Дар'я Морген — дизайнерка, ілюстраторка з Харкова. А ще — засновниця проєкту ROOKH, що робить естетичні накладки на протези для людей з ампутованими кінцівками.
Щоб отримати фінансування для проєкту, Дар'я хотіла відкрити base by mono. Проте їй відмовили, адже, за їхніми правилами, у проєкта має бути понад 1 000 підписників на сторінці в Instagram. Підтримайте Дашу: підпишіться проєкт ROOKH за посиланням. Також підтримати його можна на Patreon.
Зародження ідеї
«Ця ідея почала формуватися після 2014 року, коли в Харкові з'явилася велика кількість маломобільних людей. У той час я активно їздила між містами, багато разів переїжджала з валізою. Банальна ситуація: помітила, що в нас ніде немає пандусів. Це було кошмарно. А тоді вже були люди, які постраждали від російсько-української війни.
Згодом я мала деяке відношення до 3D-принтерів, і все склалося як пазл. З ідеєю розробки косметичних накладок я писала знайомим художникам. Написала одній дівчині з Харкова, і вона погодилася це робити разом зі мною. Ми почали моделювати, проєктувати перші зразки. Потім долучився ще один харків'янин, теж нам допомагав. У цілому така в нас команда: всі з Харкова, всі роблять все на волонтерських засадах.
Я шукала фінансування за кордоном, і мені відповіли з Норвезького університету наук про життя. Вони запросили мене реалізувати цей проєкт (виготовлення одного протезу) на резиденції влітку 2023 року. Там ми друкували не тільки його, а й інші зразки, досліджували технологію, процеси.
У Норвегії одні з найкращих 3D-принтерів: можуть надрукувати все, що завгодно. Я чула про тіпа, що хотів надрукувати диван із грибів, це була його студентська робота».
Реалізація
Щоб отримати косметичний протез, людина має заповнити спеціальну форму, вказати необхідні заміри. Найскладніший етап — сфотографувати протез без викривлення перспективи. Тоді команда адаптовує вже розроблену 3D-накладку під параметри конкретної людини, а далі друкується результат.
Свою індивідуальну косметичну накладку на протез уже отримала одна людина — Марія з Івано-Франківська. Даша розповідає, що знайти її було непросто:
«Я довго шукала людину, яка буде цією першою. В Україні цей проєкт досі дуже незрозумілий багатьом людям. До цього я зв'язувалася з реабілітаційними центрами в Києві. Один з них відгукнувся, та зрештою ми не продовжили співпрацювати. Також я контактувала з “Неопалимі”, з Unbroken Ukraine, із військовим госпіталем в Ізюмі.
Були ситуації: люди чули, що це безкоштовно, погоджувалися, але на етапі замірів їм ставало складно, і зв'язок втрачався. Марія стала першою людиною, яка самостійно шукала, хто може їй таке зробити. І мені не треба їй пояснювати, чому естетична функція важлива для людей, які втратили кінцівки, бо вона втратила ногу 15 років назад і прекрасно розуміла: що, для чого і нащо. Це був метч».
Перший виріб треба було зробити швидко, впродовж норвезької резиденції, тож накладку для Марії розробили за ескізом Дар'ї. За її словами, він відгукнеться всім:
«Вишивка — унікальний дизайн-код. Від початку повномасштабного наступу в багатьох людей з'явилася ідентичність — бути українцем. Тепер це не просто напис у паспорті, це ідентичність, яка веде до пережитого досвіду. І людям стало важливо це показувати. А цей дизайн універсальний, він може підійти і для чоловіків, і для жінок, і для дітей, і для дорослих. Саме через універсальність.
Щодо форми. Я її розробляла з урахуванням, що людина, яка буде її носити, ймовірно, продовжуватиме якісь тренування. Військові, наприклад, займаються фізичною підготовкою навіть після втрати кінцівки. Тому накладка відкрита із задньої сторони, щоби під час бігу чи заняття у спортзалі п'ята взуття не чіплялася за цю задню стінку.
Та я зіштовхнулася з проблемою, що люди хочуть закрити повністю і задню частину, аби взагалі ніхто не бачив, що там протез, жодної металічної частини. Тобто, якщо є косметична накладка, все одно очевидно, що під нею протез. А для людей, виходить, це дуже інтимний момент: саме ця металева основа, яка тепер замінює кінцівку. Тож я розробила і закриту модель, бо це виявилося занадто intense для наших людей. Треба цю сходинку перейти і потім можна знову повертатися до відкритих моделей».
Естетична функція — не примха, вважає Дар'я. Це підтримка у відновленні нормального життя після втрати кінцівки:
«Мені здається, не треба мати надто високий рівень емпатії, аби розуміти, наскільки травматичною є втрата кінцівки, особливо в умовах України. Ми зараз живемо, на жаль, у сторіччі, коли аугментація тіла ще не є на такому високому рівні, аби зробити це перевагою. Я впевнена, що в майбутньому кінцівки будуть замінюватися на функціональніші просто від народження, аби вище стрибати чи швидше бігти.
Не очікувала, що найбільша проблема буде з реабілітологами і безпосередньо з моєю цільовою аудиторією, яка часто не розуміє, навіщо протезу естетична функція. Їхні пацієнти взагалі не носять короткий одяг. Головне бажання — сховати протез. Головний запит — косметичні протези, які максимально імітують шкіру і форму втраченої кінцівки.
У реабілітаційних центрах знають, що найбільше через це хвилюються жінки та діти. Для чоловіків все ж таки функція краси не є необхідною, в них є функція мужності, і вона закривається службою в армії. Це суспільний попит на цю функцію. Тоді як жінка “має бути красивою”, а протез — це “некрасиво”.
Одна з цілей проєкту — пояснення: ампутація це факт, який неможливо змінити у житті. Як раніше не буде, але буде якось інакше. І можливо, не так погано, як здається».
Для України косметичні накладки на протез поки є дивиною, проте за кордоном це — поширена кастомізація. Люди можуть обирати дизайн, який відображає їхню ідентичність, а не просто приховує ампутацію, розповідає Дар'я:
«В Америці та Канаді люди купують такі накладки на кожну подію. Сьогодні, наприклад, я “залізна” леді, і під діловий костюм одягаю металеву блискучу ногу. Завтра в мене косплей-вечірка, і буде якесь мереживо на накладку, не з пластика, а з текстильної тканини, яка доповнить образ. І люди абсолютно цього не цураються, включають у повсякденний стиль життя й таким чином виражають свою індивідуальність.
Такі протези доступні до відправки в Україну, але дуже дорогі. Тож є запит організувати виробництво в Україні саме за допомогою 3D-друку. Тому що вартість вироблення такої кастомної деталі падає в рази, і вона стає доступною для людей».
Майбутнє
Аби полегшити процес і виробляти більш анатомічно-індивідуальні накладки, Даша придбала 3D-принтер. Це справжній виклик, адже від початку проєкт не є прибутковим. Для його реалізації команда вкладає власний час, а Дар'я ще й фінанси:
«Досі я друкувала все за власний кошт. Донатів і фінансування у проєкта немає. Але я сподіваюся, що буде, бо моя мета — зробити серію виробів безкоштовно для ветеранок і ветеранів. Я сподіваюся знайти програму, яка покриє цей розділ витрат.
Наскільки це стане доступно для цивільних людей в майбутньому, не знаю. Я не отримую за це кошти, і люди, з якими працюю, мають свою роботу, і це чисто їхній альтруїстичний поклик. Тож питання фінансування все ще стоїть, але сподіваюся, згодом вирішиться».
