серед цивільних. «Листи до Алінки» стали відповіддю на гостру потребу суспільства в інструментах для проживання травми.
«Читайте дітям хороші книжки. Не бійтеся засмутити дитину. Хороші книжки — це не тільки ті, які веселять. Життя не завжди веселе, і дитячі казки історично були створені, аби підготувати дітей до дорослого життя, яке буває непростим», — каже психологиня Ірина Маркевич, яка має великий досвід роботи з дітьми, а з 2014 року працює і з пораненими.
Книга «Листи до Алінки» — суто харківський інтелектуальний продукт. Усі причетні до її створення — харківці: ідея належить психологині Ірині Маркевич, текст написала відома дитяча письменниця Юліта Ран, книга вийшла у видавництві «Ранок». Але попри «прописку», він стає основою для всеукраїнської освітньої програми, адже запит на розуміння, як впоратися з травмою, є в кожній школі від Харкова до Ужгорода.
Книга вже інтегрується в освітній процес і стає частиною навчального дидактичного матеріалу для майбутнього курсу психологічної інклюзії в українських школах. Планується також найближчим часом розробити онлайн-урок для дітей, які через війну не мають можливості навчатися офлайн.
Чому «Листи до Алінки» — не просто дитяча книга
Книга поєднує художню історію про подруг Катрусю та Алінку, талановито написану Юлітою Ран, із реальними подіями й людьми, які пережили ампутацію та адаптувалися до нового життя. За сюжетом, Алінка отримує вибухове поранення та внаслідок ампутацію, замикається в собі, а Катруся знаходить спосіб повернути їй мотивацію до життя. Поштовхом стає розмова з військовим, який сам пережив ампутацію та повернувся до активного життя. Катруся збирає листи підтримки для подруги від людей із подібним досвідом.
Свої реальні історії виклали для книжки танцівниця Карина Стащищак, бігунка Яна Степаненко, лікар Сергій Філіппов, військові Андрій Скороход, Тетяна Наумовець, Ігор Сорока та Роман Кашпур. Ці люди після травм і ампутацій уже пройшли шлях, на який тільки стає Алінка.
Восьмирічний Іван Модін, оглядач дитячих книжок, автор проєкту МодінPro, прокоментував після прочитання:
«Усе наше дитинство йде війна. І ми досі не знаємо, як спілкуватися з нашими однолітками, яких ця війна вдарила сильніше. У когось тато загинув чи ракета знищила житло, і ти хочеш їх підтримати, але не знаєш, які слова підібрати. “Листи до Алінки” — це приклад правильного спілкування. Ніхто не зрозуміє дівчинку, яка втратила ногу, краще за тих, хто цей шлях уже пройшов. Тому саме їхні листи й стали мотивацією, щоби не здаватися. Мені сподобалося, що в книжці розповідається не про вигаданих персонажів, а про справжніх, українських, незламних».
До того ж, Ірина Маркевич вважає: мультфільми та кіно не здатні навчити дитину емпатії та розумінню власних емоцій так глибоко, як це робить читання.
Навіщо школі уроки психологічної інклюзії
«Листи до Алінки» — не просто художня історія про двох подруг, одна з яких дістала мінно-вибухову травму. Це інструмент для вчителів, які зіштовхуються з тим, що не знають, як реагувати, коли в клас приходить дитина на протезі. Або, наприклад, за учнем прийшов батько, який повернувся з фронту. Як коректно поводитися, щоб не образити співчуттям?
Було проведено два вебінари: один — для вчителів із спільноти EdCamp Ukraine, другий — для спільноти БФ «СпівДія» та Освітньої фундації «МрійДій», в яких взяли участь понад 400 вчителів із різних регіонів України. Пілотні уроки та відгуки освітян показали, що подібних знань і навичок бракує в школі, у вчительському досвіді.
Саме тому так важливо впроваджувати системні заняття із психологічної інклюзії, а не лише разові розмови. Під керівництвом очільниці Освітнього центру «МрійДій» Ірини Романенко, на основі книжки вчителька-методистка Анастасія Бурова розробила конспект уроку з психологічної інклюзії.
«Урок-конструктор за мотивами книги “Листи до Алінки” був розроблений таким чином, щоб учителі могли легко використовувати його у своїй щоденній практиці. Такі заняття сприяють профілактиці конфліктів і булінгу, допомагають дітям краще розуміти себе та інших і вчать конструктивно реагувати на складні життєві ситуації. Думаю, це формує культуру взаємоповаги та стійкості: як у класі, так і в шкільній спільноті загалом», — пояснює очільниця «МрійДій».
У додатках до конспекту уроку є готові роздаткові та візуальні матеріали: уривок для читання, бланк «Напишемо повідомлення Алінці», шаблони для вправи «Слова мають значення». Серед результатів заняття — уміння дитини обирати слова підтримки, бути уважними до почуттів інших і розуміти важливість взаємодопомоги.
Розроблені методичні конспекти до уроків дозволяють:
Сформувати нову норму. Приклади реальних героїв, як-от бігунка Яна Степаненко, що брала участь у Бостонському марафоні на протезах, допомагає дітям сприймати протезування як технологічне рішення, що повертає можливості, а не забирає їх.
Навчити емпатії замість жалості. Діти (та й дорослі) часто ігнорують людей з ампутаціями не через жорстокість, а через страх образити. Книга вчить підтримувати дією та щирою розмовою, а не відводити очі.
Створити безпечне середовище. Коли в клас приходить дитина з травмою, атмосфера в колективі залежить від того, чи була проведена попередня робота. Психологічна готовність однокласників дозволяє такій дитині швидше повернутися до навчання та нормального спілкування.
Зараз фонд розповсюджує книгу «Листи до Алінки» в бібліотеках і школах України. Це заклик до дії для освітян: не чекати першого вересня, щоби зіткнутися з проблемою в лоба, а інтегрувати уроки психологічної інклюзії вже зараз.
Проєкт «Протезування як частина життя» доводить: ми можемо трансформувати спільний біль у спільну силу, аби побудувати суспільство, де кожен відчуває себе видимим і цінним. І починатися цей шлях має ще зі школи та щирої розмови, яку ініціювали харків’яни для всієї країни.
