Дві альтанки з лавами за периметром, столи та стільці для навчання, ліхтар із сонячною панеллю, — так виглядає відкритий простір FreeSky у Костянтинівській школі №3. Проєкт здійснили вчительки та учнівське самоврядування навчального закладу.
«Наша ідея полягає у створенні простору, де наші учні, а також вихованці дитячих садочків та інклюзивно-ресурсного центру, які знаходяться поруч, відвідуватимуть заняття, а їхні батьки очікуватимуть дітей з уроків, секцій та гуртків. Також молодь, мешканці мікрорайону, членкині та члени громадських організацій зможуть тут зустрічатися разом для розв’язання складних питань», — розповідає Олена Давідова, заступниця директорки з виховної роботи.
Місце для неформальних заходів, відпочинку та навчання
Ідея простору FreeSky прийшла не одразу, каже освітянка. Спочатку вчителі хотіли створити у школі зелений клас для уроків у теплі місяці: через великі вікна та відсутність кондиціонерів займатися в класах на верхньому поверсі стає спекотно. А в дітей була потреба у просторі для спілкування та зустрічей.
«Цю ідею ми хотіли втілити ще декілька років тому. Але проєкти, на які ми подавали грантову заявку, не проходили», — згадує Вікторія Шубіна, директорка школи.
Восени минулого року освітянки потрапили на навчальну програму від Фестивалю соціальних ініціатив Plan B. Учительок разом із представниками та представницями шкільного самоврядування на онлайн-зустрічах вчили, як писати заявки та реалізовувати проєкти. Згодом народився проєкт FreeSky. Це перший такий простір серед шкіл Донецької області, каже Олена Давідова.
«Ми моніторили стан подібних просторів на базі інших закладів освіти та прийшли до висновку, що їх не існує. Тому ми хочемо власним прикладом інфікувати громаду міста та області створювати ті зміни, до яких прагнемо, а не чекати на них», — додає керівниця закладу.
Кошти на утримання та розвиток загальноосвітніх закладів мають виділяти органи місцевого самоврядування. Школи також отримують субвенції на це з державного бюджету. Однак існують проблеми в розподілі грошей, зокрема суб’єктність. Тому частина закладів освіти не отримує їх у повному обсязі, зазначає Служба освітнього омбудсмена. Забезпечення шкіл залежить від того, наскільки заможна громада. Водночас частина громад, як фінансово спроможних, так і неспроможних, частку витрат на утримання та забезпечення закладів освіти перекладають на батьків.
Простір FreeSky відкрився цього липня. Спочатку проводити в ньому заходи запрошували дитячі садки. Наразі тут вже організували осінню ярмарку для школярів і школярок, перші уроки та ранкові кола з учнями початкової школи. Хоча навчальний рік нещодавно почався, на простір вже є попит. Іноді бувають навіть накладки.
«У нас є зошит, де ми записуємося, хто в який час яке місце займає. Проводити в альтанках уроки можна з будь-яким класом. Головне — як вчитель бачить цей урок», — говорить пані Олена.
Місце не пустує без учнів і на перервах.
«FreeSky змінив звичний формат уроків. Усе стало цікавіше, тепер у нас більше простору, щоби займатися. Також ми можемо піти туди після школи або на перерві сходити відпочити та просто подихати свіжим повітрям», — каже Аня Подніглазова, представниця шкільного самоврядування.
Новаторські проєкти
Змінювати шкільний простір почали приблизно чотири роки тому. Усе почалося з проєкту «Інтелектуальне лідерство в освіті», участь у якому підтримала нова директорка школи. Про нього дізналися з Інтернету й подали заявку. Освітяни виграли стипендію на навчання з командоутворення та підходів до розвитку організації. Зараз кількість втілених проєктів (від маленьких до великих, довготривалих) складно підрахувати. А тих, що не знайшли підтримки, — ще більше. Кошти на шкільні зміни шукають відусюди, зокрема, подають проєктні заявки на бюджет участі громади або грантові програми.
«У нас у школі не було місця, де ми могли б збиратися, проводити цікаві тренінги або уроки. І тому ми подали заявку на участь в проєкті “Школа миру” і виграли. Ми проходили курси (з медіації — ред.). Там проводиться багато тренінгів: нам розповідали про толерантність, повагу до старших. До нас приїжджають гості з оповідями про себе та свою діяльність. “Школа миру” дуже допомогла нам згуртуватися, бо ми почали ходити в цей кабінет майже щодня. Ми багато спілкуємося, зокрема з людьми з інших шкіл, відбувається обмін досвідом», — ділиться Софія Давідова, представниця учнівського самоврядування.
Освітянки-мотиваторки змін
У школі №3 уперше в місті відкрили інклюзивний клас. А потім в ній з’явився простір Happy Kids. Тут діти з особливими потребами зустрічаються з психологом, фізіотерапевтом і просто спілкуються. У школі вже кілька років працює соціальне підприємництво «ЕкоВарня». Учні та учениці роблять ручки з макулатури та продають. А нещодавно почали ще й виготовляти блокноти: збирають чисті листочки у зошитах, які залишаються наприкінці навчального року, обрізають, скріплюють та гарно оформлюють. З отриманих коштів на Перше вересня діти придбали два банери для фотозон.
«Наші діти їздили в Краматорськ на проєкт “Мрійники, що змінюють світ”. Там їм продемонстрували, як у Німеччині відбувається соціальне підприємництво, та запропонували розробити власну ідею. Школярам захотілося, щоби це було пов’язано зі шкільною тематикою та екологією, і вони вирішили крутити з макулатури ручки. Діти самі придумали дизайн, знаходили відеоуроки в мережі, а потім вчили нас, як це робити», — пригадує пані Олена.
У навчальному закладі працює водоочисна станція. Це єдина школа в Костянтинівці, де є питна вода. Ідею для проєкту запропонували діти, бо до цього їм доводилося носити з дому пляшки з водою або купувати її в магазині. Створення станції коштувало 22 тисячі гривень. Гроші вдалося отримати з бюджету участі.
«Наші діти говорять, а ми вміємо їх слухати, тож навчилися підслуховувати вкрай важливі для них речі. Ми дізналися, що мрії в них зовсім не дитячі. Першою мрією дітей була питна вода, тому тепер у нашій школі є водоочисна станція. Також ми дізналися, що дітям хочеться сучасного дизайну для школи як ззовні, так і зсередини: на стінах, у санвузлах, у класах. Ми працюємо над цим», — говорить вчителька Світлана Ільющенко.
Так, стіни в одному з коридорів на третьому поверсі школи задекорували малюнками Ейфелевої вежі та Біг-Бену. Серед свіжих ідей, які вдалося втілити, — оновлення обладнання в їдальні. Вчительки не планують зупинятися. Пані Олена каже: коли бачиш запал в очах у дітей, їхню готовність до нових проєктів, неможливо самій утриматися. Натхнення освітянці також додають її власні діти.
«Коли вони говорять, що в нашому місті нема куди піти, що їм чогось хочеться — а його немає, починаєш пропускати це через себе і думати: а що я можу зробити, щоби воно було. Чому я повинна чекати, що хтось інший зробить, коли я можу зробити якийсь внесок для досягнення цілі?», — зізнається освітянка.
Малечу залучають до творчих програм, а до тих, що потребують проєктного менеджменту, де школярство може бути рушієм ідеї, активно приєднуються учні та учениці 7–10 класів.
«Я завжди говорю дітям, що дорослі мислять у міру власного життєвого досвіду. А діти ще не мають тунельного мислення. Саме в грі, завдяки дитячим фантазіям та їхній свободі, можуть з’являтися такі варіанти рішень, до яких ми, дорослі, навіть не можемо додуматися. Тому довіряйте дітям. А діти — вірте собі: навіть якщо ваші ідеї якісь нереальні, банальні або фантастичні, спробуйте їх реалізувати, бо саме завдяки вашим ідеям народжуються наші проєкти».
Проект «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
